ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 420/2858/19
адміністративне провадження № К/990/29629/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2023 року (колегія у складі суддів Яковлєва О.В., Єщенка О.В., Крусяна А.В.)
у справі №420/2858/19
за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради
до ОСОБА_1
про зобов`язання привести самочинно збудований об`єкт у попередній стан.
І. РУХ СПРАВИ
1. 10.05.2019 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання привести самочинно збудований об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договору дарування від 08.07.2017 № 517 та технічного паспорта станом на 04.06.2015.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору дарування № 517 від 08.07.2017 ОСОБА_1 є власником 3/50 часток домоволодіння, під номером АДРЕСА_1 .
3. 26.07.2018 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі за текстом - Управління ДАБК ОМР) надійшла скарга щодо незаконного розширення помешкання способом розбудови.
4. 07.08.2018 Управлінням ДАБК ОМР видано направлення №001009 для проведення позапланової перевірки на "Реконструкція домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1" щодо дотримання суб`єктом господарювання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил.
5. За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 15.08.2018 №001009, яким встановлено, що ОСОБА_1 виконала реконструкцію житлового будинку (літ. Г відповідно до наданого технічного паспорту) шляхом прибудови нових приміщень і об`єднання їх з існуючими раніше приміщеннями будинку за адресою: АДРЕСА_1, без отримання права на виконання будівельних робіт.
6. 15.08.2018 Управлінням ДАБК ОМР стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що відповідальність за встановлені правопорушення передбачена ч.4 ст.96 КУпАП.
7. 15.08.2018 Управлінням ДАБК ОМР видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким висунуто вимогу усунути порушення вимог містобудівного законодавства у терміни до 15.10.2018, шляхом отримання права на виконання будівельних робіт, або привести житловий будинок (літ. Г) у відповідність до договору дарування №517 від 08.07.2017 та технічного паспорту станом на 04.06.2015.
8. 29.08.2018 посадовою особою Управління ДАБК ОМР винесено постанову №558/18 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 4250 грн.
9. 07.09.2018 відповідачем сплачено адміністративне стягнення у розмірі 4250 грн., що накладено постановою №558/18 від 29.08.2018.
10. 13.02.2019 Управлінням ДАБК ОМР видано направлення №000341 для здійснення позапланової перевірки, за результатами якої складено Акт від 27.02.2019 №000341, яким встановлено, що ОСОБА_1 не виконала вимоги припису Управління №468/18 від 15.08.2018 року, а саме: не отримано право на виконання будівельних робіт, або не приведено житловий будинок (літ. Г) у відповідність до договору дарування №517 від 08.07.2017 та технічного паспорту станом на 04.06.2015 за адресою: Бреуса 76, чим порушено п.п. "а" п.3 ч.3 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.п. 3 п.11 Постанови КМУ №553 від 23.05.2011 "Про затвердження здійснення державного архітектурно-будівельного контролю".
11. 27.02.2019 Управлінням ДАБК ОМР стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що відповідальність за встановлені правопорушення передбачена ч.1 ст.188-42 КУпАП.
12. 12.03.2019 посадовою особою Управління ДАБК ОМР винесено постанову №171/19 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП та накладено штраф у розмірі 6800 грн.
13. 22.03.2019 відповідачем сплачено адміністративне стягнення у розмірі 6800 грн., що накладено постановою №171/19 від 12.03.2019.
14. Звернення Управління до суду із адміністративним позовом обумовлено тим, що відповідачем не виконано вимоги припису Управління №468/18 від 15.08.2018, чим порушено п.п. "а" п.3 ч.3 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.п. 2 п.11 Порядку 553.
ІІІ. РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. 03.06.2019 судом першої інстанції було надіслано запит до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, яка є фізичною особою, відповідно до вимог ч. 4 ст. 171 КАС України.
16. 20.08.2019 від Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області надійшла відповідь на запит суду щодо зареєстрованого місця проживання відповідача - АДРЕСА_1 .
17. Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 04.09.2019.
18. Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання суду першої інстанції не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином за адресою реєстрації місця проживання, про причини неявки суд не повідомляла і відзиву не надала.
19. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 26.12.2019 позов задовольнив.
20. Суд взяв до уваги, що відповідачка не виконала у встановлений строк вимоги припису Управління ДАБК ОМР про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, які не відповідають вимогам законодавства, а саме: не отримала право на виконання будівельних робіт або не привела житловий будинок (літ. "Г") у відповідність до договору дарування №517 від 08.07.2017 та технічного паспорту станом на 04.06.2015.
ІV. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
21. 04.07.2023 представник ОСОБА_1 оскаржив рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 в апеляційному порядку.
22. В апеляційній скарзі представник відповідача зазначив, що 27.05.2019, ще до відкриття провадження у справі, ОСОБА_1 зареєструвала у позивача повідомлення про початок будівельних робіт № ОД 061191471758.
Згодом, 12.07.2019 було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а потім 23.08.2019 внесено зміни до реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, протягом розгляду справи відповідачка ввела об`єкт в експлуатацію, а отже усунула порушення містобудівного законодавства. Позивач про ці обставини суд не повідомив, а суд цих обставин не перевірив у відповідному реєстрі. Таким чином, на переконання представника відповідачки, рішення про знесення об`єкта фактично позбавлено сенсу.
Судове рішення мало негативні наслідки для відповідачки. Щодо неї відкрито виконавче провадження (постанова від 09.04.2020), стягнуто виконавчий збір (постанова від 10.03.2021), арештовано рахунки (постанова від 08.08.2022), накладено штраф (постанова від 12.09.2022).
В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження представник зазначив, що відповідачка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, але зареєстрована по АДРЕСА_1 . Судових повісток вона не отримувала (усі повернулися із відміткою "за закінченням терміну зберігання"). Надіслане на її адресу реєстрації судове рішення повернулося до суду з позначкою на конверті "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення". КАС України не містить такої причини невручення, а тому судове рішення слід вважати не врученим. Відповідачка дізналася про існування останнього лише після ознайомлення представника з матеріалами справи 19.06.2023. На думку представника, зазначені обставини свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження.
23. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та залишено апеляційну скаргу без руху.
Суд дійшов висновку, що перед поданням заяви про ознайомлення з матеріалами справи відповідачка була обізнана з фактом її існування. Уся поштова кореспонденція судом першої інстанції направлялася на зареєстровану адресу проживання апелянта та її не отримано з незалежних від суду причин. При цьому відповідачка зазначала, що під час примусового виконання рішення суду 10.03.2021 з неї стягнуто виконавчий збір, 08.08.2022 накладено арешт на рахунки та 12.09.2022 накладено штраф. Тобто за наслідком вчинення зазначених виконавчих дій вона мала усвідомлювати факт існування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2019. Також не було сплачено судовий збір.
24. 20.07.2023 представник відповідачки подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги: надав докази сплати судового збору і клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження. Зазначив, зокрема, що постанови виконавчого провадження відповідачка теж не отримувала. Про арешт майна дізналася після блокування коштів на її банківському рахунку, після чого з`ясувала, що має місце виконавче провадження і лише тоді звернулася до адвоката. Відлік на поновлення строку на апеляційне оскарження розпочинається після ознайомлення адвоката з матеріалами справи 19.06.2023.
25. П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.07.2023 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 .
26. Відмовляючи у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ознайомлення адвоката з матеріалами справи 19.06.2023 не є підставою для поновлення пропущеного процесуального строку на підставі положень ч. 2 ст. 295 КАС України.
Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що згідно ч. 10 ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
При цьому згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", громадянин України, який проживає на території України зобов`язаний протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 набрало законної сили 28.01.2020 та було звернуто до примусового виконання, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження № 61797938 від 09.04.2020.
Рішення суду першої інстанції оскаржене 04.07.2023, тобто через три з половиною роки після його ухвалення.
Суд першої інстанції був позбавлений можливості офіційного листування з відповідачкою, бо вона не отримувала поштових відправлень за адресою, де не проживає. Між тим, суд першої інстанції належно виконував процесуальний обов`язок з направлення копій судових рішень апелянту.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що невиконання скаржником вимог законодавства щодо реєстрації місця проживання, яке унеможливило вручення копії рішення суду першої інстанції, з незалежних від суду причин, може нести негативні наслідки лише для самого скаржника.
Вказані обставини не можуть надавати відповідачці право на оскарження рішення суду першої інстанції, що набрало законної сили, у будь-який час, так як можливість вчинення відповідних процесуальних дій прямо обмежена процесуальними строками.
При цьому, відповідачка повинна була бути обізнаною з існуванням оскаржуваного рішення, оскільки таке рішення звернуто до примусового виконання, за наслідком чого, починаючи з квітня 2020 року, з відповідачки стягувався виконавчий збір, накладались штрафи та накладався арешт на рахунки.
Таким чином, бездіяльність відповідачки при отриманні копії оскаржуваного рішення та/або ознайомленні з матеріалами справи не є підставою для поновлення пропущених процесуальних строків на підставі положень ч. 3 ст. 295 КАС України.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЇ
27. У касаційній скарзі представник відповідачки просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.