ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Власова Ю. Л., Банаська О. О., Гудими Д. А., Кишакевича Л. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю. щодо ухвали Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 904/2465/21 (провадження № 12-32гс23)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Мода-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонорум Компані", Компанії JACKTOWN UNIVERSAL LLP та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентон ЛТД" про визнання договорів недійсними та витребування майна
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Мода-Сервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року (суддя Золотарьова Я. С.) і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01 грудня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя Кузнецов В. О., судді Мороз В. Ф., Чередко А. Є.)
Коротка історія справи
У березні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Мода-Сервіс" (далі - ПрАТ "Мода-Сервіс") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Аквалор" (найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонорум Компані", далі - ТОВ "Бонорум Компані"), та витребувати це майно у свою власність від ТОВ "Бонорум Компані", а також від Компанії JACKTOWN UNIVERSAL LLP і Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентон ЛТД", яким воно було відчужено у подальшому.
На переконання позивача, спірні договори підписано головою правління ПрАТ "Мода-Сервіс" з перевищенням повноважень, він діяв не в інтересах товариства, недобросовісно та нерозумно, про що відповідачі знали або могли знати, проявивши мінімальну обачність, тобто, з порушенням вимог статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та без подальшого схвалення таких договорів у порядку, передбаченому положеннями статті 241 ЦК України, а тому нерухоме майно має бути витребуване на користь позивача на підставі статей 387, 388 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01 грудня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
У грудні 2022 року ПрАТ "Мода-Сервіс" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01 грудня 2022 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року, в якій просило вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 30 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою ПрАТ "Мода-Сервіс".
29 березня 2023 року позивач звернувся до суду касаційної інстанції із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт із забороною відчуження на спірні об`єкти нерухомого майна, посилаючись на те, що в період касаційного перегляду справи з боку відповідачів вчинено умисні незаконні дії щодо подальшого відчуження цього майна на користь інших юридичних осіб, які не є сторонами спору, з метою унеможливлення судового захисту порушених прав позивача.
Ухвалою від 30 березня 2023 року Касаційний господарський суд частково задовольнив вказану заяву позивача та наклав арешт на спірне нерухоме майно.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 05 квітня 2023 року справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду на підставі частини другої статті 302, статті 303 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку із необхідністю відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду, з метою врегулювання розбіжностей у застосуванні частини третьої статті 92 ЦК України щодо презумпції добросовісності третьої особи, яка, укладаючи з товариством правочин, не знала і не мала знати, що він є значним для товариства.
31 травня 2023 року ТОВ "Бонорум Компані" звернулось до об`єднаної палати Касаційного господарського суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, які накладено ухвалою Касаційного господарського суду від 30 березня 2023 року.
В обґрунтування вказаного клопотання ТОВ "Бонорум Компані" посилалось на те, що суд касаційної інстанції не має повноважень розглядати заяву про забезпечення позову, тобто заходи забезпечення позову, застосовані Касаційним господарським судом в ухвалі від 30 березня 2023 року, підлягають скасуванню як такі, що накладені поза межами його повноважень. На підтвердження своєї правової позиції заявник наводив практику розгляду подібних питань Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду (далі - Касаційний цивільний суд).
Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2023 року передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України.
Вказана ухвала обґрунтована необхідністю відступити від висновків, викладених Касаційним цивільним судом у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 333/2736/18 та ухвалах від 27 січня 2020 року у справі № 361/3462/17, від 27 травня 2019 року у справі № 180/893/16-ц про те, що у главі 2 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не передбачено вжиття заходів забезпечення позову або їх скасування на стадії касаційного провадження.
Зокрема, суд касаційної інстанції зауважив, що норми процесуального права, закріплені як в ГПК України, так і в ЦПК України, ідентично регулюють застосування заходів забезпечення позову, однак за подібності такого регулювання Касаційний цивільний суд, на відміну від Касаційного господарського суду, відмовляє особам у прийнятті заяв про забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову на стадії касаційного перегляду справи з тих підстав, що відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд не може здійснювати таке забезпечення або скасування заходів забезпечення на стадії касаційного перегляду справи. Отже, існує потреба в уніфікації судової практики касаційних судів у цьому питанні, що належить до компетенції Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою від 12 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу № 904/2465/21 та призначила її до розгляду. Окремих думок щодо цього процесуального рішення суддями Великої Палати Верховного Суду не висловлювалося.
Зміст ухвали Великої Палати Верховного Суду
У подальшому, ухвалою від 20 вересня 2023 року Велика Палата Верховного Суду повернула справу № 904/2465/21 об`єднаній палаті Касаційного господарського суду для продовження розгляду, виснувавши про те, що справа була прийнята до провадження Великої Палати Верховного Суду помилково.
В обґрунтування такого рішення Велика Палата Верховного Суду вказала, що фактично на її розгляд було передано заяву про скасування заходів забезпечення позову, яких вжив Касаційний господарський суд. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову вже існували висновки Касаційного цивільного суду щодо неможливості вирішення судом касаційної інстанції питання про забезпечення позову, викладені в постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 333/2736/18 та ухвалах від 27 січня 2020 року у справі № 361/3462/17, від 27 травня 2019 року у справі № 180/893/16-ц.
Водночас повноважень Великої Палати Верховного Суду щодо скасування заходів забезпечення позову, вчинених Касаційним господарським судом, ні Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), ні ГПК України не передбачено.
Питання про можливість забезпечення позову на стадії касаційного провадження могло бути передано Великій Палаті Верховного Суду лише разом з питанням про передачу справи для розгляду касаційної скарги по суті та до його вирішення касаційним судом. Але питання правильного застосування частини третьої статті 92 ЦК України, що є необхідним для вирішення цього спору, на розгляд Великої Палати Верховного Суду об`єднана палата Касаційного господарського суду не передавала.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважала, що вона не є судом, встановленим законом, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, який уповноважений розглядати клопотання про скасування заходів забезпечення позову, застосованих касаційним судом.
Причини незгоди з постановою Великої Палати Верховного Суду
Із прийнятим Великою Палатою Верховного Суду процесуальним рішенням та його мотивуванням не погоджуємося, тому на підставі частини третьої статті 34 ГПК України висловлюємо окрему думку, яку полягає в наступному.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону № 1402-VIII систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.
За змістом статті 36 Закону № 1402-VIII Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду, з-поміж іншого, відноситься: здійснення правосуддя як судом касаційної інстанції; забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
У статті 37 Закону № 1402-VIII зазначено, що у складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд; 4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд. У кожному касаційному суді утворюються судові палати з розгляду окремих категорій справ з урахуванням спеціалізації суддів.
Відповідно до статті 286 ГПК України судом касаційної інстанції у господарських справах є Верховний Суд.
За частиною четвертою і п`ятою статті 33 ГПК України перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції у складі трьох або більшої непарної кількості суддів. У визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рішень судом касаційної інстанції здійснюється судовою палатою Касаційного господарського суду (палатою), об`єднаною палатою Касаційного господарського суду (об`єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою).
У главі 2 розділу ІV ГПК України міститься правове регулювання стадії касаційного провадження у справі та, зокрема, визначається порядок подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції (стаття 289), визначення судді-доповідача та колегії суддів для вирішення питання про відкриття касаційного провадження (статті 32, 292-294), правила касаційного розгляду справи (статті 299-319) та, з-поміж них, - підстави і порядок передачі справи колегією суддів Касаційного господарського суду на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.
Наведені у главі 2 розділу ІV ГПК України правові норми передбачають, що правила касаційного розгляду справи є єдиними для Верховного Суду у будь-якому складі, вони не диференціюються залежно від того, чи здійснюється касаційний розгляд колегією суддів Касаційного господарського суду, чи палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду.