ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 461/2470/21
провадження № 51 - 3449 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 30 листопада 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019140000000665, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Григорів Рогатинського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Галицького районного суду м. Львова від 30 листопада 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат, скасування накладеного арешту та речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи злочинний умисел на власне незаконне збагачення, діючи умисно з корисливих мотивів, 25 червня 2019 року приблизно о 10:00 год, зустрівшись неподалік ресторану "Цитадель" на вул. Грабовського, 11 у м. Львові з ОСОБА_8, якому висловив пропозицію про передачу йому неправомірної вигоди в розмірі 2000 доларів США, за здійснення впливу на начальника Личаківської виправної колонії № 30 ОСОБА_9 щодо підготовки та скерування до суду подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_10 від відбування покарання у Личаківській виправній колонії № 30 та сприяння у задоволенні вказаного подання службовими особами, які здійснюють нагляд за засудженим ОСОБА_10 .
В подальшому, 23 липня 2019 року приблизно о 18:00 год ОСОБА_8, перебуваючи на вул. Грабовського, 11 у м. Львові, що неподалік ресторану "Цитадель", діючи на виконання попередньої домовленості з ОСОБА_6, передав йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 52 000 грн (еквівалент 2 000 доларів США), за здійснення впливу на начальника Личаківської виправної колонії № 30 ОСОБА_9 щодо підготовки та скерування до суду подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_10 від відбування покарання у Личаківській виправній колонії № 30 та сприяння у задоволенні вказаного подання службовими особами, які здійснюють нагляд за засудженим ОСОБА_10 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково.
Вирок Галицького районного суду м. Львова від 30 листопада 2022 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 в частині призначеного покараннязмінено.
Визначено вважати засудженим ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 369-2 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн.
В решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зазначає, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку доказам та безпідставно визнав її підзахисного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. Вважає, що в діях ОСОБА_6 відсутні ознаки інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Вказує на те, що мало місце отримання коштів для надання правничої допомоги, а не неправомірної вигоди, що підтверджується показаннями свідка - адвоката ОСОБА_12 .
Також захисник зазначає, що відсутня особа, в інтересах якої здійснюється вплив, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_13, а також відсутня особа, на яку мав здійснюватися вплив, що підтверджується аудіозаписами особистих зустрічей ОСОБА_9 з ОСОБА_6 та записів їх телефонних розмов.
Вказує на те, що місцевим судом не враховано показів жодного свідка, які спростовували версію обвинувачення, зокрема: ОСОБА_13, ОСОБА_12 і ОСОБА_14 . Також стверджує про те, що була відсутня домовленість про отримання або надання неправомірної вигоди.
Крім того звертає увагу на те, що ініціатором всіх зустрічей, телефонних розмов був саме заявник ОСОБА_8, а не ОСОБА_6, що свідчить про провокацію та підбурювання до вчинення злочину. На думку захисника, мав місце закінчений замах на провокацію, оскільки правоохоронні органи намагалися підбурити ОСОБА_6 до вчинення злочинних дій.
Вважає, що всі докази, отримані на підставі досудового розслідування, яке розпочато без належних правових підстав, з грубим порушенням прав людини, виходячи з сформованої Європейським судом з прав людини доктрини плодів отруєного дерева, є недопустимими.
Також захисник вказує на те, що протоколи НСРД всупереч частинам 1 і 3 ст. 104, ч. 1 ст. 252 КПК України не містять жодних відомостей про хід проведення процесуальної дії та послідовність проведення НСРД. Крім того акцентує увагу на тому, що протоколи про результати проведення НСРД було складено з порушенням строків, визначених приписами ст. 252 КПК України, внаслідок чого ці докази мають бути визнані недопустимими.
Зазначає про те, що постанови про проведення контролю за вчиненням злочину від 23 липня 2019 року, контроль за проведенням слідчого експерименту в частині ідентифікації грошових коштів, аудіо-, відеозапису, фотографування та виготовлення процесуальних документів доручено слідчому ОСОБА_15 . Проте, усупереч вище вказаних постанов протоколи НСРД складені оперуповноваженим, а не слідчим. У матеріалах провадження відсутнє доручення на проведення НСРД оперативним працівником і сторона обвинувачення його не надала. Вважає, що порушено ч. 6 ст. 246 КПК України. Вказує, що Верховний Суд у постанові від 03 грудня 2019 року (справа № 676/7748/14-к) зазначав, що проведення негласних слідчих (розшукових) дій оперативними працівниками без письмового доручення слідчого або прокурора всупереч ч. 6 ст. 246 КПК України має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими. Проте це не було враховано судами попередніх інстанцій.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення касаційної скарги сторони захисту.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п. 1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один з основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.