Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 335/11084/21
провадження № 61-13130св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Президент України Зеленський Володимир Олександрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2022 року у складі судді Рибалко Н. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Гончар М. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Президент України Зеленський Володимир Олександрович, про відшкодування майнової та моральної шкоди.
На обґрунтування позову посилалася на таке.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2018 року, у справі № 335/4806/17 за її позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") про зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позов задоволено. Змінено дату її звільнення з посади директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ "Банк Форум" та стягнено з ПАТ "Банк Форум" на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 28 червня 2012 року до 19 січня 2017 року включно у розмірі 176 419,66 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2018 року зупинено виконання зазначеного судового рішення та постановою Верховного Суду від 20 листопада 2020 року рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасовано з передачею справи на новий апеляційний розгляд, за результатами якого постановою Запорізького апеляційного суду від 30 березня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Проте судове рішення залишилося невиконаним, оскільки за час перебування справи у Верховному Суді впродовж 2 років 6 місяців ПАТ "Банк Форум" було припинено.
Зупинення Верховним Судом виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та тривалий розгляд справи призвели до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Вказані дії завдали їй майнової шкоди у розмірі 176 419,66 грн та моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн.
Моральна шкода полягає в глибокому відчутті несправедливості, викликаному тим фактом, що протягом п`яти років всупереч судовому рішенню, яке 21 березня 2018 року набрало законної сили та було обов`язковим до виконання згідно з конституційною нормою, вона була позбавлена права володіти грошовими коштами у розмірі 176 419,66 грн та не отримала реального захисту своїх прав.
З урахуванням наведеного, посилаючись на те, що держава порушила її право на доступ до правосуддя, викликане безпідставним зупиненням ухвалою Верховного Суду судового рішення, яким спір вирішено по суті, порушенням розумного строку розгляду справи,гарантії обов`язкового виконання судового рішення, яке є складовою права на справедливий судовий захист,внаслідок чого їй завдано майнових збитків у розмірі нестягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, позивачка просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на її користь 176 419,66 грн на відшкодування майнової шкоди та 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 за рахунок коштів державного бюджету як майнової, так і моральної шкоди.
Оскаржувані судові рішення обґрунтовувалися тим, що суд не уповноважений надавати оцінку діям суддів при касаційному розгляді іншої цивільної справи та оцінку судовим рішенням, позивачка не надала доказів на обґрунтування факту заподіяння шкоди відповідачем.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що держава не виконала свого обов`язку судового захисту порушених прав та порушила гарантію статей 1, 6, 13 Конвенції і пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішеннях у справах "Жовнер проти України", "Півень проти України" зазначив, що "суд вважає, що неможливість для заявниці домогтися виконання судового рішення, що вступило в законну силу, було втручанням у її право на майно (див. вищезазначене рішення "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), параграф 40; "Яасіуньєн проти Литви" (Jasiuniene c. Lituanie), параграф 45)".
ЄСПЛ в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" (Guincho v. Portugal) вказав, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Проте Верховний Суд розглядав касаційну скаргу ПАТ "Банк Форум" два роки шість місяців, замість 60 днів, встановлених законом.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 липня 2017 року у справі № 335/4806/17 на цей часу не виконано та домогтись виконання вказаного рішення неможливо, оскільки за час перебування справи на розгляді у Верховному Суді ПАТ "Банк Форум" було припинено, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 10671110237000829.
Таким чином, внаслідок зупинення судом виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2017 року, яке набрало законної сили, тривалого розгляду справи Верховним Судом, були порушені її права, встановлені статтею 6 Конвенції та пунктом 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Розгляд справи № 335/11084/21 був формальним і суд не визначився ні з предметом позову, ні з підставами позовних вимог. Позов у цій справі подано до держави України, а не до суддів або суду та позивачка не оскаржує дії суддів Верховного Суду.
Підставою позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є порушення конституційного права позивачки на судовий захист, права на справедливий суд та права мирно володіти своїм майном невиконанням рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2017 року у справі № 335/4806/17, яке набрало законної сили 21 березня 2018 року та є обов`язковим до виконання згідно з конституційних та конвенційних норми.
Суди не перевірили обставини, якими обґрунтовано позов, та докази, якими ці обставини підтверджено. В уточненій позовній заяві вона зазначала, що справа № 335/4806/17 розглядалася Верховний Судом тривалий час - два роки шість місяців, що підтверджено доказами - судовими рішеннями у вказаній справі, які розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Проте суди ці обставини та докази не досліджували.
Судові рішення оскаржуються з підстав:
неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, від 22 липня 2022 року у справі № 334/5231/13, постанові Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року у справі № 914/1128/16, постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 813/1247/17, від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, від 21 квітня 2021 року у справі № 429/3281/13-а, від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15, від 12 травня 2022 року у справі № 815/3998/16, від 25 червня 2021 року у справі № 910/22748/16, від 27 липня 2022 року у справі № 540/606/20, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, від 16 серпня 2022 року у справі № 428/2010/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 344/303/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 750/11948/17, від 06 липня 2022 року у справі № 638/13288/14, від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20, від 08 червня 2022 року у справі № 686/4032/21, від 09 вересня 2021 року у справі № 360/3096/20;
відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування статтей 6 та 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у подібних правовідносин;
недослідження зібраних у справі доказів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У березні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду письмові пояснення, в яких зазначає, що внаслідок неможливості домогтися виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 липня 2017 року у справі № 335/4806/17, яке набрало законної сили 21 березня 2018 року, державою Україна були порушені не тільки її права на судовий захист та справедливий суд, а й право на зарахування страхового стажу, отримання пенсії за віком, що неприпустимо в соціальній, правовій державі, де людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у ційсправі на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частинипершої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2018 року, у справі № 335/4806/17 позов ОСОБА_1 задоволено. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ "Банк Форум" з 27 червня 2012 року на 19 січня 2017 року та визнано датою звільнення 19 січня 2017 року.
Стягнено з ПАТ "Банк Форум" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 28 червня 2012 року до 19 січня 2017 року включно (з урахуванням стягнутої суми за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2016 року у справі № 335/1896/15-ц) у розмірі 176 419,66 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 335/4806/17 за касаційною скаргою ПАТ "Банк Форум", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Шевченко О. В., задоволено клопотання скаржника та зупинено виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 липня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року касаційну скаргу ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" задоволено частково.
Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ПАТ "Банк Форум" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині судові рішення суду першої та апеляційної інстанції залишено без змін. Поновлено виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ПАТ "Банк Форум" про зміну дати звільнення.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" залишено без задоволення, заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2017 року залишено без змін.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.
Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Таке законодавче врегулювання не суперечить вимогам статей 6, 41 Конвенції.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначала, що домогтись виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2017 року неможливо, оскільки за час перебування справи на розгляді у Верховному Суді ПАТ "Банк Форум" було припинено, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 10671110237000829.
Позивачка вважала, що внаслідок зупинення касаційним судом виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2017 року та тривалого розгляду справи Верховним Судом було порушено статтю 55 Конституції України, статтю 6 Конвенції та частину першу статті 1 Першого протоколу до Конвенції, чим позивачці завдано майнову шкоду у розмірі 176 419,66 грн та моральну шкоду, яка полягає в глибокому відчутті несправедливості, викликаному тим фактом, що протягом чотирьох років, всупереч судовому рішенню, яке 21 березня 2018 року набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, позивачка не отримала реального захисту її прав.
Позовні вимоги про відшкодування майнової і моральної шкоди позивачка обґрунтовувала протиправними діями/бездіяльністю держави України, яка не виявила її владу для впливу на судову систему, організації аби організувати останню так, щоб у кожній конкретній справі, зокрема і у справі № 335/4806/17, гарантії держави щодо судового захисту незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, не були ілюзорними.
Щодо вирішення вимоги відшкодування майнової шкоди
Згідно з положеннями Конституції України рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя можуть оскаржуватись у передбаченому законом порядку, а не в інший суд першої інстанції, що одночасно порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.
У Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою подання апеляційної чи касаційної скарги.
Законність актів правосуддя, дій (бездіяльності) судів (суддів), вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що ОСОБА_1 не підтверджено факту постановлення судом касаційної інстанції незаконного рішення у цивільній справі № 335/4806/17 (частина п`ята статті 1176 ЦК України) чи іншої незаконної дії, бездіяльності суду стосовно позивачки, які б перебували у причинному зв`язку із неотриманням ОСОБА_1 коштів на виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 липня 2017 року, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Верховний Суд погоджується з такими висновками, враховуючи, що відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ліквідацію ПАТ "Банк Форум" розпочато 16 червня 2014 року.
ОСОБА_1 з позовом у справі № 335/4806/17 звернулася до суду у січні 2016 року, а отже, на момент звернення до суду вже мала бути обізнана про здійснення процедури ліквідації банку (відповідача у справі).
Початок процедури ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб унеможливлює стягнення працівником гарантованих на випадок звільнення сум в інший спосіб, аніж шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про включення грошових вимог щодо заробітної плати до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 127/10129/17.
Відповідно до частин четвертої та восьмої статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
Отже, заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 липня 2017 року у справі № 335/4806/17, яким змінено дату її звільнення з посади директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ "Банк Форум" та стягнено з ПАТ "Банк Форум" на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 28 червня 2012 року до 19 січня 2017 року включно у розмірі 176 419,66 грн, могло бути виконане виключно шляхом включення відповідних вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів в порядку визначеної законом черговості та за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації і продажу майна (активів) банку.
Тому виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із банку, що ліквідується, залежить від сукупності умов, настання частини з яких (наприклад наявність необхідної суми коштів в результаті ліквідації і продажу майна банку, настання відповідної черги задоволення вимог кредиторів) не перебуває у причинному зв`язку із діями суду та не гарантується державою.
Водночас національним законодавством України не передбачено обов`язку держави сплачувати кредитору банку, що ліквідується, компенсацію у разі невиплати таким банком присудженого особі середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Верховний Суд вважає, що ОСОБА_1, будучи обізнаною про здійснення процедури ліквідації банку (відповідача у справі) на момент звернення до суду у справі № 335/4806/17, не мала достатньо обґрунтованих підстав вважати, що у разі припинення банку та невиплати їй ПАТ "Банк Форум" присудженого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ці кошти їй, замість ліквідованого банку, буде сплачувати держава.
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачкою не підтверджено факту постановлення судом касаційної інстанції незаконного рішення у справі № 335/4806/17 (частина п`ята статті 1176 ЦК України) чи іншої незаконної дії, бездіяльності суду стосовно ОСОБА_1 (частина шоста статті 1176 ЦК України), а також доказів заподіяння позивачці майнової шкоди державою, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з держави 176 419,66 грн на відшкодування майнової шкоди.
Щодо вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Наявність або відсутність підстав для задоволення позову про відшкодування шкоди, завданої порушенням державою розумного строку розгляду справи, а також розмір такого відшкодування суд мав би оцінювати з урахуванням критеріїв, вироблених у практиці ЄСПЛ, серед яких: юридична та фактична складність справи; поведінка сторін, а також інших учасників судового процесу; поведінка держави, її органів; важливість результату судового процесу для особи, яка скаржиться на його надмірну тривалість (див. mutatis mutandis рішення від 29 вересня 2011 року у справі "Скороход проти України" (Skorokhod v. Ukraine, заява № 47305/06, § 13), від 02 серпня 2010 року у справі "Федіна проти України" (Fedina v. Ukraine, заява № 17185/02, § 78), від 18 червня 2009 року у справі "Пилипей проти України" (Pilipey v. Ukraine, заява № 9025/03, § 29), від 11 грудня 2008 року у справі "Лошенко проти України" (Loshenko v. Ukraine, заява № 11447/04, § 36), від 13 листопада 2008 року у справі "Кушнаренко проти України" (Kushnarenko v. Ukraine, заява № 18010/04, § 19), від 21 грудня 2006 року у справі "Мороз та інші проти України" (Moroz and Others v. Ukrainе, заява № 36545/02, § 55), від 10 серпня 2006 року у справі "Кухарчук проти України" (Kukharchuk v. Ukrainе, заява № 10437/02, § 33), від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України" (Smirnova v. Ukraine, заява № 36655/02, § 66) та інші).