Постанова
Іменем України
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 564/1077/22
провадження № 61-10874св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Костопільська стоматологічна поліклініка" Костопільської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Боймиструк С. В., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Костопільська стоматологічна поліклініка" Костопільської міської ради (далі - КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка") про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що починаючи з 01 червня 2010 року він працював у КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" на посаді завідувача господарством.
Відповідно до наказу КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" від 01 червня 2022 року № 23 його було звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників. Як підставу для розірвання трудового договору було наведено наказ роботодавця від 09 лютого 2022 року № 20 "Про внесення змін до штатного розпису" та пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки дійсні зміни в організації виробництва і праці не відбулись. Крім того, йому не були запропоновані вільні посади, які були наявні у відповідача, як на час вручення попередження про майбутнє звільнення, так і під час звільнення з роботи. Також не було враховано його переважне право на залишення на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним і скасовано наказ КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" від 01 червня 2022 року № 23 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача господарством КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" з 01 червня 2022 року.
Стягнуто з КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" на користь ОСОБА_1 63 358,98 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" оскаржило його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" задоволено.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2023 року скасовано.
ОСОБА_1 відмовлено в позові до КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що роботодавцем додержано положення законодавства про працю при звільненні позивача, а права працівника розірванням трудового договору порушено не було.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17 липня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язкуподав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом ухвалена постанова з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
07 серпня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 червня 2010 року перебував у трудових відносинах із КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка", працюючи на посаді завідувача господарством.
Листом від 08 лютого 2022 року № 45/1-11 відповідач звернувся до Костопільської міської ради як власника КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка", де повідомлено, що підприємство надає стоматологічну допомогу незахищеним верствам населення, відвідування яких складає 90 відсотків від загального відвідування, а тому потребує додаткових коштів до закінчення 2022 року. Просив виділити додаткові кошти у сумі 1 556 200,00 грн або запропонувати інший спосіб вирішення питання.
У відповідь на вказане звернення Костопільська міська рада своїм листом від 16 лютого 2022 року № 344/02-08 повідомила КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка", що пунктом 7.5.3 Статуту підприємства керівник формує структуру, штатний розпис з урахуванням кошторисних призначень відповідно до його фінансового забезпечення. Тому міськрада просила надати пропозиції щодо організації роботи КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" на засадах самоокупності та ефективності відповідно до виділених з місцевого бюджету на 2022 рік коштів.
Наказом від 09 лютого 2022 року № 20 КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" внесено зміни до штатного розпису підприємства, де, зокрема, пунктом 3 було виключено зі штатного розпису посаду завідувача господарством - 1 штатна одиниця. Штатний розпис вводився в дію з 02 червня 2022 року. Передбачено розпочати консультації спільно з первинною профспілковою організацією щодо можливих звільнень працівників та мінімізації несприятливих наслідків таких звільнень.
На підставі наказу КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" від 01 квітня 2022 року № 29 вирішено попередити працівників про скорочення штатних посад і зменшення кількості працівників, в тому числі і ОСОБА_1 .
Того ж дня, тобто 01 квітня 2022 року, позивачу було вручено персональне попередження про те, що у зв`язку зі скороченням штату і зменшенням кількості працівників посада завідувача господарством, яку він обіймав, підлягала до скорочення. Від підпису про ознайомлення із вказаним попередженням ОСОБА_1 відмовився, а також не погодився із звільненням, про що тоді ж лікарем-стоматолом ОСОБА_2, головним бухгалтером ОСОБА_3 та інспектором з кадрів ОСОБА_4 складено відповідний акт № 2.
В подальшому, 01 червня 2022 року, ОСОБА_1 звільнено з роботи внаслідок скорочення штату працівників відповідно до наказу від 09 лютого 2022 року № 20 "Про внесення змін до штатного розпису" та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, про що зазначено у відповідному наказі роботодавця № 23 від того ж дня.
У період з 01 квітня 2022 року до 01 червня 2022 року відповідачем позивачу не було запропоновано перейти на іншу вакантну посаду на підприємстві, відповідно до його кваліфікації, оскільки згідно з новим штатним розписом, вакантні посади на підприємстві були відсутні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.