Постанова
Іменем України
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 941/1558/20
провадження № 61-4817св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Павленком Вячеславом Вікторовичем, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І. Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 жовтня 2011року до 20 вересня 2019 року.
Після розірвання шлюбу сторони дійшли взаємної згоди щодо поділу спільного майна подружжя та визначили, що загальна вартість спільного майна становить 60 000,00 дол. США, а частка кожного з подружжя становить 30 000,00 дол. США.
За домовленістю між сторонами ОСОБА_2 повинен був сплатити позивачу її частку в спільному майні подружжя протягом чотирьох років, що підтверджується розпискою від 26 червня 2019 року.
З моменту домовленості відповідач сплатив ОСОБА_1 частину коштів. З часом відносини між сторонами погіршились і відповідач коштів не сплачував, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду з позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2021 року позов задоволено.
Визнано кошти у розмірі 60 000,00 дол. США спільним сумісним майном подружжя.
Виділено у власність ОСОБА_1 1/2 частину грошових коштів, що є спільним сумісним майном подружжя, у розмірі 30 000,00 дол. США.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 000,00 дол. США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_1 про приватність коштів, відповідач суду не надав.
Заявлений позивачем розмір коштів, які є спільним сумісним майном подружжя, підтверджується матеріалами справи, зокрема розпискою від 26 червня 2019 року, згідно з якою відповідач зобов`язується сплатити позивачу 30 000,00 дол. США за спільно набуте майно.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове про відмову в позові.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що у матеріалах справи не має належних та допустимих доказів, та позивач не довела того, яке саме майно було придбано сторонами за період шлюбу, його обсяг та вартість, джерело і час його придбання, що позбавляє можливості суду за результатами розгляду справи встановити, що вартість майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, становить 60 000,00 дол. США.
Розписка, на яку посилається позивач в позові, не підтверджує той факт, що загальна вартість спільного сумісного майна становить 60 000,00 дол. США, а її зміст свідчить лише про наявність зобов`язальних відносин, що склалися між сторонами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Павленка В. В. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 квітня 2022 року, просила скасувати оскаржувану постанову, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що вартість майна набутого під час шлюбу, погоджено між сторонами в грошовому еквіваленті, без визначення його по предметно, та оцінено сторонами особисто у розмірі 60 000,00 дол. США.
Сумнівів у сторін щодо вартості майна не виникало, оскільки жоден з учасників процесу не заявляв клопотання про проведення оцінки майна, що підлягало поділу для визначення дійсної його вартості.
Закон не забороняє досягнення домовленості між подружжям, і що стосуються спільного майна. Тому між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягнута усна домовленість про вартість всього майна, набутого ними під час перебування у шлюбі.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги розписку від 26 червня 2019 року, написану власноручно ОСОБА_2, як належний доказ, оскільки ця розписка не підтверджує факт того, що загальна вартість спільного сумісного майна становить 60 000,00 дол. США, а підтверджує лише зобов`язальні відносини, що склалися між сторонами. Отже, факт існування розписки ОСОБА_2 в суді першої та апеляційної інстанції не заперечувався.
Зі змісту розписки вбачається, що ОСОБА_2 добровільно зобов`язується сплатити на користь ОСОБА_1 30 000,00 дол. США, як частину вартості спільно нажитого під час шлюбу майна протягом чотирьох років.
Також заявниця посилається, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо поділу майна подружжя.
Аргументи інших учасників справи
У травні 2022 року ОСОБА_2 через адвоката Прокопенка В. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін.
Зазначив, що між сторонами існує спір про вартість спільного майна подружжя.
Позивачка стверджує, що вартість її частки у спільному майні подружжя становить 30 000,00 дол. США. Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, яке саме майно було придбано сторонами за період шлюбу, його обсяг та вартість, джерело і час його придбання.
Посилання ОСОБА_1 про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо поділу майна подружжя є безпідставними, тому що існують правові висновки Верховного Суду, які є подібними правовідносинам у справі, що переглядається. Твердження ОСОБА_1, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах є необґрунтованим та не відповідає дійсності.
Касаційна скарга зводиться до незгоди з постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 квітня 2022 року, не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Також у відзиві ОСОБА_2 через адвоката Прокопенка В. М. просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Рухсправи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
25 серпня 2022 року надійшла заява ОСОБА_1, подана адвокатом Павленком В. В., якою повідомлено суд про зміну прізвища позивачки з " ОСОБА_1" на " ОСОБА_1", у зв`язку з укладенням шлюбу.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з копією свідоцтва про шлюб від 01 жовтня 2011 року серії НОМЕР_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб (а. с. 6).
За час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 19 вересня 2012 року серії НОМЕР_2, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Петрівського районного управління юстиції у Кіровоградській області (а. с. 7).
Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2019 року шлюб, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а. с. 8).
Згідно з копією розписки від 26 червня 2019 року ОСОБА_2 зобов`язався за чотири роки виплатити на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 30 000,00 дол. США за спільно нажите майно (а. с. 9).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя, у тому числі в судовому порядку.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18.
Відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України).
Згідно з матеріалами справи фактично між сторонами існує спір про вартість набутого майна.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначений правовий висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446св18, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518св18.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, а позивач не довела, яке саме майно придбано сторонами за період шлюбу, його обсяг та вартість, джерело і час придбання, що позбавляє суд можливості встановити, що вартість майна, яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності, становить 60 000,00 дол. США.