Постанова
Іменем України
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 754/6446/21
провадження № 61-13108св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Одинадцята київська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року у складі судді Гринчак О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Одинадцята київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, з якою він проживав у шлюбі з 1991 року до 2003 рік, а з 2003 року до дня її смерті - без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 86/100 частин квартири АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира).
Для отримання свідоцтва в порядку спадкування за законом (право на обов`язкову частку) він звернувся до Одинадцятої державної нотаріальної контори, але йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю підтвердження перебування у шлюбних стосунках.
Зі змісту відмови нотаріуса випливає, що ОСОБА_2, як спадкоємиця за заповітом, подала заяву про прийняття спадщини.
Отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину порушує його право на отримання свідоцтва про право на спадщину, оскільки він має право на обов`язкову частку у спадщині.
Фактично шлюбні відносини з ОСОБА_4 у нього тривали з 1991 року до дня її смерті, оскільки вони проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та витрати, разом були на святкових заходах рідних та друзів. Дружина систематично хворіла низкою захворювань, через які вона була в такому фізичному та психологічному стані, що потребувала допомоги та догляду близьких людей. Таку допомогу, турботу та підтримку ОСОБА_4 надавав він, як єдина близька людина в її житті.
Він неодноразово сплачував рахунки за комунальні послуги, навіть після смерті ОСОБА_4, укладав договори в інтересах сім`ї. Був постійно зареєстрований за адресою квартири та особисто займався організацією поховання ОСОБА_4 .
Оскільки він проживав однією сім`єю з ОСОБА_4 та є непрацездатним вдівцем, то має право на обов`язкову частку у спадщині у розмірі 43/100 частин квартири.
Просив встановити факт його проживання з ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 2003 року до 21 травня 2019 року; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом в частині спадкування 43/100 частин спірної квартири, видане ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 43/100 частин спірної квартири в порядку спадкування за законом.
Короткий зміст судових рішень суді першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року, у позові відмовлено.
Суди виходили з того, що позивач не довів факту проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю, існування спільного побуту, взаємних прав та обов`язківна день її смерті.
Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Проживання чоловіка і жінки за однією адресою, що пов`язане з поділом майна після розірвання шлюбу та відсутністю іншого місця проживання, не вказує на сімейні відносини між ними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року, просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги клопотання позивача та його представника по відкладення розгляду справи, розгляд якої було призначено на 28 листопада 2022 року.
Суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, провадження № 14-130цс19.
Суди не дослідили доказів у справі, зокрема показання свідків, акт від 24 березня 2021 року.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі заявника або його представника.
Аргументи інших учасників справи
Відзив Одинадцятої київської державної нотаріальної контори на касаційну скаргу мотивований тим, що позивач попередньо вказував, що з ОСОБА_4 спільного господарства не вів, після розірвання шлюбу ворогував з нею, відзивався негативно, уникав зустрічі у спірній квартирі.
Просила залишити касаційну скаргу без задоволення, справу розглядати без присутності її представника.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 22 жовтня 1991 року до 01 жовтня 2003 року.
31 січня 1992 року Виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів видав ОСОБА_4 ордер, серія Ж № 091218, на квартиру (т. 1, а. с. 15).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2008 у справі № 2-1623/2008 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задоволено, зобов`язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні спірною квартирою; вселено ОСОБА_1 до спірної квартири; визнано за ОСОБА_1 право власності на 14/100 частин спірної квартири; визнано за ОСОБА_4 право власності на 86/100 частин квартири.
Суди у справі № 2-1623/2008 встановили, що з 12 серпня 1991 року ОСОБА_4 була членом ЖБК "Медик-5".
Згідно з довідкою ЖБК "Медик-5" № 1/7 від 26 липня 2007 року розмір пайового внеску за квартиру становив 11 051,08 крб.
Пайовий внесок був сплачений згідно з: платіжним дорученням від 10 липня 1991 року № 284 у розмірі 3 550,00 крб; квитанцією від 13 липня 1991 року № 535631 - 4 000,96 крб; квитанцією від 13 липня 1991 року № 535631 - 500,12 крб, квитанцією від 17 січня 1992 року № 449176 - 3 000,00 крб.
Оплату пайового внеска за квартиру у розмірі 3 550,00 крб, 4 000,96 крб та 500,12 крб здійснено у 1991 році за особисті кошти ОСОБА_4 . Залишок пайового внеску за квартиру був сплачений повністю 17 січня 1992 року у розмірі 3 000,00 крб.
Суд у справі № 2-1623/2008 встановив, що спільним сумісним майном подружжя є пайовий внесок за квартиру у розмірі 3 000,00 крб, сплачений 17 січня 1992 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі.
Суд у справі № 2-1623/2008 дійшов висновку, що 1/2 частина спільного пайового внеску на квартиру у розмірі 3 000,00 крб, що становить 1 500,00 крб належить ОСОБА_1 і відповідає 14/100 частинам квартири; ОСОБА_4 належить 1/2 частина сплаченого пайового внеску у розмірі 1 500,00 крб, а також 8 051,08 крб, як частина пайового внеску за квартиру сплачена нею за її особисті кошти, належні їй до шлюбу, що становить 86/100 частин спірної квартири.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2011 року у справі № 2-5021/2011 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задоволено, визначено порядок користування квартирою, відповідно до якого ОСОБА_1 виділено в окреме користування кімнату житловою площею 12,8 кв. м з лоджією-балконом, вихід на яку є з цієї кімнати. ОСОБА_4 виділено в окреме користування кімнату житловою площею 16,2 кв. м. Коридор, ванну кімнату, туалет, кухню з лоджією-балконом залишено в спільному користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Постановою державного нотаріуса Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Ричок Р. М. від 25 лютого 2020 року № 845/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій.
Постанова мотивована тим, що спадкова справа № 691/2019 до майна ОСОБА_4 заведена 12 липня 2019 року на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його колишньої дружини ОСОБА_4 24 липня 2019 року спадкоємиця за заповітом - ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Згідно із заповітом ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_2 86/100 частин квартири. ОСОБА_1 на день смерті спадкодавиці у шлюбних стосунках з нею не перебував. ОСОБА_1 не входить до кола спадкування за законом відповідно до статті 1261 ЦК України, тому не має права на спадкування частки у спадковому майні відповідно до статті 1241 ЦК України.