ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/1014/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна Галявина"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі
за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна Галявина",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) ОСОБА_1,
2) ОСОБА_2,
про витребування майна (приміщень) з чужого незаконного володіння.
У судовому засіданні взяли участь: прокурор - Штін Д. С., представник Бориспільської районної ради - Синяченко В.П. та представник відповідача - Невмержицька І. М.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. Керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна Галявина" (далі - ТОВ "Сонячна Галявина" та/або відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, третя особа-1) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, третя особа-2) про витребування з чужого незаконного володіння приміщень, а саме майнового комплексу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також комплексу нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор зазначив, що спірне майно (нежитлові приміщення) вибуло з державної власності з порушенням норм чинного законодавства, поза волею його розпорядника - Бориспільської районної ради, що підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2018 у справі № 19/028-10/13, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019, і перебуває у незаконному володінні ТОВ "Сонячна Галявина", а тому підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2022 (суддя Саванчук С. О.) у справі № 911/1014/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що станом на дату звернення з позовом до суду Прокурором та Бориспільською районною радою заявлені вимоги про витребування іншого нерухомого майна, якому присвоєно інші індивідуальні номери, і яке добросовісно набуто ТОВ "Сонячна Галявина", на відміну від того нерухомого майна, що було передане Бориспільській районній раді рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 21.12.1993.
Суд зазначив, що втручання Прокурора у мирне володіння відповідачем нерухомим майном як новоствореними об`єктами не є законним та не відповідає справедливому балансу. Суд зауважив, що обґрунтуванням суспільного та публічного інтересу у цьому позові визначено неотримання можливої орендної плати від експлуатації спірного нерухомого майна, що свідчить про покладення на відповідача особистого та надмірного тягаря таким витребуванням, оскільки матеріали справи не містять обґрунтування будь-якого "державного інтересу", що виправдовував би позбавлення відповідача його майна. Крім того, суд зазначив, що самі порушення, допущені органами влади при передачі майна у власність у 1996 році, не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі у 2022 році без належного обґрунтування державного інтересу, якщо такі порушення не допущені внаслідок винної протиправної поведінки самого набувача майна, право власності у якого виникло у 2017 році, тобто, більше, ніж через 20 років з моменту процедури приватизації. При цьому, як зазначив суд, винної протиправної поведінки відповідача щодо набуття майна не встановлено.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що Прокурором та позивачем не доведено законності втручання у мирне володіння майном, наявності суспільного та публічного інтересу та пропорційності втручання (справедливого балансу), що суперечить вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) . Крім того, суд зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, належним способом захисту суд вважав відшкодування вартості спірного нерухомого майна, яке вибуло з власності Бориспільської районної ради.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 (Станік С. Р. - головуючий, судді Тищенко О. В., Гончаров С. А.), рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 у справі № 911/1014/20 скасоване, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю; витребувано на користь держави в особі Бориспільської районної ради з чужого незаконного володіння ТОВ "Сонячна Галявина" комплекс нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), який знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-в, а також, майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-б, загальною вартістю 5 180 280,00 грн.
2.4. Урахувавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.01.2023 у справі № 911/1014/20, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Прокурор обґрунтував неналежне здійснення Бориспільською районною радою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах і наявність підстави для їх представництва та на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином обґрунтував підстави для представництва інтересів держави в суді у цьому спорі, оскільки визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їх захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив, що стало обґрунтованою підставою для звернення Прокурора з відповідним позовом.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції про те, що Бориспільська районна рада на законних підставах має право на витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі положень статей 387, 388 ЦК України відповідають наявним у справі доказам, оскільки приватизація товариством покупців трудового колективу підприємства "Бориспільпобутсервіс" державного майна цілісного майнового комплексу підприємства "Бориспільпобутсервіс" відбулася без нерухомого майна, а право власності територіальної громади сіл Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради на спірне майно підтверджується правовстановлюючим документом - рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 21.12.1993 та іншими документами у сукупності, а саме: договором № 5 купівлі-продажу державного майна при викупі від 30.04.1996, актом прийому-передачі приватизованого майна від 04.09.2000, договором купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) від 17.05.1996, тобто, виконавчий комітет Бориспільської міської ради без належних правових підстав прийняв рішення від 14.04.2009 № Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79".
Разом з цим, апеляційний господарський суд акцентував увагу на тому, що у судовому рішенні, яке оскаржується, суд першої інстанції обставин за якими майно було набуте у власність та поведінку особи, з власності якої майно витребовується не встановив, перерахувавши лише документи, за якими відбувалося відчуження та перехід права власності спірного майна на користь набувачів, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку, що відповідач є добросовісним набувачем.
Так, апеляційний господарський суд виходячи із встановлених обставин справи стосовно того, що в ході приватизації державного майна цілісного майнового комплексу підприємства "Бориспільпобутсервіс" виконавчий комітет Бориспільської міської ради без належних правових підстав прийняв рішення від 14.04.2009 № 377 "Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79", оскільки спірні будівлі не виступали об`єктами приватизації у складі цілісного майнового комплексу Бориспільського державного комунального виробничо-комерційного підприємства побутових послуг "Бориспільпобутсервіс", зазначив, що втручання шляхом постановлення судового рішення про витребування майна на користь Бориспільської районної ради буде відповідати критерію законності.
Також суд апеляційної інстанції із посиланнями на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/201, зазначив, що для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/ недобросовісності набувача майна.
У контексті наведеного суд зауважив, що передача права власності на майно, у тому числі за результатами внесення майна до статутного капіталу юридичної особи, передбачає оформлення акта приймання-передачі майна, отримання відповідних правовстановлюючих документів для реєстрації нерухомих об`єктів за товариством. Отже, відповідач повинен був перевірити документи на майно, яке йому передається до статутного капіталу, міг встановити особу власника майна та вчинити усі дії які від нього вимагалися у межах процедур, встановлених законодавством України щодо набуття права власності на майно, в тому числі перевірити наявність судових спорів відносно спірного майна (заява про перегляд рішення у справі № 19/028-10/13 за нововиявленими обставинами подана 20.11.2012 до Господарського суду Київської області і на час передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Сонячна галявина" перебувала на розгляді в судах).
Разом з цим, апеляційний господарський суд наголосив, що добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку, а від добросовісного лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України. Проте, як установив суд апеляційної інстанції обставини, встановлені під час розгляду справи підтверджують доводи апеляційної скарги Прокурора та пояснення позивача щодо наявності об`єктивних, явних і видимих ознак недобросовісності набуття відповідачем спірного майна. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
При цьому, апеляційний господарський суд звернув увагу, що ідентичність майна, отриманого відповідачем в якості внеску до статутного капіталу - майну, яке вибуло з володіння територіальної громади сіл Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У зв`язку з чим, не відповідають та спростовуються матеріалами справи висновки суду першої інстанції про те, що Прокурором та позивачем заявлене до витребування зовсім інше нерухоме майно (яке було перероблене, видозмінене та об`єднане у цілісні майнові комплекси, тобто, новостворені об`єкти нерухомого майна). Також суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що при вирішенні даного спору першочерговим є питання стосовно правової природи спірного майна, а подальше фізичне відозмінення спірного майна жодним чином не впливає на його правову природу як нерухомого майна, належного Бориспільській районній раді, як особи яка здійснює відповідні повноваження, і волі на розпорядження яким власником в установленому законом порядку - не надавалося. При цьому, фізичне видозмінення вказаного майна відбувалося не за волею власника, що жодним чином не може породжувати правову презумпцію правомірності володіння майном відповідачем внаслідок його фізичного видозмінення за наявності незмінної правової природи спірного майна, як майна, яке належить до власності держави в особі відповідної громади Бориспільської районної ради.
Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог Прокурора щодо витребування майна, суд апеляційної інстанції зазначив, що Бориспільська районна рада в силу своїх повноважень та функцій не могла бути та не була присутня при вирішенні питання про передачу спірного майна в статутний капітал ТОВ "Сонячна галявина" та підписанні акта прийому-передачі, а законодавством не закріплено обов`язку діючого власника та володільця комунального майна здійснювати постійний моніторинг Державного реєстру речових прав про імовірні зміни статусу спірного майна. Заявляючи про застосування позовної давності, відповідач не надав доказів, не зазначив про об`єктивні факти, які б свідчили про наявність обставин, з якими закон пов`язує початок її перебігу, а саме про обізнаність позивача про порушення його прав з 27.01.2017. Крім того, матеріали справи підтверджують, що позивачу стало відомо про зазначену перереєстрацію майна на відповідача з ухвал Господарського суду Київської області від 07.08.2018 та 20.08.2018, а отже, ним не пропущена позовна давність, визначена статтею 267 ЦК України із цих підстав.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції оцінивши вищенаведені доводи дійшов висновку, що внаслідок незаконного перебування у відповідача спірного нерухомого майна, фактично кожен день відбувається незаконність володіння спірним майном, у зв`язку з чим це є триваючим порушенням у часі, і відповідно, позовна давність щодо такого триваючого порушення розпочинається відносно кожного дня такого володіння, і не може обмежуватись строком як таким, адже сплив позовної давності стосовно певного строку володіння не може породжувати юридичну законність володіння певним майном, воля на вибуття якого з власності власника в особі позивача - була відсутня.
Таким чином строк для звернення Прокурора з відповідним позовом - не пропущено ні з підстав наведених відповідачем, ні з підстав, наведених судом апеляційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для застосування частини 3, 4 статті 267 ЦК України - відсутні.
Враховуючи викладене, оцінюючи наявні у справі докази і доводи сторін, з огляду також, на неможливість пред`явлення Прокурором та позивачем вимог про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Сонячна галявина" в межах розгляду справи № 19/028-10/13 на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, з урахуванням відсутності обставин пред`явлення позову у вказаній справі з недотриманням визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав (звернення з позовом до неналежного відповідача)), звернення до суду з позовом у даній справі 22.04.2020 здійснено в межах загальної позовної давності.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 911/1014/20, ТОВ "Сонячна Галявина" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 - залишити в силі.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції мало місце невиконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 17.01.2023 у справі № 911/1014/20, а саме щодо перевірки додержання Прокурором вимог часин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та з`ясування початкового моменту перебігу позовної давності, встановлення обставин щодо її переривання чи зупинення, наслідків спливу чи наявності поважних причин для пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права та спливу перебігу позовної давності, як того вимагають положення статті 267 ЦК України.
Як наслідок, суд апеляційної інстанції повторно:
- невірно застосував положення частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", не врахував висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/282/19, від 09.02.2021 у справі № 910/13730/19, від 22.11.2021 у справі № 917/564/21, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 22.11.2021 у справі № 917/564/21, від 14.12.2021 у справі № 916/1978/21 та дійшов помилкових висновків про обґрунтованість участі Прокурора в справі та дотримання Прокурором процедури повідомлення про пред`явлення позову в інтересах держави;
- неправильно застосував положення статті 267 ЦК України та не врахував висновки, наведені в постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 30.04.2020 у справі № 908/61/13-г, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.09.2021 у справі № 906/730/18 та від 30.11.2021 у справі № 910/256/20.
Крім того скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції внаслідок неправильного застосування положень статей 330, 346, 338 ЦК України та неврахування висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 дійшов помилкових висновків про недобросовісність відповідача.
Внаслідок неправильного застосування положень статті 388 ЦК України та не врахувавши висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 910/19236/20 суд апеляційної інстанції помилково не застосував принцип "належного урядування".
Невірно застосувавши положення статей 330, 388 ЦК України та не врахувавши висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 14.04.2022 у справі № 644/2204/19, від 20.03.2019 у справі № 521 /8368/15-ц, від 26.09.2019 у справі № 2-4352/11, суд на взяв до уваги, що позбавлення власності покладатиме на відповідача надмірний тягар, пов`язаний з втратою майна та відсутністю дієвих механізмів отримання компенсації за втрачене майно.
Неправильно застосувавши положення статті 332 ЦК України та не врахувавши висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 477/221/16-ц, суд апеляційної інстанції помилково відхилив аргументи суду першої інстанції про те, що станом на дату звернення з позовом до суду, Прокурором та позивачем заявлене до витребування зовсім інше нерухоме майно.
3.4. Бориспільська районна рада Київської області у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
3.5. Бориспільська окружна прокуратура у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 911/1014/20 - без змін.
3.6. 25.09.2023 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Сонячна Галявина" про відвід суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В. у справі № 911/1014/20, яку ухвалою Верховного Суду від 25.09.2023 залишено без розгляду на підставі частини 2 статті 118 ГПК України, оскільки відвід заявлено відповідачем поза межами строку, встановленого частиною 3 статті 38 ГПК України.
3.7. 25.09.2023 до Верховного Суду звернувся представник третьої особи - Гордієнка В. М. із заявою про приєднання до касаційної скарги ТОВ "Сонячна Галявина" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у цій справі, яку ухвалою Верховного Суду від 26.09.2023 залишено без розгляду, оскільки строк для подачі заяви про приєднання до касаційної скарги сплив після початку розгляду справи в суді касаційної інстанції (19.09.2023).
3.8. Також на адресу Верховного Суду надійшло клопотання представника третьої особи - Гордієнка В. М. про відкладення розгляду справи, арґументоване, зокрема, тим, що 26.09.2023 представнику третьої особи необхідно прибути до Печерського районного у місті Києві територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення даного клопотання з огляду на таке. Явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою Судом. Водночас обсяг наявних у справі матеріалів є достатнім для розгляду касаційної скарги і за відсутності представника третьої особи.
3.9. У судовому засіданні 26.09.2023 представником скаржника подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивоване тим, що у тому разі, якщо Верховний Суд прийде до висновку про необхідність рахувати позовну даність з 2018 року, необхідним буде обґрунтування відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2018 у справі № 19/028-10/13, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019, за наслідками перегляду рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2010 за нововиявленими обставинами, позов Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області задоволено повністю:
- визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 14.04.2009 № 377 "Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79";
- визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 23.06.2009 № 551 "Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс";
- визнано недійсним договір міни від 30.07.2009, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" та ОСОБА_1, щодо об`єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, № 3, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_1, 79-г, 79-д;
- визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 13.10.2009 № 929 "Про оформлення права власності громадянину ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою м. Бориспіль, вул. Київський шлях";
- визнано недійсним договір міни від 13.08.2009, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" та Бориспільською міською радою, щодо об`єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях,79-в, № 2, № 4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7 ;
- визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 13.10.2009 № 889 "Про оформлення права власності Бориспільській територіальній громаді в особі Бориспільської міської ради на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ";
- визнано право власності за територіальною громадою сіл Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради на наступні приміщення: будинок побуту 4-х поверховий з підвальним приміщенням площею 2702,9 кв. м; будинок побуту 2-х поверховий, площею 693,3 кв. м; пральню самообслуговування, площею 112,3 кв. м; трансформаторну підстанцію, площею 23,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувано на користь Бориспільської районної ради з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця Гордієнка Валерія Миколайовича та Бориспільської міської ради наступні приміщення: будинок побуту 4-х поверховий з підвальним приміщенням площею 2702,9 кв. м; будинок побуту 2-х поверховий, площею 693,3 кв. м; пральню самообслуговування, площею 112,3 кв. м; трансформаторну підстанцію, площею 23,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане судове рішення у справі № 19/028-10/13 обґрунтоване тим, що спірні приміщення (будівлі) Бориспільського державного комунального виробничо-комерційного підприємства побутових послуг "Бориспільпобутсервіс", які знаходяться за адресою: вул. Київський Шлях, 79-б, в, г, д, у м. Бориспіль, не увійшли до складу майна, що перейшло у власність шляхом приватизації товариства покупців, членів трудового колективу підприємства послуг "Бориспільпобутсервіс" на підставі договору № 5 купівлі-продажу державного майна при викупі від 30.04.1996, укладеного між товариством покупців, членів трудового колективу підприємства "Бориспільпобутсервіс" та представництвом в Бориспільському районі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, з відання Бориспільської районної ради не вибували та залишилися у комунальній власності територіальної громади сіл Бориспільського району, а тому, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" не було майнових передумов та підстав для оформлення права власності на вказані спірні приміщення (будівлі), а у комунального підприємства "Бориспільське бюро технічної інвентаризації" та виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області були відсутні будь-які правові підстави для оформлення права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" з наданням свідоцтв про право власності на нерухоме майно - приміщення (будівлі), розташовані за адресою: вул. Київський Шлях, 79-б, в, г, д, у м. Бориспіль.
З огляду на встановлене, рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 14.04.2009 № 377 "Про оформлення права власності товариству з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 " та від 23.06.2009 № 551 "Про оформлення права власності товариству з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс", на підставі яких у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" виникло право власності на спірні приміщення (будівлі), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, були прийняті виконавчим комітетом Бориспільської міської ради із порушенням положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", та інших нормативно-правових актів України, що в свою чергу призвело до протиправного позбавлення права власності територіальної громади сіл Бориспільського району Київської області на вказані приміщення (будівлі), та до відчуження вказаних приміщень (будівель) особою, що не мала відповідних повноважень, а саме, ТОВ "Бориспільпобутсервіс", на користь ОСОБА_1 та Бориспільської міської ради на підставі договору міни від 30.07.2009 та договору міни від 13.08.2009 відповідно, і вказані правочини суперечать положенням ЦК України, а саме, статті 203 ЦК України, в редакції, що діяла на час вчинення правочину, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншим нормативно-правовим актам, що є підставою для визнання їх не дійсними.
Крім того, задоволено похідні позовні вимоги Прокурора в інтересах Бориспільської районної ради Бориспільської міської ради про визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 13.10.2009 № 929 "Про оформлення права власності громадянину ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_8 та від 13.10.2009 № 889 "Про оформлення права власності Бориспільській територіальній громаді в особі Бориспільської міської ради на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ".
Однак, у подальшому, не зважаючи на те, що дійсним власником вказаних приміщень є Бориспільська районна рада та стосовно спірних приміщень тривав судовий розгляд, відповідачем у справі № 19/028-10/13 - ФОП Гордієнком В. М. скасовано державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності та відчужено на користь третіх осіб спірні об`єкти нерухомого майна.
12.12.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договори іпотеки, зареєстровані в реєстрі:
за № 942, відповідно до якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано двоповерховий будинок побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34355532105);
за № 938, відповідно до якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано приміщення 3-го поверху 4-х поверхового будинку побуту, приміщення 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35031132105);
за № 932, відповідно до якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано одноповерхову будівлю-пральню самообслуговування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34491232105);
за № 934, відповідно до якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано приміщення 2-го поверху 4-х поверхового будинку побуту, приміщення 5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34980332105);
за № 940, відповідно до якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано приміщення 1-го поверху 4-х поверхового будинку побуту, приміщення 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34909932105);
за № 936, відповідно до якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано підвальне приміщення 4-х поверхового будинку побуту, приміщення 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34715332105);
за № 930, відповідно до якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано будівлю трансформаторної підстанції, літера Р, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34574332105), що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру прав, які додано до даної заяви.
29.12.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договори про задоволення вимог іпотекодержателя, зареєстровані в реєстрі:
за № 977, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на двоповерховий будинок побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34355532105);
за № 974, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на будівлю трансформаторної підстанції, літера Р, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34574332105);
за № 975, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на одноповерхову будівлю - пральню самообслуговування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34491232105);
за № 980, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на приміщення 3-го поверху 4-х поверхового будинку побуту, приміщення 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35031132105);
за № 979, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на приміщення 2-го поверху 4-х поверхового будинку побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34980332105);
за № 976, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на приміщення 1-го поверху 4-х поверхового будинку побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34909932105);
за № 978, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на підвальне приміщення 4-х поверхового будинку побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34715332105), що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру прав, які додано до позовної заяви.
Вказані об`єкти ОСОБА_2 об`єднано та змінено їх площу у правовстановлюючих документах, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
Зокрема, 25.01.2017 в результаті об`єднання будинку побуту, А-ІІ, загальною площею 693,3 кв. м (реєстраційний номер 34355532105), пральні самообслуговування, П, загальною площею, 112,3 кв. м (реєстраційний номер 34491232105), будівлі трансформаторної підстанції, Р, загальною площею 23,6 кв. м (реєстраційний номер 34574332105) утворено об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є майновим комплексом (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), загальною площею 829, 2 кв. м.
Крім того, 25.01.2017 шляхом об`єднання підвального приміщення 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 270,0 кв. м, приміщення 1, літ. А-ІV (реєстраційний номер 34715332105); приміщення першого поверху 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 285,1 кв. м, приміщення 3, літ. А-ІV (реєстраційний номер 34909932105); приміщення другого поверху 4-хповерхового будинку побуту, загальною площею 269,4 кв. м, приміщення 5, літ. A-IV (реєстраційний номер 34980332105); приміщення третього поверху 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 267,8 кв. м, приміщення 7, літ. IV (реєстраційний номер 35031132105) утворено об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є комплексом нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), загальною площею 1092,30 кв. м.
На підставі акта приймання-передачі майна від 26.01.2017 № 2, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "Сонячна Галявина", ОСОБА_2 передано до статутного капіталу ТОВ "Сонячна Галявина", комплекс нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), який знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-в, а також, майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-б, про що, 27.01.2016 державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства "Солом`янка-Сервіс" Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації Дахно А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери 33599458 від 27.01.2017 та 33600196 від 27.01.2017, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які додано до матеріалів справи.
Прокурор в обґрунтування позову у цій справі зазначав, що кінцевим власником спірних приміщень є ТОВ "Сонячна Галявина", за яким зареєстровано право приватної власності на майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), який знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-б, а також, на комплекс нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), який знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-в. Вказані приміщення не є об`єктами житлової забудови. Тому, на думку Прокурора, вказані об`єкти нерухомого майна підлягають витребуванню з чужого незаконного володіння у зв`язку із чим Прокурор звернувся до суду з даним позовом в порядку статей 387, 388 ЦК України.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що єдиною підставою касаційного оскарження скаржником визначено підставу, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
5.3. У касаційній скарзі скаржник, зокрема, наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норм права, а саме положення статті 53 ГПК України та частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновку щодо застосування цих норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/282/19, від 09.02.2021 у справі № 910/13730/19, від 22.11.2021 у справі № 917/564/21, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 22.11.2021 у справі № 917/564/21, від 14.12.2021 у справі № 916/1978/21, наголошуючи при цьому, що апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків про обґрунтованість участі Прокурора у справі та дотримання Прокурором процедури повідомлення про пред`явлення позову в інтересах держави.
Розглянувши наведені доводи скаржника, Верховний Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзац 1, 3 частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частини 7).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.