ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/14587/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Ващенко Інни Василівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 (колегія суддів: Хрипун О. О., Чорногуз М. Г., Агрикова О. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 (суддя Демидов В. О.) у справі
за позовом фізичної особи - підприємця Ващенко Інни Василівни до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-транс", про визнання договору укладеним на новий строк,
за участю представників:
позивача - Попов А. Г.,
відповідача - Полішко Л. О.,
третьої особи - Яковенко А. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У 2020 році фізична особа - підприємець Ващенко І. В. (далі - Підприємець) звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - Підприємство), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-транс", про визнання укладеним на новий строк договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування у редакції позивача.
2. На обґрунтування позовних вимог Підприємець послався на те, що має переважне право на укладення нового договору про надання права на експлуатацію визначеного цим договором майданчика для паркування відповідно до договору від 04.03.2019 № ДНП-2019-03/17 про надання в експлуатацію майданчика для паркування та угоди від 30.05.2019 № 9 про зміну сторони договору, згідно з якими Підприємство передало Підприємцю за плату в експлуатацію 152 (137+15) місць для паркування транспортних засобів, розташованих на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, вул. Бережанська (між буд. № 9 та № 15).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 04.03.2019 Підприємство та фізична особа - підприємець Бойко Володимир Анатолійович уклали договір № ДНП-2019-03/17 про надання за плату в експлуатацію майданчика для паркування - 137 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 15 спеціальних місць для безкоштовного паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська (між буд. № 9 та № 15) у межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
4. 30.05.2019 Підприємство, Підприємець та фізична особа - підприємець Бойко В. А. уклали угоду № 9 про зміну сторони у названому вище договорі замість останнього на Підприємця.
5. Строк дії договору визначений до 31.12.2021 (пункт 7.1 договору).
6. У пунктах 7.2, 7.3 договору сторони домовилися про те, що за умови належного виконання умов договору Підприємець має переважне право на укладення нового договору про надання права на експлуатацію визначеного цим договором майданчика для паркування. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на один календарний рік.
7. Підприємець експлуатував паркувальний майданчик протягом 2019 - 2022 років. Підприємство листом від 18.11.2022 № 053/05-2990, врученим 29.11.2022, повідомило Підприємця про закінчення 31.12.2022 строку дії договору, відсутність наміру на пролонгацію цього договору та необхідність звільнення майданчика. Підприємець листом від 22.11.2022, врученим 30.11.2022, звернувся до Підприємства з пропозицією щодо укладення нового договору з 01.01.2023 до 31.12.2025 на тих самих умовах, що і попередньо укладений договір, вважаючи, що має переважне право на це відповідно до пункту 7.2 договору.
8. За відсутності наміру відповідача після закінчення терміну дії договору на його пролонгацію позивач звернувся з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. 09.03.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023, про відмову у позові.
10. Судові рішення мотивували тим, що переважне право сторони полягає у наданні їй переваги при укладенні договору на новий строк перед іншими особами, а не у винятковості права сторони на переукладення договору на новий строк. Оскільки відповідач у визначений договором тридцятиденний термін до закінчення терміну його дії повідомив позивача про припинення договірних відносин, то суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Послалися при цьому на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.07.2020 у справі № 272/441/18, про те, що переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця щодо добросовісного користування та розпорядження власністю на власний розсуд після закінчення строку дії договору. При цьому суд першої інстанції установив правову природу укладеного між сторонами договору як договір найму, тоді як апеляційний господарський суд, посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.06.2018 № 910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі № 910/6312/19, визначив його договором про надання послуг.
Короткий зміст касаційної скарги
11. Підприємець звернувся з касаційною скаргою про скасування цих судових рішень та ухвалення нового - про задоволення позову. Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 904/5126/19, від 18.01.2018 у справі № 910/12017/17, від 30.07.2020 у справі № 925/1223/17 та постановах Верховного Суду України від 17.05.2017 у справі № 914/433/16. Скаржник вважає, що його переважне право на укладення договору на новий строк підлягає захисту шляхом визнання укладеним у судовому порядку нового договору.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
12. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу заперечило проти доводів скаржника, посилаючись на неподібність правовідносин у порівнюваних скаржником справах, а також спростувало доводи останнього, який наполягає на тому, що правовою природою укладеного між сторонами договору є найм.
Позиція Верховного Суду
13. Спірним питанням у цій справі є висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності переважного права Підприємця на укладення нового договору про надання права на експлуатацію майданчика для паркування.
14. Як зазначалося раніше, висновок суду першої інстанції з цього приводу зроблений за наслідками установлення правової природи спірного договору як найм та з урахуванням висновку Верхового Суду у постанові від 29.05.2018 у справі № 923/854/17.
15. Місцевий господарський суд, процитувавши у своєму рішенні висновок суду касаційної інстанції у справі № 923/854/17, зроблений щодо питання застосування частини першої статті 777 ЦК України та частини третьої Закону України "Про оренду державного та комунального майна", виключив із нього такі слова: "а також відсутність у власника наміру використовувати майно для власних потреб".
16. У цілому висновок Верховного Суду сформульований у такий спосіб: "Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 777 ЦК та частини третьої статті 17 Закону № 2269-ХІІ, якими врегульовано порядок та підстави набуття переважного права, поняття такого права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб`єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом. При цьому, для набуття переважного права на укладення договору на новий термін недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов`язків за попереднім договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення між сторонами домовленості щодо умов нового договору, рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду, а також відсутність у власника наміру використовувати майно для власних потреб. З матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено як обставин існування іншого реального претендента на оренду, укладення з ним договору, так і щодо досягнення домовленості сторонами щодо умов договору оренди як підстави для набуття орендарем переважного права на укладення договору на новий термін. Адже, в разі недосягнення сторонами відповідної домовленості переважне право припиняється (пункт 3 частини першої статті 777 ЦК)".