ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 826/14341/17
касаційне провадження № К/9901/13366/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року (головуючий суддя - Маруліна Л.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Оксененко О.М., судді - Лічевецький І.О., Мельничук В.П.)
у справі № 826/14341/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ребус Логістік"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ребус Логістік" (далі - ТОВ "Ребус Логістік"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган), в якому просило: зобов`язати відповідача вчинити дії з організації та проведення за безпосередньої участі керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу в порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), відповідальними посадовими особами відповідача щодо розгляду заперечень ТОВ "Ребус Логістік" на акт перевірки від 06 жовтня 2017 року № 360/1/26-15-14-03-02/39052669 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 17 жовтня 2017 року № 50128/10); зобов`язати відповідача вчинити дії з належного повідомлення платника про місце і час проведення відповідальними посадовими особами контролюючого органу розгляду поданих йому та вже наявних у розпорядженні ГУ ДПС у м. Києві заперечень до вказаного вище акта перевірки шляхом надіслання позивачу не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду відповідного письмового повідомлення про це у порядку, визначеному статтею 42 ПК України; зобов`язати відповідача вчинити дії з організації та забезпечення надіслання у порядку, визначеному статтею 58 ПК України, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень позивачу письмової відповіді на заперечення ТОВ "Ребус Логістік" на акт перевірки з висновком ГУ ДПС у м. Києві про результати розгляду ним цих заперечень; скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2017 року № 1893140302.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 17 вересня 2020 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2017 року № 1893140302. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що грошові кошти в розмірі 2569779,38 грн, виплачені Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за договором про транспортно-експедиційне обслуговування від 01 грудня 2015 року № 02/12-Е, насправді були його заробітною платою як директора ТОВ "Ребус Логістік", що свідчить про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на 464399,83 грн.
Верховний Суд ухвалою від 07 червня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Ребус Логістік" з питань повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, за результатами якої складено акт від 06 жовтня 2017 року № 360/1/26-15-14-03-02/39052669.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпунктів 164.2.1, 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.2 пункту 168.1, підпункту 168.4.1 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2. статті 176, підпункту "ґ" пункту 176.2 статті 176, пункту 177.8 статті 177 ПК України з огляду на вчинення дій, спрямованих на приховування трудових відносин в рамках договорів, що заборонено вчиняти роботодавцям згідно зі статтею 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI "Про зайнятість населення", а також приховування доходів у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) на користь ОСОБА_1 (директора ТОВ "Ребус Логістік"), шляхом укладання з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 01 грудня 2015 року № 02/12-Е при одночасному перебуванні його в трудових відносинах із ТОВ "Ребус Логістік".
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 23 жовтня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 1893140302, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 464399,83 грн за основним платежем та 332834,29 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 ПК України заробітною платою для цілей розділу IV цього Кодексу є основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України працівником є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
За визначенням, наведеним в підпункті 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України, роботодавець - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.
Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.