ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 826/17778/14
адміністративне провадження № К/9901/44021/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С.А.,
суддів -Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання - Часник А.О.,
представника відповідача (Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками) - Долговської Г.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з контролю за наркотиками, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання протиправними і скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року (головуюча суддя Вєкуа Н.Г., судді Бояринцева М.А., Васильченко І.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року (головуюча суддя Грибан І.О., судді Бєлова Л.В., Кузьмишина О.М.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи - Державної служби України з контролю за наркотиками, в якому з урахуванням прийнятих судом до розгляду заяв про збільшення розміру позовних вимог просив:
1) визнати протиправним і скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №981-р про звільнення його з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками;
2) скасувати наказ Державної служби України з контролю за наркотиками від 07.11.2014 про звільнення його з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками;
3) поновити його на посаді першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками з 07 листопада 2014 року;
4) стягнути з Державної служби України з контролю за наркотиками середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня фактичного поновлення на роботі;
5) зобов`язати Кабінет Міністрів України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади";
6) відшкодувати йому моральну шкоду шляхом зобов`язання Кабінету Міністрів України опублікувати пропорційно інформацію у засобах масової інформації із спростуванням інформації щодо належності позивача до осіб, до яких застосовано заборони, що передбачені Законом України "Про очищення влади", і які включені в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про незаконність його звільнення з підстав, передбачених Законом України від 16.09.2014 №1682-VII "Про очищення влади" (пункт 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки тим самим Кабінет Міністрів України обмежив його права і свободи, визначені Конституцією України і міжнародно-правовими актами, та застосував до нього міру колективної відповідальності, не встановивши безпосередньо в його діях складу жодного правопорушення. Крім того, позивач звернув увагу на порушення процедури його звільнення, зокрема, не внесення керівником Державної служби України з контролю за наркотиками Тимошенком В.А. відповідної пропозиції Прем`єр-міністру України ОСОБА_3 про його звільнення із займаної посади, не включення питання про його звільнення до порядку денного засідання Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року, прийняття рішення про його звільнення Кабінетом Міністрів України замість Президента України, звільнення його під час перебування у відпустці та в статусі кандидата у народні депутати України, що заборонено частиною четвертою статті 40 КЗпП України і частиною другою статті 76 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
3. Позивач стверджував, що у зв`язку із систематичним розповсюдженням органами державної влади, зокрема, Кабінетом Міністрів України інформаційних посилів суспільству щодо негативного ставлення до осіб, які звільнені на підставі Закону України "Про очищення влади", він зазнав моральних страждань, що полягають у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя та систематичному переживанні ситуації ставлення до нього як друзів, так і випадкових знайомих як до особи, яка вчиняла негативні дії по відношенню до держави і суспільства.
ІІ. Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
4. Справа розглядалася судами неодноразово.
5. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №981-р про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками; скасовано наказ Державної служби України з контролю за наркотиками від 07.11.2014 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками; поновлено позивача на посаді першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками (код ЄДРПОУ 37772874) з 07 листопада 2014 року; стягнуто з Державної служби України з контролю за наркотиками на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2014 по 15.11.2017. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
7. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №981-р про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками та зобов`язання Кабінету Міністрів України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Залишено в силі щодо цієї частини позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року, зі зміною її мотивувальної частини в редакції цієї постанови Верховного Суду. Скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції в іншій частині позовних вимог та направлено адміністративну справу у відповідній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
8. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року справу прийнято до провадження та визначено правовий статус Державної служби України з контролю за наркотиками (код ЄДРПОУ 37772874) як співвідповідача у справі.
9. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року залучено до участі в справі як співвідповідача Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (код ЄДРПОУ 40517815, далі - Держлікслужба).
10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №981-р про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками; скасовано наказ Державної служби України з контролю за наркотиками від 07.11.2014 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Держлікслужби з 07 листопада 2014 року або на рівнозначній посаді; стягнуто з Держлікслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2014 по 16.03.2021. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 80000 грн, а саме: з Кабінету Міністрів України - 26666,00 грн, з Державної служби України з контролю за наркотиками (код ЄДРПОУ 37772874) - 26666,00 грн, з Держлікслужби (код ЄДРПОУ 40517815) - 26666,00 грн.
11. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року в частині задоволених позовних вимог та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
12. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року повністю, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року - в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.
13. Скаргу обґрунтовує помилковістю висновків суду апеляційної інстанції про те, що фактичною підставою його звільнення була реорганізація Державної служби України з контролю за наркотиками, а позовні вимоги про скасування наказу Державної служби України з контролю за наркотиками від 07.11.2014 та поновлення його на посаді мали бути пред`явлені до Кабінету Міністрів України як до суб`єкта призначення на відповідну посаду. У контексті зазначених висновків позивач акцентує увагу на тому, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №981-р його було звільнено з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (пункт 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України), і вказане розпорядження скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року, яка в цій частині набрала законної сили. Виходячи з цього, суд першої інстанції при новому розгляді справи правильно, на думку позивача, скасував похідний від розпорядження Кабінету Міністрів України наказ Державної служби України з контролю за наркотиками від 07.11.2014 та поновив його на посаді в новоствореній установі - Держлікслужбі, яка є правонаступником Державної служби України з контролю за наркотиками, що фактично припинила свою діяльність з 2016 року. Водночас суд апеляційної інстанції, за доводами позивача, необґрунтовано ототожнив повноваження суду при вирішення трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі із процедурою призначення на посаду.
14. Водночас суд першої інстанції, на думку позивача, неправильно вирішив позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди (без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.11.2019 у справі №750/6330/17, від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а та від 27.11.2019 у справі №750/6330/17), про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині визначення його конкретного розміру (без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі №822/1832/16, від 24.10.2018 у справі № 820/5932/16, від 09.02.2021 у справі №826/10404/16, від 23.06.2021 у справі 826/20075/14, від 22.05.2019 у справі №572/2429/15-ц та інших) та безпідставно зменшив суму відшкодування правничої допомоги (без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.06.2020 у справі №821/227/17, від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц, від 15.04.2020 у справі №199/3939/18, від 22.12.2018 у справі №826/856/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
15. У відзиві на касаційну скаргу Кабінет Міністрів України просить відмовити в її задоволенні, повністю погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції по суті позовних вимог.
16. Держлікслужба у відзиві також просить відмовити в задоволенні касаційної скарги. Зазначає, що Державна служба України з контролю за наркотиками не припинена як юридична особа, тому Держлікслужба, яка не вчиняла щодо звільнення позивача будь-яких дій, не є належним відповідачем у справі.
17. У відповідях на відзиви відповідачів позивач звертає увагу на непослідовність їхньої позиції щодо належного відповідача, який має відповідати за позовом в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Як стверджує позивач, на сьогодні у Державної служби України з контролю за наркотиками закриті всі рахунки, відсутні штатний розпис і штат, приміщення тощо, уся документація передана Держлікслужбі. Більше того, Міністерство охорони здоров`я України у листі від 29.12.2021 № 24-04/17/4539/ЗПІ-21//4781 зазначило, що МОЗ України вже не здійснює фінансового забезпечення Державної служби з контролю за наркотиками за рахунок коштів державного бюджету. Наведене, на переконання позивача, підтверджує, що саме Держлікслужба має відновити його порушене право.
18. У судовому засіданні представниця Держлікслужби просила відмовити в задоволенні касаційної скарги, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
19. Касаційний розгляд справи здійснюється за відсутності позивача, від якого надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, та за відсутності повноважних представників Кабінету Міністрів України і Державної служби України з контролю за наркотиками, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
20. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
21. Указом Президента України від 21.12.2011 №1175/2011 ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками.
22. На підставі Указу Президента України наказом Державної служби України з контролю за наркотиками від 26.12.2011 №66-к позивача призначено на посаду першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками з 26 грудня 2011 року.
23. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №981-р позивача звільнено з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (пункт 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України).
24. Наказом Державної служби з контролю за наркотиками України від 07.11.2014 №64-к позивача звільнено із займаної посади на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №981-р з 07 листопада 2014 року.
V. Позиція Верховного Суду
25. За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Як убачається з матеріалів справи, цей спір виник з приводу звільнення ОСОБА_1 з публічної служби, а предметом пред`явленого позивачем позову, що розглядався під час розгляду судами справи вперше, були вимоги про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №981-р і наказу Державної служби України з контролю за наркотиками від 07.11.2014 про звільнення його з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками, поновлення на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання Кабінету Міністрів України поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", та відшкодування моральної шкоди.
27. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним і скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №981-р та в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Кабінету Міністрів України поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
28. В іншій частині позовних вимог суд касаційної інстанції скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з тих мотивів, що позовні вимоги про скасування наказу Державної служби України з контролю за наркотиками від 07.11.2014, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач сформулював до Державної служби України з контролю за наркотиками, яка не була залучена до участі у справі відповідачем, а мала статус третьої особи.
29. Отже, при новому розгляді справи предметом позову залишилися вимоги позивача про скасування наказу Державної служби України з контролю за наркотиками від 07.11.2014, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
30. Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року і від 01 жовтня 2020 року до участі в справі як співвідповідачів залучено Державну службу України з контролю за наркотиками та Держлікслужбу.
31. З урахуванням змін у складі учасників справи ОСОБА_1 12 жовтня 2020 року подав до суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову, в якій змінив по суті лише позовну вимогу про поновлення на посаді (просив поновити його на посаді першого заступника Голови Держлікслужби з 08 листопада 2014 року) та виклав позовні вимоги щодо кожного з відповідачів, а саме: про відшкодування моральної шкоди - до Кабінету Міністрів України; решту - до Держлікслужби. Зазначив, що не заявляє позовних вимог до Державної служби України з контролю за наркотиками у зв`язку з її реорганізацією та припиненням діяльності.
32. Вирішуючи спір при новому розгляді справи, суд першої інстанції повторно визнав протиправним і скасував розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №981-р, хоча ця позовна вимога була вирішена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року, яка в цій частині набрала законної сили.
33. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.
34. При цьому суди обох інстанцій у мотивувальних частинах своїх рішень обґрунтовано виходили з того, що скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №981-р тягне за собою скасування прийнятого на його виконання наказу Державної служби України з контролю за наркотиками від 07.11.2014 та є підставою для поновлення незаконно звільненого позивача на займаній посаді зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що імперативно передбачено статтею 235 КЗпП України.
35. Проте вирішення судами першої та апеляційної інстанцій зазначених позовних вимог за наслідками розгляду справи не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права і дотриманні норм процесуального права.
36. Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про скасування наказу Державної служби України з контролю за наркотиками від 07.11.2014 та поновлення позивача на посаді першого заступника Голови Держлікслужби, суд апеляційної інстанції зазначив про пред`явлення цих вимог до неналежного відповідача - Держлікслужби, тоді як, за висновком суду апеляційної інстанції, відповідати за позовом в цій частині мав Кабінет Міністрів України як суб`єкт призначення заступників Голови Держлікслужби відповідно до пункту 12 Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 №647. Виходячи з цього та з посиланням на приписи частин першої і п`ятої статті 308 КАС України щодо меж апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
37. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, адже склад відповідачів у цій справі при її новому розгляді (Кабінет Міністрів України, Державна служба України з контролю за наркотиками і Держлікслужба) та викладення позивачем змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів у суді першої інстанції, який вирішив їх по суті, з огляду на приписи статті 48 КАС України, дозволяв суду апеляційної інстанції в межах апеляційного перегляду справи вирішити цей публічно-правовий спір щодо звільнення з публічної служби по суті позовних вимог до визначеного судом належного відповідача (відповідачів) та ухвалити рішення про повне або часткове задоволення позову залежно від змісту позовних вимог та обраного судом способу захисту порушених прав позивача.
38. З іншого боку, як слушно зауважив позивач у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнив процедуру призначення й звільнення з посад у державному органі з процедурою поновлення на роботі незаконно звільненого працівника в судовому порядку, яка передбачена частиною першою статті 235 КЗпП України та надає суду повноваження скасувати наказ про звільнення, прийнятий без законної підстави, та поновити працівника на попередній роботі.
39. Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково визначив Кабінет Міністрів України належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 про скасування наказу Державної служби України з контролю за наркотиками від 07.11.2014 та поновлення позивача на посаді, у зв`язку з чим необґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції в цій частині з формальної підстави, що послужило причиною для відмови в задоволенні й решти позовних вимог.
40. Натомість, зважаючи на залучення до участі у справі відповідачами як Державної служби України з контролю за наркотиками, де позивач проходив публічну службу, так і Держлікслужби, визначеної правонаступником Державної служби України з контролю за наркотиками, що реорганізується, суд першої інстанції мав обґрунтовані підстави скасувати наказ Державної служби України з контролю за наркотиками від 07.11.2014, прийнятий на підставі скасованого розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №981-р, та вирішувати питання про поновлення позивача на посаді.
41. Вирішуючи питання про посаду, на якій підлягає поновленню ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з абзацом п`ятим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, реорганізувавши шляхом злиття Державну службу з лікарських засобів та Державну службу з контролю за наркотиками і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій із забезпечення формування державної політики з питань обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також координації діяльності органів виконавчої влади із зазначених питань).
42. Пунктами 5 і 6 цієї постанови встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.
43. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 №647 затверджено Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками.
44. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.07.2016 №491-р "Питання Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками" погоджено пропозицію Міністерства охорони здоров`я щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з лікарських засобів та контролю за наркотиками постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 №647 "Про затвердження Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками" функцій і повноважень Державної служби з лікарських засобів та Державної служби з контролю за наркотиками, що припиняються.
45. З огляду на викладене, суд першої інстанції зазначив про фактичне адміністративне правонаступництво і передання адміністративної компетенції від Державної служби з контролю за наркотиками до Держлікслужби та дійшов висновку, що в такому разі ефективним способом захисту порушеного права позивача буде поновлення його на посаді першого заступника Голови утвореної Держлікслужби.
46. Однак суд першої інстанції не врахував вимог частини першої статті 235 КЗпП України, згідно з якою в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
47. Виключенням із цього правила є норма статті 2401 КЗпП України, яка передбачає, що в разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, то орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу та одночасно визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.
48. Таким чином, у разі незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на попередній роботі, тобто на посаді, з якої його було незаконно звільнено, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації.
49. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/12916/15, від 06.03.2019 у справі №824/424/16-а, від 13.03.2019 у справі №826/751/16, від 27.06.2019 у справі №826/5732/16, від 26.07.2019 у справі №826/8797/15, від 09.10.2019 у справі №П/811/1672/15, від 12.09.2019 у справі №821/3736/15-а, від 22.10.2019 у справі №816/584/17, від 07.07.2020 у справі №811/952/15 та інших.
50. Як убачається з матеріалів справи та підтверджується відкритими даними з публічних реєстрів у сервісі Опендатабот (opendatabot.ua), Держлікслужба (код ЄДРПОУ 40517815) зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) 30.05.2016.
51. Запис про державну реєстрацію припинення Державної служби України з лікарських засобів (код ЄДРПОУ 37769480) внесений до Єдиного державного реєстру 03.10.2016.
52. Водночас Державна служба України з контролю за наркотиками (код ЄДРПОУ 37772874) з 06.03.2015 перебуває в стані припинення, запис про державну реєстрацію припинення цієї юридичної особи на час касаційного перегляду справи до Єдиного державного реєстру не внесений.
53. Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Злиття вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.