ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 809/183/17
касаційне провадження № К/9901/40777/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (головуючий суддя - Матуляк Я.П.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кузьмич С.М.; судді: Запотічний І.І., Улицький В.З.)
у справі № 809/183/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз"
до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" (далі - ТОВ "Корпорація "Агро-Союз", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 жовтня 2016 року № 0002292201, № 0002382207, № 0002392201, № 0002362207, № 0002372207 та від 15 лютого 2017 року № 0004352200, № 0004372200, № 0004392200.
Справа розглядалась судами неодноразово.
За наслідками останнього її розгляду рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 лютого 2017 року №0004372200 та № 0004392200.
Приймаючи рішення, судові інстанції виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС в Івано-Франківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що позивачем не надано достатніх доказів придбання послуг, їх економічної доцільності. Надані платником документи не дають змоги конкретно визначити зміст та обсяг господарських операцій, одиницю їх виміру, виконавців робіт тощо.
Ухвалою від 29 грудня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
08 лютого 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
08 лютого 2023 року податковим органом заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області його правонаступником - ГУ ДПС в Івано-Франківській області, як відокремленим підрозділом (філією) ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 43968084), у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 08 вересня 2016 року № 517/09-19-14-01/3176114.
Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником, зокрема:
підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого товариством завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 1 036 770,00 грн та занижено податок на прибуток за 2013 рік в розмірі 1 689 492,00 грн;
пунктів 102.1, 102.5 статті 102, підпунктів 192.1.1, 192.1.2 пункту 192.1, пункту 192.2 статті 192, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за період з січня по червень 2014 року, з вересня по грудень 2014 року, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2015 року в розмірі 593 713,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на безтоварність господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лантіком", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фатрон", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фай-Торг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Відар ТД", Товариством з обмеженою відповідальністю "Делівенс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс-Про". Податковий орган зазначив, що вказані контрагенти-постачальники не могли фактично здійснювати господарські операції через недостатню кількість наявних трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15 лютого 2017 року:
№ 0004372200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 2 111 865, 00 грн, з яких за основним платежем 1 689 492,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 422 373,00 грн;
№ 0004392200, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 890 570,00 грн, з яких за основним платежем 593 713,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 296 857,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).
Згідно із підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).