ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 200/5573/20-а
адміністративне провадження № К/9901/1734/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2020 (суддя Шинкарьова І.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 (колегія у складі суддів Міронової Г.М., Геращенка І.В., Ястребової Л.В.)
у справі № 200/5573/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа Донецький обласний військовий комісаріат
про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача в частині відмови йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням часткової втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини з 16.01.2020, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.04.2020 № 59;
- зобов`язати відповідача вирішити питання щодо призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому часткової втрати працездатності внаслідок захворювань, пов`язаних із захистом Батьківщини з 16.01.2020, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020, позов задоволено.
3. У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2021 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що полковник ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника групи по роботі з особовим складом Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України, є учасником бойових дій, брав безпосередню участь в антитерористичній операції.
6. Позивач має захворювання, пов`язані з проходженням військової служби, і захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини, є непридатним до військової служби у мирний час. Зазначене підтверджується свідоцтвом про хворобу № 997 від 21.10.2016.
7. За наказом Міністерства оборони України (по особову складу) від 26.10.2016 № 975 полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас згідно з пунктом "б" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я).
8. У 2020 році позивач пройшов первинний огляд. У довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, яку видано Обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 (м. Краматорськ), зазначено, що ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках на 26.10.2016 складає 25 відсотків. Захворювання пов`язане із захистом Батьківщини. Датою огляду зазначено 16.01.2020.
9. 26.02.2020 позивач звернувся до Донецького ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
10. Листом від 23.04.2020 за № 11/502 ОСОБА_1 повідомлено, що згідно протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 10.04.2020 № 59, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що позивача звільнено з військової служби 15.12.2016, а ступень втрати працездатності у зв`язку із захворюваннями, пов`язаними з захистом Батьківщини та проходження військової служби, встановлено 16.01.2020 (тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби).
11. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням часткової втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у нього виникло з 15.12.2016, але оскільки висновок у вигляді довідки МСЕК йому видано лише 16.01.2020, то реалізувати це право він не міг. Відповідач не врахував цю обставину під час розгляду питання щодо призначення йому одноразової грошової допомоги.
13. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що відповідно до довідки огляду МСЕК від 16.01.2020 ступінь втрати професійної працездатності позивачу було встановлено при первинному огляді саме 16.01.2020. Враховуючи звільнення з військової служби з 26.10.2016, право на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має, оскільки минуло три місяці після звільнення зі служби. Крім того, вважає, що позовна вимога про зобов`язання призначити і виплатити грошову допомогу є втручанням в дискреційні повноваження Міністерства оборони України.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач помилково ототожнює дату огляду МСЕК (16.01.2020) і дату встановлення страхового випадку (дату встановлення втрати працездатності 26.10.2016.). Крім того, у довідці Обласної МСЕК № 1 (м. Краматорськ) додатково зазначено, що ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках на 26.10.2016 складає 25 відсотків. Тому посилання відповідача на відсутність у позивача права на цю допомогу у зв`язку з пропуском тримісячного строку є помилковим.
15. Суд апеляційної інстанції визнав хибним твердження відповідача про те, що ОСОБА_2 ступінь втрати працездатності було встановлено лише 16.01.2020, тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки жодна норма Закону № 2011-ХІІ та зміст абзаців 1, 3 пункту 3 Порядку № 975 не створює передумов для ототожнення поняття "день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги" виключно з датою отримання відповідної довідки МСЕК.
Також суд апеляційної інстанції врахував, що оскільки відсоток втрати працездатності позивачу встановлено на 26.10.2016, то Міністерство оборони України зобов`язане було розглянути документи позивача у відповідності до законодавства, що діяло станом на 26.10.2016, незважаючи на те, що позивач набув право отримання одноразової виплати в 2016 році, а звернувся про виплату одноразової грошової допомоги у 2020 році.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У касаційній скарзі відповідач покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
17. Скаржник зазначає про те, що позивач був звільнений з лав Збройних Сил України в 2016 році, на час встановлення йому 25% втрати працездатності (16.01.2020) чинним законодавством України не було передбачено права на виплату одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям у разі встановлення останнім ступеня втрати працездатності після спливу тримісячного строку після звільнення зі служби. Тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
19. Ключовим правовим питанням у справі є визначення дати набуття права на одноразову грошову допомогу і, як наслідок, застосування до спірних правовідносин п. 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ у відповідній редакції, які є різними у 2016 і 2020 роках.
20. Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
21. Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (станом на 26.10.2016, на дату звільнення позивача з військової служби) передбачалось, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.