ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 759/12245/22
провадження № 51-2041 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018100080004066 від 17 травня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2022 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор ОСОБА_7 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить рішення судів попередніх інстанцій стосовно ОСОБА_6, скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог, прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про те, що:
- після повернення обвинувального акта досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не здійснювалось та не відновлювалось, у зв`язку з тим, що підозрювана ОСОБА_6 перебувала в розшуку;
- висновки місцевого суду щодо пропуску строку досудового розслідування з підстав того, що з моменту повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального проступку і до дня звернення до суду з обвинувальним актом минуло 4 роки 2 місяці і 15 днів, є необґрунтованими, оскільки з огляду на постанову Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 681/1033/20 період між поверненням обвинувального акта і направленням до суду нового обвинувального акта не входить до строку досудового розслідування;
- загальний строк досудового розслідування у формі дізнання, з огляду на те, що ОСОБА_6 перебувала в розшуку, не перевищував 72 годин, як це передбачено п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК України;
- з огляду на постанову Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 372/2485/20, суд першої інстанції, при розгляді обвинувального акта у спрощеному порядку, не мав законних підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України за власної ініціативи, без клопотання учасника судового провадження.
Разом з тим прокурор зауважує, що постанова Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 756/16500/20, на яку у своїй ухвалі посилається суд апеляційної інстанції, є не релевантною, оскільки таке рішення Суду стосується порядку закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому не прийнято кінцевого рішення, передбаченого ч. 2 ст. 283 КПК України, що суттєво відрізняється від обставин цієї справи.
Ураховуючи вищенаведене, прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції, у порушення вимог статей 370, 419 КПК України, належним чином не перевірив доводи сторони обвинувачення щодо незаконності ухвали місцевого суду, не надав на них вичерпних і переконливих відповідей та не зазначив в ухвалі конкретних підстав, через які визнав апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, обмежившись лише формальними вказівками про правильність висновку суду першої інстанції.
На зазначену касаційну скаргу прокурора заперечень від учасників касаційного провадження не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5, підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7, просила її задовольнити та скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаних вимог закону місцевий та апеляційний суди не дотрималися.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 було закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.
У своєму рішенні місцевий суд зазначив, що:
- 05 червня 2018 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру;
- 13 червня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 17 травня 2018 року за №12018100080004066, стосовно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України надійшов до Святошинського районного суду м. Києва;
- 14 липня 2020 року ухвалою суду першої інстанції було повернуто обвинувальний акт прокурору для внесення змін з урахуванням вимог глави 25 КПК України;
- 20 вересня 2022 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 разом з додатками надійшов до Святошинського районного суду м. Києва.
Разом з тим місцевий суд зауважив, що з моменту повернення обвинувального акта прокурору жодних процесуальних дій у кримінальному провадженні не проводилося, нова чи змінена підозра ОСОБА_6 не пред`являлася, строк досудового розслідування не продовжувався.
Ураховуючи вищенаведене, місцевий суд дійшов висновку, що з дня повідомлення особі про підозру (05 червня 2018 року) і до дня звернення до суду з обвинувальним актом (20 вересня 2022 року), минуло 4 роки 2 місяці і 15 днів, замість визначених п. 2 ч. 3 ст. 219 КПК України - 20 днів, а тому кримінальне провадження відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підлягає закриттю.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор ОСОБА_7 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без зміни.