ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року
м. Київ
Справа № 755/62/21
Провадження № 51-3262 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040005295, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Ісламської Республіки Іран, уродженця м. Джехром Ісламської Республіки Іран, зареєстрованого в АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Дніпровський районний суд м. Києва вироком від 25 жовтня 2021 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначив йому покарання у виді штрафу у розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнув з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 40 000 грн. Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_9, 06 жовтня 2020 року приблизно о 18.47 год., керуючи технічно справним автомобілем марки "Skoda Fabia", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись проїзною частиною бульвару Перова від Керченської площі в напрямку вул. В. Сєрова в місті Києві, допустив порушення вимог п.п. 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, з необережності, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність та необачність, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкоду або небезпеку іншим учасникам руху, здійснив контакт лівими колесами з бордюрним каменем, після чого керований ним автомобіль змінив напрямок руху та здійснив зіткнення з автомобілем марки "Daewoo Nexia", д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10, який рухався в попутному напрямку в середній смузі руху.
Внаслідок зіткнення вказаних транспортних засобів пасажир автомобіля "Skoda Fabia" ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, які виразилися у закритій травмі грудної клітини у вигляді забою й перелому середньої третини правої ключиці із заходженням уламків.
Київський апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 року - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.
Мотивуючи свої вимоги, захисник зазначає, що зіткнення автомобілів відбулося внаслідок наїзду на бордюр острівця безпеки, який був облаштований неналежно, тому вина засудженого у цьому випадку відсутня, що залишилось поза увагою судів. Крім цього, за змістом скарги захисник посилається на неповноту судового розгляду.
Захисник також вважає, що висновок експерта № СЕ-19/111-20/54986-ІТ ґрунтується на недостовірних вихідних даних, оскільки експерт не досліджував питання, чи перешкоджав острівець безпеки, бордюр якого виходив на проїжджу частину, безпеці руху транспортних засобів, а суди безпідставно відхилили клопотання про призначення комплексної автотехнічної та дорожньо-технічної експертизи і про допит свідків, чим не створили стороні захисту необхідні умови для реалізації процесуальних прав.
Також зазначає, що судом за клопотанням сторони захисту не досліджувалась медична документація потерпілої ОСОБА_8, яка не відкривалась стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, що має наслідком визнання недопустимим доказом й висновку судово-медичної експертизи.
Захисник вважає явно несправедливим призначене засудженому основне покарання, оскільки сума штрафу в розмірі 68 000 грн є надто великою, враховуючи матеріальний стан засудженого, а додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на строк 1 рік є також несправедливим, адже діяльність засудженого пов`язана з користуванням таким правом, що є основним джерелом його доходу.
Крім цього, захисник не погоджується з вирішенням цивільного позову потерпілої в частині розміру стягнутої на її користь моральної шкоди. Вважає, що судами не враховано розмір моральної шкоди, який має бути відшкодований потерпілій страховою компанією, а саме 13 000 грн. Також, на думку сторони захисту, потерпілою не надано доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди, не вказано, у чому саме полягає така шкода, а суд першої інстанції не навів мотивів задоволення позову потерпілої саме в такому розмірі.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
За змістом статей 433, 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Щодо доводів захисника про відсутність вини ОСОБА_7 у вчиненні ДТП та неналежне облаштування острівця безпеки колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_9 обвинувачувався у тому, що внаслідок порушення ним вимог п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху) та 12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним) ПДР України сталася ДТП за обставин, наведених у обвинувальному акті, в результаті чого потерпілій ОСОБА_8 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.
За результатами судового розгляду, дослідивши докази, надавши їм відповідну оцінку, суд дійшов висновку, що вказане обвинувачення є доведеним, діяння ОСОБА_7 кваліфіковано правильного за ч. 1 ст. 286 КК України, тому визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та призначив відповідне покарання.
При цьому суд обґрунтовано вказав, що суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, характеризується необережною формою вини, коли особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-20/54986-ІТ від 16 листопада 2020 року саме невідповідність дій ОСОБА_7 вимогам пунктів 10.1, 12.1 ПДР України стала причиною ДТП. Зі змісту вказаного висновку вбачається, що експерту було надано на дослідження всі матеріали кримінального провадження і ним враховано всі обставини, на які посилається захисник у касаційній скарзі, зокрема наявність острівця безпеки, контакт лівих коліс автомобіля з бордюрним каменем.
При цьому предметом доказування у кримінальному провадженні є саме факт порушення вказаних вище пунктів Правил дорожнього руху України ОСОБА_11 та причинно-наслідковий зв`язок між цим порушенням і наслідками у виді ДТП й спричиненими потерпілій тілесними ушкодженнями, а правильність облаштування острівця безпеки не є предметом розгляду у цьому кримінальному провадженні й жодним чином не виключає обов`язку водія дотримуватись правил дорожнього руху, у тому числі й виконувати вимоги пунктів 10.1, 12.1 ПДР України.
Також колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту щодо недостовірності висновку судової автотехнічної експертизи. Як убачається зі змісту постанови про призначення автотехнічної експертизи від 10 листопада 2020 року (т. 1 а. с. 131-134), питання про перешкоджання безпеці руху облаштування острівця безпеки перед експертом не ставилось, тому вказане дослідження ним не проводилось, що не може свідчити про недостовірність його висновку.
Також Верховний Суд вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення повторної автотехнічної експертизи. Зокрема суд вказав, що питання, яке порушує сторона захисту у своєму клопотанні, не стосується висунутого обвинувачення і не містить відомостей про те, для з`ясування яких саме обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.