Постанова
Іменем України
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 455/1201/21
провадження № 61-9426св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання спадкоємцем.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, яка була його двоюрідною тіткою,
що підтверджується відповідними доказами, а саме свідоцтвом про його народження та архівними довідками про народження та одруження інших членів його сім`ї.
Позивач указував на таке:
- ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) та ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) були рідними братом та сестрою;
- ОСОБА_9 (його батько) є сином ОСОБА_10 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_11 );
- ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, була дочкою ОСОБА_13 та ОСОБА_14, та двоюрідною сестрою його батька - ОСОБА_15 ;
- він, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є двоюрідними племінниками ОСОБА_16, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Він є спадкоємцем п`ятої черги за законом (стаття 1265 ЦК України), а тому має право на спадкування майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Вказував, що він та відповідачі звернулися до Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області із заявами про прийняття спадщини. Однак, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право
на спадщину, оскільки не надано документи, які посвідчують,
що спадкодавець була його двоюрідною тіткою, а також рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин.
Вважав, що надані ним докази достовірно підтверджують факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, була його двоюрідною тіткою, при цьому розбіжності в написанні імен ( ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ) у метричних книгах народження та одруження
не спростовують вказані обставини.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд встановити факт,
що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 є двоюрідним племінником ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1,
та є спадкоємцем п`ятої черги за законом майна померлої.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області
від 02 грудня 2022 року у складі судді Кушніра А. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 є двоюрідним племінником ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що від встановлення факту родинних відносин між позивачем та померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 залежить виникнення, зміна або припинення майнових
прав позивача, пов`язаних із спадкуванням майна померлої. Факт родинних відносин між ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1,
та ОСОБА_1, прослідковується і підтверджується наявними
у матеріалах справи письмовими доказами.
Суд не взяв до уваги наявні розбіжності в написанні імен, оскільки вони виникли внаслідок філологічних недоліків перекладу на українську мову,
і такі розбіжності не можна вважати обставинами, які спростовують факт, який просить встановити позивач.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання його спадкоємцем пʼятої черги, суд виходив із того, що черговість спадкування за законом встановлена ЦК України, зокрема статтею 1265 ЦК України,
яка й визначає коло осіб, які мають право на спадкування за законом у п`яту чергу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків
ОСОБА_20, який є спадкоємцем померлої (її рідний брат). Вирішення спору судом першої інстанції без залучення його до участі у справі в якості співвідповідача порушує його права, оскільки задоволення позову впливає на розподіл часток між спадкоємцями. Апеляційний суд не наділений повноваженнями на стадії апеляційного розгляду залучати до участі
в справі інших осіб, а тому відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . У цій частині послався на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 11 травня
2023 року, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду; а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 зводиться до незгоди з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позову. Всі спадкоємці, які мали право на спадкування майна померлої ОСОБА_4, у тому числі ОСОБА_20, є спадкоємцями п`ятої черги за законом. Посилання апеляційного суду про те, що ОСОБА_20 є рідним братом померлої
та спадкоємцем другої черги за законом спростовується матеріалами справи, у тому числі й поданою ним до нотаріальної контори заявою
про відмову від спадщини, в якій він повідомляє, що є двоюрідним племінником спадкодавця. При цьому відмова від прийняття спадщини -
це відмова від прав та обов`язків, які могли б перейти від спадкодавця. Звернувшись з такою заявою, ОСОБА_20 не набув прав та обов`язків спадкодавця. Незалучення його до участі у справі в якості співвідповідача ніяким чином не порушує його права.
Посилаючись на відповідну судову практику Верховного Суду, заявник указує, що належним відповідачем у спорах про спадкування є саме спадкоємець, який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, а також відмови від її прийняття - відповідний орган місцевого самоврядування.
Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач визначив відповідачами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на те, що вони