Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 359/9857/20
провадження № 61-6778св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Бориспільська міська рада Київської області,
відповідачі: ОСОБА_1, державний реєстратор Озерської сільської ради Бородянського району Київської області Огребчук Радислав Володимирович,
третя особа - Головне управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2023 року в складі судді Журавського В. В. та на постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в складі колегії суддів Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року Бориспільська міська рада Київської області звернулася з позовом до ОСОБА_1, державного реєстратора Озерської сільської ради Бородянського району Київської області Огребчука Р. В. про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування державної реєстрації права власності на майно.
Позов мотивувала тим, що є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . Вказане приміщення протягом 15 років на підставі договорів оренди перебувало в оренді у ОСОБА_1 під магазин. Під час перебування приміщення в оренді ОСОБА_1 наданий дозвіл на проведення капітального ремонту без зміни конструктивної схеми у вказаному приміщенні та за результатами виконаних робіт видано акт №5 від 27 січня 2003 року про прийняття в експлуатацію магазину після капітального ремонту приміщення. Вказувала, що 29 грудня 2017 року внаслідок припинення здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності договір оренди між сторонами розірвано та складено акт приймання-передачі спірного нежитлового приміщення. Проте, в грудні 2020 року Бориспільській міській раді стало відомо, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Озерської сільської ради Бородянського району Огребчук Р. В. у вересні 2020 року неправомірно провів реєстрацію права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, в той час як право власності на вказане майно вже було зареєстроване за Бориспільською міською радою. Зазначала, що підставою для вчинення вказаної реєстраційної дії вказано, зокрема, акт №5 від 27 січня 2003 року про прийняття в експлуатацію магазину після капітального ремонту приміщення, а право власності на нежитлове приміщення зареєстровано за відповідачем як на новозбудоване майно. Вказувала, що підставою для відмови в проведенні реєстраційної дії є встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. При цьому відповідачі безпідставно змінили площу спірного житлового приміщення та його адресу, зазначивши: " АДРЕСА_2", однак міська рада дозволу на присвоєння нежитловому приміщенню номера не давала.
На підставі викладеного Бориспільська міська рада просила суд ухвалити рішення, яким:
визнати протиправними дії державного реєстратора Озерської сільської ради Бородянського району Огребчука Р. В.;
скасувати рішення державного реєстратора Озерської сільської ради Бородянського району Огребчука Р. В. № 53936084 від 07 вересня 2020 року про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, позов задоволено: визнано дії державного реєстратора Озерської сільської ради Бородянського району Київської області Огребчука Р. В. протиправними та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 49,6 м? за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2162046032105) за ОСОБА_1 .
Своє рішення суди мотивували тим, що виконання будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту нежитлового приміщення, в тому числі з організацією окремого входу до приміщення, не вважається будівництвом об`єкта нерухомого майна. Суди вказали, що під час проведення капітального ремонту спірного нежитлового приміщення ОСОБА_1 не створив новий об`єкт нерухомого майна, адже нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 існувало до проведення ремонту, що підтверджується, зокрема, договорами оренди нерухомого майна. Тому, твердження відповідача про правомірність набуття ним права власності на спірне нежитлове приміщення не ґрунтується на вимогах закону та суперечить положенням статті 331 ЦК України.
Суди прийняли до уваги, що згідно з актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію №5 від 27 січня 2003 року, який зазначений серед підстав учинення оспорюваної реєстраційної дії, загальна площа прийнятого закінченого будівництвом магазину становить 34,66 м?. У той же час в технічному паспорті на спірне нежитлове приміщення, виготовленому ТОВ "Армовірбуд", а також в рішенні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №53936084 від 07 вересня 2020 року площа цього нежитлового приміщення вказана як 49,6 м?. Така різниця в зазначенні площі об`єкта нежитлової нерухомості за висновком судів також викликає обґрунтовані сумніви в правомірності реєстрації права власності на цей об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного суди вказали, що ОСОБА_1 неправомірно зареєстрував право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, а тому дії державного реєстратора слід визнати протиправними та скасувати рішення №53936084 від 07 вересня 2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Аргументи учасників справи
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивував тим, що:
суди не вказали, в чому саме полягає порушення прав позивача та ухвалили рішення на підставі недопустимих доказів, зокрема, копій документів, не засвідчених належних чином;
суди на припущеннях побудували свій висновок про те, що належне позивачу нежитлове приміщення та приміщення, право власності на яке зареєстровано за відповідачем, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна;
суди не звернули увагу, що спірне нежитлове приміщення побудоване ОСОБА_1, що підтверджується актом №5 від 27 січня 2003 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - магазину, а наявність права власності на це майно, зокрема, прийняття його до комунальної власності позивач не довів;
суди не врахували, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки належним способом захисту в цій справі має бути віндикаційний позов про витребування нерухомого майна з чужого володіння.
У липні 2023 року Бориспільська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивувала тим, що суди зробили правильний висновок про безпідставне проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_1, оскільки таке майно вже належало на праві комунальної власності позивачу. Наполягає на тому, що проведення капітального ремонту нерухомого майна не свідчить про створення нового об`єкта нерухомості та наявності підстав для визнання права власності на таке майно за особою, яка здійснила ремонтні роботи. Вказує, що обрала ефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наявні два записи про право власності на спірний об`єкт нерухомого майна (за позивачем та ОСОБА_1 ), а тому відсутні підстави вважати, що спірне нежитлове приміщення вибуло з володіння Бориспільської міської ради, що є підставою для застосування механізму витребування майна з чужого незаконного володіння.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду письмові пояснення, в яких наполягав на задоволенні касаційної скарги з підстав, викладених у ній.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху.
23 червня 2023 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_1 сплатив судовий збір та усунув недоліки касаційної скарги в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі від 03 липня 2023 року Верховний Суд указав, що: "у касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати вказані судові рішення та, посилаючись на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків викладених у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2021 року в справі № 5026/886/2012, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 19 травня 2020 року в справі № 916/1608/18; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів".
У липні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що в рішенні виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 12 від 18 лютого 1992 року зазначено про належність нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 до комунальної власності Бориспільської територіальної громади в особі Бориспільської міської ради.
10 жовтня 2002 року КП "ЖЕК-1" та приватний підприємець ОСОБА_1 уклали договір № 47 оренди нежитлових приміщень, за умовами якого КП "ЖЕК-1" передало приватному підприємцю ОСОБА_1 на строк у 10 років у платне володіння та користування нежитлові приміщення для використання під магазин за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 30 м?.
В подальшому право ОСОБА_1 на оренду вказаного нежитлового приміщення неодноразово продовжувалось, що підтверджується договором №31/47 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 05 січня 2004 року, договором оренди № 014 індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя від 06 листопада 2006 року, додатковим договором від 20 грудня 2007 року до договору оренди №014 індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя від 06 листопада 2006 року, додатковим договором №2 від 02 грудня 2008 року до договору оренди № 014 індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя від 06 листопада 2006 року, додатковим договором №3 від 01 листопада 2011 року до договору оренди №014 індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполі від 06 листопада 2006 року, додатковим договором №4 від 18 жовтня 2014 року до договору оренди №014 індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполі від 06 листопада 2006 року, додатковою угодою №5 від 28 жовтня 2015 року до договору №014 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя від 06 листопада 2006 року.
22 жовтня 2002 року рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради №779 від 22 жовтня 2002 року приватному підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на проектно-вишукувальні роботи на проведення капітального ремонту нежитлового приміщення без зміни конструктивної схеми та додаткових навантажень на існуючі несучі конструкції з використанням під магазин продовольчих товарів площею 30,0 м? та організацію окремого виходу по АДРЕСА_1 .
На підставі акта №5 від 27 січня 2003 року Бориспільська інспекція ДАБК прийняла закінчений будівництвом магазин після капітального ремонту нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, збудований згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт.
18 липня 2017 року державний реєстратор Бориспільської міської ради Левчишина Ю. А. прийняла рішення № 36185313 про державну реєстрацію за Бориспільською територіальною громадою в особі Бориспільської міської ради права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 .
29 грудня 2017 року головне управління житлово-комунального господарства виконкому Бориспільської міської ради та ОСОБА_1 уклали договір, за умовами якого сторони прийняли рішення про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя №014 від 06 листопада 2006 року. Того ж дня складено акт передачі-приймання нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 .
07 вересня 2020 року державний реєстратор Озерської сільської ради Бородянського району Київської області Огребчук Р. В. прийняв рішення № 53936084 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № 300 загальною площею 49,6 м? по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_1 .
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).