Постанова суду № 640/4637/21 від 09.10.2023 про зобов`язання вчинити дії

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 640/4637/21

адміністративне провадження № К/9901/47236/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України, в інтересах якого діє заступник Генерального прокурора, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 (головуючий суддя - Федотова І.В., судді: Єгорова Н.М., Сорочка Є.О.)

у справі за позовом Міністерства культури та інформаційної політики України, в інтересах якого діє заступник Генерального прокурора, до Міністерства оборони України, Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України, третя особа: Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов`язання вчинити дії, -

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України, в якому просив:

- зобов`язати Міністерство оборони України протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Міністерством культури та інформаційної політики України охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку національного значення з охоронним № 260087 "Будинок, в якому мешкав видатний авіаконструктор І. Сікорський з родиною", розташовану за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 15-Б, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768;

- зобов`язати Міністерство оборони України та Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку національного значення з охоронним № 260087 "Будинок, в якому мешкав видатний авіаконструктор І. Сікорський з родиною", розташовану за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 15-Б, шляхом здійснення консерваційних робіт;

Обґрунтовуючи позов, заступник Генерального прокурора покликався на те, що об`єкт культурної спадщини - пам`ятка національного значення "Будинок, в якому мешкав видатний авіаконструктор І. Сікорський з родиною" по вул. Ярославів Вал, 15-Б, у м. Києві перебуває у власності Міністерства оборони України та на балансі Державного підприємства "Готель "Козацький".

Також позивач зазначає, що вже більше 20 років відповідачами не забезпечено залучення та виділення необхідних коштів, не здійснено комплекс робіт щодо збереження майна на виконання вимог пам`яткоохоронного законодавства України.

Заступник Генерального прокурора покликається на те, що в порушення норм Закону України "Про охорону культурної спадщини" Міністерство оборони України не виконало обов`язку з укладення охоронного договору з органом охорони культурної спадщини - Міністерством культури та інформаційної політики України, в зв`язку з чим здійснюється руйнування об`єкту культурної спадщини національного значення.

Такий стан із збереження пам`ятки є неприпустимим, завдає значної шкоди іміджу держави на міжнародній арені, створює негативний суспільний резонанс та суперечить державній політиці з охорони культурної спадщини. Крім, того будівля знаходиться в аварійному стані, що створює загрозу життю та здоров`ю громадян.

Обґрунтовуючи представництво інтересів держави, заступник Генерального прокурора покликаючись на ст.23 Закону України "Про прокуратуру", ч.4 ст.53 КАС України, зазначає, що бездіяльність відповідачів порушує інтереси держави, оскільки позивачем не вживаються заходи для збереження об`єкта культурної спадщини національного значення та не вживають заходи на усунення порушень пам`яткоохоронного законодавства. Поряд з державним інтересом, наявний також і суспільний, який полягає в охороні та збереженні культурних пам`яток для поколінь. Компетентним органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції, - є Міністерство культури та інформаційної політики України, яке не вживає дієвих заходів на захист інтересів держави.

Прокурор зазначає, що з моменту набуття об`єктом статусу пам`ятки національного значення центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини не зобов`язано власника пам`ятки Міністерство оборони України укласти охоронний договір та привести її до належного стану.

На думку прокурора, пред`явлення ним позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог законодавства щодо збереження об`єкта культурної спадщини національного значення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2021 позов Заступника Генерального прокурора задоволено.

Зобов`язано Міністерство оборони України протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Міністерством культури та інформаційної політики України охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку національного значення з охоронним № 260087 "Будинок, в якому мешкав видатний авіаконструктор І. Сікорський з родиною", розташовану за адресою: м.Київ, вул. Ярославів Вал, 15-Б, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Зобов`язано Міністерство оборони України та Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку національного значення з охоронним № 260087 "Будинок, в якому мешкав видатний авіаконструктор І. Сікорський з родиною", розташовану за адресою: м.Київ, вул. Ярославів Вал, 15-Б, шляхом здійснення консерваційних робіт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2021 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Міністерством культури та інформаційної політики України та Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було реалізовано повноваження відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" шляхом винесення постанови від 04.09.2015 № 57-15 "Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини" та прийняття Розпорядження про зобов`язання ДП "Готель "Козацький" укласти з органом охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації охоронний договір, здійснити заходи щодо проведення першочергових заходів для уникнення подальшої руйнації пам`ятки та приведення її до належного стану.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що вищевказані органи не можуть самостійно здійснити захист інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, а також не надано доказів звернення до відповідних Департаменту чи Міністерства з вимогами подати позов, не надано доказів вжиття будь-яких заходів щодо невчинення уповноваженими особами дій з охорони даного об`єкту культурної спадщини.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішеннями суду апеляційної інстанції заступник Генерального прокурора не погодився та звернувся з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги особа, яка її подала, покликається на те, що ні органом управління (Міністерством оборони України), ні балансоутримувачем будинку (ДП "Готель "Козацький") уже більше 20 років не вживаються вкрай необхідні заходи щодо укладення охоронного договору - першочергового документу, що встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам`ятки, залучення і виділення коштів, здійснення всього комплексу робіт щодо збереження ввіреного державного майна на виконання вимог пам`яткоохоронного законодавства. В свою чергу, у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції, є Міністерство культури та інформаційної політики України, яке не вживає дієвих заходів на захист інтересів держави, що зможуть зупинити руйнування пам`ятки та забезпечать відновлення автентичного вигляду об`єкта.

Також покликається на те, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що уповноваженим органом за останні три роки видано лише одне розпорядження від 06.03.2020, вимоги якого звернено до неналежного суб`єкта - ДП "Готель "Козацький". Водночас, відповідачем - Міністерством культури та інформаційної політики України не зобов`язано власника пам`ятки - Міністерство оборони України укласти охоронний договір та привести її до належного стану.

Також покликається на те, що вказані обставини підтверджують неналежність вжитих заходів Міністерством культури та інформаційної політики України на усунення порушень пам`яткоохоронного законодавства, повну бездіяльність власника пам`ятки культурної спадщини.

Судом апеляційної інстанції, на думку скаржника, не враховано, що саме звернення компетентного органу до суду з позовом зобов`язального характеру буде належним та ефективним способом захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, який спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Конституції України, оскільки протягом майже 20 років спірний об`єкт культурної спадщини національного значення перебуває у вкрай занедбаному стані, який з кожним днем погіршується, а відповідачі не вчиняють жодних дій щодо збереження ввіреного їм майна.

Також покликається на те, що офісом Генерального прокурора дотримано порядок, передбачений приписами ст.23 Закону України "Про прокуратуру". Водночас, судом апеляційної інстанції проігноровано, що листами Міністерства культури та інформаційної політики України підтверджується факт обізнаності про існуючі порушення інтересів держави та відсутність наміру вжити належні заходи реагування на них, що свідчить про наявний виключний випадок, який надає прокурору право звертатись до суду в інтересах держави.

Відповідач - Міністерство оборони України у відзиві на касаційну скаргу просив постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 залишити без змін, а касаційну скаргу заступника Генерального прокурора - без задоволення.

Міністерство культури та інформаційної політики України у відзиві на касаційну скаргу підтримало доводи касаційної скарги та просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини другої зазначеної статті організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до ч.3 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч.4 ст.23 КАС України, серед іншого, передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, дійшла наступних висновків:

"Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

................

Перейти до повного тексту