У Х В А Л А
05 жовтня 2023 року
м. Київ
Справа № 686/1032/22
Провадження № 14-129зц23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаВоробйової І. А.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І.,
Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
ознайомилась із заявою ОСОБА_1 (далі - заявник) від 29 вересня 2023 року про перегляд рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2023 року (далі - заява)
у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування шкоди у справі № 686/1032/22,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (далі - УДМС України в Хмельницькій області) про відшкодування шкоди, завданої невиконанням рішення суду.
03 травня 2023 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2023 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2023 року, у якій скаржник просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
07 вересня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2023 року відмовлено.
29 вересня 2023 року заявник подав до Великої Палати Верховного Суду заяву (вх. № 225/0/255-23 від 29 вересня 2023 року). Просив "прийняти до свого розгляду у порядку "антитерористичного винятку" касаційну скаргу у справі № 686/1032/22 та вирішити її по суті заявленої вимоги". У касаційній скарзі, яку заявник додав до своєї заяви, просив скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій і ухвалити рішення про задоволення позову.
Велика Палата Верхового Суду вважає, що у прийнятті заяви необхідно відмовити та повернути її заявнику.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Пункт статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04, § 24).
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Чинний процесуальний закон не передбачає інституту перегляду Верховним Судом судових рішень, як це було визначено у розділі V глави 3 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року. Заявник додав до своєї заяви касаційну скаргу, яку адресував Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду. Однак після того, як 07 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, у Великої Палати Верховного Суду відсутні повноваження для прийняття та розгляду заяви заявника. Інакше кажучи, у цій справі Велика Палата Верховного Суду не є судом, встановленим законом, для такого розгляду.
Вичерпний перелік підстав для передання справи до Великої Палати Верховного Суду встановлює стаття 403 ЦПК України. Рішення про таке передання згідно зі статтями 403 і 404 вказаного Кодексу у цій справі міг прийняти тільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду. Велика Палата Верховного Суду позбавлена можливості самостійно вирішити питання про передання справи собі на розгляд. А Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду не передавав.