ПОСТАНОВА
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
Справа № 1-8/2010
Провадження № 13-70зво22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
судді-доповідача ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_16,
засудженого ОСОБА_17 - в режимі відеоконференції,
захисника ОСОБА_18,
прокурора ОСОБА_19,
перекладача ОСОБА_20
розглянула в судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_21 про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 9 березня 2010 року та ухвали Верховного Суду України від 7 вересня 2010 року щодо ОСОБА_17 на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення державою міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом і
ВСТАНОВИЛА:
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Стислий зміст судових рішень
1. За вироком Апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2010 року ОСОБА_17 засуджено: за частиною третьою статті 142 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за пунктами "а", "з", "і" статті 93 КК 1960 року - до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
2. На підставі частин першої, другої статті 42 КК 1960 року за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_17 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
3. Згідно з частиною четвертою статті 70 Кримінального кодексу України 2001 року (далі - КК) за сукупністю злочинів, за які ОСОБА_17 засуджено цим вироком та вироком Київського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2004 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, йому остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
4. Цим же вироком засудженоОСОБА_22, питання про перегляд судових рішень щодо якого у заяві не порушується.
5. За вироком суду першої інстанції ОСОБА_17 визнано винуватим у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_22 розбійних нападів та умисних вбивств з корисливих мотивів ОСОБА_23 та ОСОБА_24 за таких обставин.
6. Дізнавшись улітку 2000 року про наявність у знайомого йому водія таксі ОСОБА_23 значної суми коштів, ОСОБА_17 вступив із ОСОБА_22 у попередню змову з метою позбавити потерпілого життя для заволодіння цими грошима.
7. Реалізуючи спільний злочинний умисел відповідно до заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_17 23 червня 2000 року замовив у ОСОБА_23 послугу перевезення за межі міста Харкова. По дорозі у лісовому масиві того ж дня ОСОБА_17 попросив потерпілого зупинити автомобіль. Одразу після цього співучасники злочину напали на ОСОБА_23 з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, і задушили його мотузкою. Після вбивства потерпілого ОСОБА_17 і ОСОБА_22 заволоділи його ключима від гаража та автомобілем вартістю 16 463 грн, яким у подальшому розпорядилися на власний розсуд.
8. Приховуючи сліди злочину, ОСОБА_17 і ОСОБА_22 роздягли і закопали труп ОСОБА_23 у тому ж лісовому масиві, а його одяг спалили.
9. З метою втілення свого злочинного наміру заволодіти коштами потерпілого шляхом розбою ОСОБА_17 і ОСОБА_22 у ніч на 24 червня 2000 року з використанням ключів ОСОБА_23 проникли в його гаражний бокс і викрали звідти 4 000 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 21 750 грн.
10. Крім цього, влітку 2000 року ОСОБА_17 на прохання ОСОБА_24 продав йому за 2 000 дол. США фіктивний диплом про вищу освіту, отриманий від особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження. Зазначені дії ОСОБА_17 вчинив за допомогою ОСОБА_22, з яким поділив кошти, одержані від ОСОБА_24 . Проте у подальшому потерпілий, дізнавшись, що диплом не зареєстрований і не обліковувався в університеті, почав вимагати повернення сплачених за нього коштів.
11. Щоб не повертати борг, а також заволодіти майном ОСОБА_24 шляхом розбою з проникненням у його житло, ОСОБА_17 і ОСОБА_22 вступили у попередню змову з метою вбивства потерпілого з корисливих мотивів.
12. Реалізуючи спільний злочинний умисел, засуджені 5 березня 2001 року у вечірній час на автомобілі під керуванням ОСОБА_17 шляхом обману вивезли ОСОБА_24 у заздалегідь обмовлене місце. У смт Малій Данилівці Дергачівського району Харківської області ОСОБА_17 і ОСОБА_22 напали на потерпілого з застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я: спочатку намагалися задушити його мотузкою, а потім завдали численних ударів монтувалкою по голові. Внаслідок спільних узгоджених дій засуджених ОСОБА_24 було спричинено тяжке тілесне ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми, від якого настала його смерть на місці події.
13. Після вбивства потерпілого ОСОБА_17 і ОСОБА_22 заволоділи його мобільним телефоном вартістю 359 грн та ключима від квартири. З метою приховати сліди злочину роздягли труп і разом з одягом скинули його у річку.
14. 6 березня 2001 року засуджені за допомогою ключів ОСОБА_24 проникли у його квартиру, звідки викрали матеріальні цінності вартістю 2 107,48 грн. Усього ж ОСОБА_17 і ОСОБА_22 заволоділи майном потерпілого на загальну суму 2 466,48 грн.
15. Ухвалою Верховного Суду України від 7 вересня 2010 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_17 і ОСОБА_22 залишено без змін.
Стислий зміст рішення Європейського суду з прав людини
16. Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) від 10 листопада 2022 року у справі "Богомол проти України", яке набуло статусу остаточного, встановлено недотримання конвенційних прав ОСОБА_17 під час досудового розслідування. За висновками Суду, Україна порушила свої міжнародні зобовʼязання за статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ, Конвенція) у її процесуальному аспекті у зв`язку з непроведенням органами влади ефективного розслідування скарг заявника на жорстоке поводження працівників міліціїз метою примусити його до зізнання у зазначених вище вбивствах.
17. Крім цього, Суд визнав порушення права ОСОБА_17 на розгляд справи судом упродовж розумного строку, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, у зв`язку з надмірною тривалістю кримінального провадження - понад дев`ять років.
ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Сторона захисту
18. У заяві про перегляд судових рішень захисниця ОСОБА_21 порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції. Мотивуючи свої вимоги, захисниця посилається на те, що в основу вироку покладено дані явок з повинною ОСОБА_17 і його початкові визнавальні свідчення, отримані внаслідок констатованого ЄСПЛ порушення права заявника, гарантованого статтею 3 Конвенції. На думку авторки заяви, дані явок з повинною і показання на досудовому розслідуванні ОСОБА_22 також не можуть використовуватися як допустимі докази винуватості ОСОБА_17, оскільки отримані в аналогічний незаконний спосіб. Зазначає захисниця і про те, що відносно обох засуджених застосовувалися недозволені методи слідства під час протиправного тримання їх у приміщенні УБОЗ УМВС України в Харківській області, коли обидва перебували під вартою в іншій кримінальній справі (№ 1-995/6 2004) і були переведені з Харківського слідчого ізолятора до Ізолятора тимчасового тримання УМВС України в Харківській області. Інші докази, якими суд обґрунтував свої висновки про винуватість ОСОБА_17 в убивстві ОСОБА_23, на переконання захисниці, є недопустимими відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини "плодів отруйного дерева", оскільки ґрунтуються на початкових визнавальних свідченнях ОСОБА_17 і ОСОБА_22 .
19. У судовому засіданні захисник ОСОБА_18 і засуджений ОСОБА_17 підтримали вимоги, висловлені у заяві захисниці ОСОБА_21 . Зазначили, що судові рішення у справі мають бути скасовані у зв`язку з тим, що висновок про винуватість у них ґрунтується на даних явки з повинною, отриманої в результаті констатованого ЄСПЛ жорстокого поводження, та похідних від неї доказах, які є недопустимими відповідно до доктрини "плодів отруйного дерева".