ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 756/5360/15-к
провадження № 51-3773км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженої ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Києва, жительки АДРЕСА_1, без постійного місця реєстрації, згідно зі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, визначених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Згідно з фактичними обставинами, детально наведеними у вироку, 21 лютого 2014 року близько 05:00 ОСОБА_7, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2, у стані алкогольного сп`яніння взяла кухонний ніж, яким умисно завдала ОСОБА_9 одного удару в ділянку грудної клітки, чим спричинила останньому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Київський апеляційний суд ухвалою від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок місцевого суду в порядку, передбаченому ст. 404 КПК, змінив та виключив з анкетних даних обвинуваченої, зазначених у вступній частині вироку відомості про судимості ОСОБА_7 за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2005 року, вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2005 року, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року.
У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження і кваліфікації дій ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді.
На переконання прокурора, враховуючи дані про особу ОСОБА_7 та її процесуальну поведінку,звільнення останньої від відбування покарання на підставі ст. 75 КК є необґрунтованим.
Касатор уважає призначене засудженій покарання не узгоджується з правилами статей 50, 65 КК, та наводить детальні аргументи з цього приводу. Між тим, на думку прокурора, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), адже в ній не наведено належних мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив під час постановлення ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу, засуджена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_6 заперечили проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність через застосування ст. 75 КК, колегія суддів не знайшла переконливих підстав для визнання їх достатніми, зважаючи на таке.
Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Відповідно до принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
За правилами ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.