Постанова
Іменем України
05 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 203/1721/22
провадження № 61-4461св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року у складі судді Колесніченка О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2022 року Акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, вказавши третьою особою ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 лютого 2007 року № 2007-023, укладеним зі ОСОБА_2, з підстав наявності зобов`язань у відповідача на підставі договору поруки, що за розрахунком позивача станом на 18 січня 2022 року становить 14 528 273,84 грн, з яких: 2 495 108,27 грн - заборгованість за кредитом, 480,90 грн - заборгованість відсотків за користування кредитом, 12 032 684,67 грн - пеня.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.
14 жовтня 2022 року під час підготовчого провадження позивач подав позовну заяву, в якій змінив і предмет і підстави позову, заявивши про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованості за укладеним зі ОСОБА_1 кредитним договором від 07 лютого 2007 року № 2007-020, забезпеченим порукою ОСОБА_2, загальним розміром за період з 29 січня 2018 року по 18 січня 2022 року 6 264,42 дол. США, що за курсом Націолнального Банку України (далі - НБУ) складає 176 155,49 грн.
02 листопада 2022 року під час підготовчого провадження АТ КБ "ПриватБанк" подало уточнену позовну заяву, заявивши про солідарне стягнення суми боргу 14 528 273,84 грн солідарно зі ОСОБА_2, як боржника за кредитним договором від 07 лютого 2007 року № 2007-023, та зі ОСОБА_1, як поручителя за зобов`язаннями ОСОБА_2 .
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року уточнену позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу в солідарному порядку за кредитним договором від 07 лютого 2007 року № 2007-020 залишено без розгляду та повернуто позивачу. Провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та він підсудний господарському суду Дніпропетровської області.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в оригіналі кредитної справи № 119344 за кредитним договором від 07 лютого 2007 року № 2007-023 видача коштів кредиту в сумі 252 000,00 дол. США погоджувалась ОСОБА_2 у зв`язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) від 14 лютого 2022 року № 335644 серія В00, який за даними відкритих джерел Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) станом на день розгляду цієї справи як суб`єкт підприємницької діяльності у стані припинення не перебуває, тобто продовжує підприємницьку діяльність як фізична особа. На підставі наведеного суд дійшов висновку, що вказаний договір укладений не зі споживачем, а з фізичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність, що дає підстави вважати основне зобов`язання таким, яке виникло із господарських правовідносин, тому спір з приводу його неналежного виконання підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Залишаючи без розгляду уточнену позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" від 14 жовтня 2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що у зазначеній уточненій позовній заяві позивач змінив як предмет, так і підставу позову, заявивши про стягнення боргу за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором від 07 лютого 2007 року № 2007-020, тоді як первісно позивач заявляв позов за іншим кредитним договором з іншими умовами.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд,перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, дійшов висновку про залишення апеляційноїскарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
АТ КБ "Приватбанк" у березні 2023 року звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права щодо закриття провадження у справі, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що між банком та ОСОБА_2 існує спір щодо невиконання зобов`язань за кредитним договором, стороною якого є фізична особа, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відтак суди дійшли помилкового висновку про закриття провадження у справі.
Банк зазначає, що суди порушили норми процесуального права, зокрема безпідставно закрили провадження у справі, не врахувавши правові висновки, зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/1834/18, від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20, від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18, від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19, від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 548/981/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18, від 07 березня 2023 року у справі № 904/587/22.
Відзиви на касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга АТ КБ "Приватбанк" передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 203/1721/22 із Кіровського районного суду м. Дніпропетровська та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2023 року матеріали справи № 203/1721/22 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що 07 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2007-023, відповідно до пункту 1.2 якого кредит надано на ремонт і реконструкцію основних засобів.
29 травня 2013 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки, предметом якого є забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору № 2007-023.
У зв`язку з невиконанням вимог вищевказаних договорів банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, вказавши третьою особою ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2007-023 від 07 лютого 2007 року, укладеним зі ОСОБА_2, з підстав наявності зобов`язань у відповідача на підставі договору поруки, що за розрахунком позивача станом на 18 січня 2022 року становить 14 528 273,84 грн, з яких: 2 495 108,27 грн - заборгованість за кредитом, 480,90 грн - заборгованість відсотків за користування кредитом, 12 032 684,67 грн - пеня.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.
14 жовтня 2022 року під час підготовчого провадження позивач подав позовну заяву, в якій змінив і предмет і підстави позову, заявивши про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованості за укладеним зі ОСОБА_1 кредитним договором від 07 лютого 2007 року № 2007-020, забезпеченим порукою ОСОБА_2
02 листопада 2022 року під час підготовчого провадження АТ КБ "ПриватБанк" подало уточнену позовну заяву, заявивши про солідарне стягнення суми боргу 14 528 273,84 грн зі ОСОБА_2, як боржника за кредитним договором від 07 лютого 2007 року № 2007-023, та зі ОСОБА_1, як поручителя за зобов`язаннями ОСОБА_2 .
В підготовчому засіданні судом першої інстанції в порядку витребування доказів у позивача витребувано оригінал кредитної справи за кредитним договором від 07 лютого 2007 року № 2007-023.
На підставі наданої кредитної справи судами встановлено, що ОСОБА_2 є ФОП та кредит йому надано у зв`язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності на підставі свідоцтва про державну реєстрацію ФОП від 14 лютого 2022 року № 335644 серія В00.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.