Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 489/1777/17
провадження № 61-9259св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2018 року у складі судді Тихонової Н. С. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 28 грудня 2016 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого останній відчужив квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на праві приватної власності. У подальшому вона дізналася, що у вказаній квартирі проживають та зареєстровані члени сім`ї колишнього власника, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Зазначені особи не є членами її сім`ї, чинять їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належною їй квартирою.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їй майном шляхом їх виселення.
У червні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, який у подальшому уточнила, до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Уточнений зустрічний позов мотивовано тим, що вона з 19 липня 1979 року зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1, а її колишній чоловік ОСОБА_2 набув на неї право власності 07 липня 1992 року, тобто під час перебування із нею у зареєстрованому шлюбі, з 20 серпня 1983 року до 30 червня 2005 року.
Таким чином, вказана квартира є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, а тому укладений 28 грудня 2016 року її колишнім чоловіком з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу квартири порушує її право власності на неї, принаймні на 1/2 частку.
Ураховуючи викладене, відповідно до вимог статті 60 СК України, статей 203, 215 ЦК України, ОСОБА_3 просила суд:
-визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; -визнати договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений 28 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, недійсним;
-витребувати квартиру АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядження майном шляхом виселення задоволено. Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Зустрічний позов задоволено частково. Визнано 3/5 частки квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на 3/10 частки квартири АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу частини квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Міхняєвою А. А., та зареєстрований в реєстрі за № 369, укладений 28 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в частині купівлі-продажу 3/10 часток квартири. Витребувано з володіння ОСОБА_1 3/10 частки квартири АДРЕСА_1 та передано із у володіння ОСОБА_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності на 60% спірної площі квартири набуто ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 унаслідок сплати 60% пайових внесків до житлово-будівельного кооперативу "Гігант" за рахунок коштів подружжя, а іншої частини - матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_6 . Отже, 1/3 частка квартири належить ОСОБА_3 як частка у справі спільної сумісної власності подружжя та відчужена ОСОБА_2 ОСОБА_1 без відповідних правових підстав, а тому оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 28 грудня 2016 року в цій частині є недійсним. Оскільки вказана частка спірної квартири вибула із володіння ОСОБА_3 поза її волею, то вона підлягає витребуванню від ОСОБА_1, як добросовісного набувача, оскільки остання не знала про права третіх осіб на цю квартиру.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2018 року в частинах визнання частки квартири спільною власністю подружжя, визнання права власності на частку квартири, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна змінено. Визнано 58/100 часток квартири АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Міхняєвою А. А. та зареєстрований в реєстрі за № 369, укладений 28 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в частині продажу її 29/100 часток. Витребувано з володіння ОСОБА_1 29/100 часток квартири АДРЕСА_1 та передано їх у володіння ОСОБА_3 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що висновок суду першої інстанції щодо визначення статусу частки спірної квартири як спільного майна подружжя є правильним, оскільки, спростовуючи цей факт, ОСОБА_2 надав докази лише стосовно 42/40 часток цієї квартири, вартість яких сплачено не ним, а щодо походження коштів, сплачених на погашення інших 58/100 часток вартості спірної квартири, будь-яких доказів на спростування презумпції виникнення права власності на цю частину спірної квартири до суду не надав.
Ураховуючи наведене, оскаржуване рішення районного суду в частині визнання квартири спільною власністю подружжя та визнання права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру підлягає зміні в частині визначення часток. Так, спільною власністю підлягає визнанню 58/100 часток спірної квартири. А за ОСОБА_3 відповідно слід визнати право власності на 29/100 (58/100:2) часток цієї квартири.
Ураховуючи, що відчужуючи спірну квартиру за договором купівлі-продажу квартири від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_2 не був її власником в цілому, тому він не мав будь-яких повноважень щодо відчуження тієї її частки, яка належала ОСОБА_3 . Отже, рішення суду першої інстанції в частині зазначення частки спірної квартири, щодо якої визнано оспорюваний договір недійсним, підлягає зміні з 3/10 на 29/100 часток.
Також є обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування положень статті 391 ЦК України, якими встановлено право власника на захист права власності шляхом пред`явлення вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, та задоволення позову ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_3 і їхніх з ОСОБА_2 дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_3 є співвласником визначеної частки спірної квартири, а тому також має відповідні права співвласника, а діти наділені відповідними правами як члени сім`ї.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.
Підставами касаційного оскарження рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2018 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 703/3090/17 (провадження № 61-12473св19).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що подружжя ОСОБА_7 не вносило грошових коштів в рахунок паїв за спірну квартиру. Також судами під час розгляду справи не було встановлено джерело доходів подружжя ОСОБА_7, їх спроможність взагалі вносити будь-які кошти за спірну квартиру.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано вимоги статті 146 ЖК України, статті 15 Закону України "Про власність" та статей 22, 24, 28, 29 КпШС України до спірних правовідносин.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі 489/1777/17 та витребувано цивільну справу з Ленінського районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2022 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 серпня 2022 року заяви суддів Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. про самовідвід у цій справі задоволено.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2022 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В. Судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Погрібний С. О., Ступак О. В., Усик Г. І.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 серпня 2022 року зупинено касаційне провадження у вказаній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 362/2770/19 (провадження № 14021цс22).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2023 року у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Черняк Ю. В. у відпустці пов`язаною з вагітністю та пологами, справу призначено судді-доповідачу: Червинській М. Є. Судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Коротенко Є. В., Коротун В. М., Тітов М. Ю.,
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2023 року поновлено касаційне провадження у вказаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 20 серпня 1983 року по 30 червня 2005 року.
07 липня 1992 року ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Миколаєва № 112 від 19 червня 1992 року отримав свідоцтво про право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 .
У рішенні виконкому зазначено, що воно винесено на підставі матеріалів, підготовлених бюро технічної інвентаризації та відповідно до списків, представлених правлінням житлово-будівельного кооперативу про погашення позики володільця.
Відповідно до талону № 69 ЖБК "Гігант" без дати, виготовленому на бланку типографії за 1969 рік, ОСОБА_6 - мати ОСОБА_2 сплатила за вказану квартиру 40% її вартості (1 560 карб.) та згідно з квитанцією від 28 серпня 1971 року доплатила ще 280 карбованців.
10 листопада 1974 року ОСОБА_6 видано ордер № 1507 на право зайняття квартири АДРЕСА_1 у складі сім`ї з трьох осіб: ОСОБА_6, її чоловік - ОСОБА_8 та син - ОСОБА_2 .
Згідно з паспортом на дану квартиру АДРЕСА_2 без дати, виготовленому на бланку типографії за 1988 рік, виданому ОСОБА_2, вартість квартири складала 4 365 карб., які повністю сплачені.
Відповідно до повідомлень ОСББ "Гігант" та Бюро технічної інвентаризації на запити районного та апеляційного судів інформація про сплачені внески за спірну квартиру відсутня.
За даними довідки ОСББ "Гігант" від 16 березня 2017 року у вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 - з 29 березня 1983 року, ОСОБА_3 - з 19 липня 1979 року, ОСОБА_4 - з 20 травня 2002 року, ОСОБА_3 - з 24 квітня 2012 року.
28 грудня 2016 року ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2016 року продав ОСОБА_1 спірну квартиру за 46 322 грн.
2.Мотивувальна частина