Постанова
Іменем України
02 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 705/2656/21
провадження № 61-8878св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану адвокатом Сандугеєм Ігорем Вікторовичем, на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2023 року, додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2023 року в складі судді Піньковського Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в складі колегії суддівГончар Н. І., Новікова О. М., Сіренка Ю. В.
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Позов мотивувала тим, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 серпня 2007 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від його доходів, починаючи з 14 серпня 2007 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказувала, що відповідач протягом тривалого часу не виконував рішення суду про стягнення аліментів. Зазначала, що остаточно розмір заборгованості зі сплати відповідачем аліментів встановлено постановою Черкаського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 2-1944-07 та здійсненим на підставі вказаної постанови розрахунком державного виконавця. Після уточнення розміру заборгованості відповідач здійснив її погашення в 2021 році, в зв`язку з чим державний виконавець закінчив виконавче провадження.
Разом із тим, на переконання позивачки, обставини, які передували остаточному виконанню рішення суду про стягнення аліментів, свідчать про умисне та тривале невиконання відповідачем рішення суду, що є підставою для стягнення пені, розмір якої позивачка вирахувала за весь період прострочення сплати аліментів, а саме 1 548 805,42 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2023 року позов задоволено частково:
стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 145 977,11 грн;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.
Своє рішення суд мотивував тим, що заборгованість зі сплати аліментів хоча й була погашена відповідачем на час розгляду справи, проте виникла з його вини й існувала протягом тривалого часу, в зв`язку з чим позивачка набула право на стягнення неустойки (пені).
Суд зазначив, що розмір пені не може перевищувати загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів, яка за висновком суду складає 145 977,11 грн, оскільки в 2014 та 2015 роках відповідач здійснив платежі, спрямовані на часткове погашення заборгованості.
Місцевий суд указав, що відповідач не довів належними та допустимими доказами ту обставину, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини. Зокрема, суд установив, що відповідач був присутнім при ухваленні судом рішення про стягнення аліментів, а тому об`єктивно знав про існування обов`язку сплачувати аліменти на сина. Часткова сплата аліментів у 2014-2015 роках за висновком суду теж підтверджує обізнаність ОСОБА_2 про існування в нього заборгованості зі сплати аліментів. При цьому суд зазначив, що відповідач не довів, що несплата аліментів в інші періоди пов`язана з незалежними від нього причинами. Доводи відповідача про те, що він не мав можливості зв`язатися з позивачкою для здійснення перерахувань, за висновком суду спростовуються наданими ним же доказами, зокрема, перепискою з позивачкою, яка була розпочата за його ініціативи після отримання вимоги державного виконавця.
07 березня 2023 року представник позивачки подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 32 250 грн.
Додатковим рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2023 року заяву представника позивача задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32 250 грн.
Суд першої інстанції вказав, що позивачка надала належні докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу. При цьому суд урахував, що хоча рішенням суду позов задоволено частково, але при цьому встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів дійсно мала місце, а стягнення пені в меншому розмірі, ніж заявлено позивачкою, пов`язане виключно з установленим законодавством обмеженням розміру пені, тому за висновком суду компенсація судових витрат на правничу допомогу підлягає здійсненню в повному розмірі.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу представника відповідача задоволено частково:
рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2023 року та додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково:
стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 134 984,35 грн;
стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2 805,75 грн;
стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 185,62 грн.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки належних доказів протилежного матеріали справи не містять. Колегія суддів відхилила посилання скаржника на те, що він добровільно надавав позивачці допомогу на утримання сина, оскільки вказана обставина не підтверджена належними доказами.
Суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий суд зробив правильний висновок про те, що нарахована позивачкою сума пені значно перевищує як розмір заборгованості зі сплати аліментів, так і загальну суму аліментів, які підлягали до сплати відповідачем за весь період їх стягнення, а тому підлягає зменшенню до 100 % розміру заборгованості.
Разом із тим, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції помилково вирахував загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів, який за висновком колегії суддів з урахуванням усіх сплачених відповідачем платежів складає 134 984,35 грн.
Твердження відповідача про те, що він з об`єктивних причин не міг виплачувати аліменти на дитину з 2016 року до 2020 року, в зв`язку з відсутністю в нього реквізитів позивачки, її проживання за межами України, а також відсутністю відкритого виконавчого провадження, апеляційний суд відхилив як такі, що не спростовують виникнення заборгованості зі сплати аліментів за рішенням суду з вини відповідача до виїзду позивачки за кордон.
Доводи відповідача про неврахування судом становища платника аліментів з огляду на наявність у нього інших дітей та введення воєнного стану на території України суд також відхилив з посиланням на те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла та була сплачена відповідачем ще до введення в Україні воєнного стану, а наявність у відповідача інших малолітніх дітей не є підставою для невиконання (несвоєчасного виконання) зобов`язань зі сплати аліментів на дитину від попереднього шлюбу.
Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про можливість стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, тому судові витрати належить стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Додатковою постановою Черкаського апеляційного суду від 21 червня 2023 року заяву представника позивачки про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 550 грн.
Аргументи учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені та в частині розподілу судових витрат як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивував тим, що пеня за прострочення сплати аліментів підлягає стягненню лише в тому випадку, якщо заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини платника. Наполягає на тому, що не знав про наявність у нього заборгованості з їх сплати. Вказує, що суди встановили, що виконавче провадження щодо стягнення з нього аліментів в період з 2013 по 2020 роки було відсутнє, а після його відкриття в 2020 році він дізнався про існування судового рішення про стягнення з нього аліментів та одразу сплатив всю суму заборгованості, добросовісно виконавши свої обов`язки як платника аліментів. Вказує, що в 2016 році позивачка разом з дитиною виїхала за кордон, у зв`язку з чим відповідач не мав об`єктивної можливості сплачувати аліменти. Наголошує, що до виїзду позивачки за кордон суперечок у сторін щодо сплати аліментів не виникало, він добровільно надавав матеріальну допомогу дитині, що позивачка визнавала в судах попередніх інстанцій. Наполягає на необхідності врахування його майнового стану при визначенні розміру пені на підставі частини другої статті 196 СК України. Вказує, що внаслідок відсутності підстав для задоволення позову судові витрати на користь позивачки стягненню також не підлягають.
У липні 2023 року позивачка подала до Верховного Суду підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивувала тим, що апеляційний суд зробив правильний висновок про виникнення заборгованості зі сплати аліментів з вини відповідача та наявність підстав для стягнення пені. Вказує, що відповідач був достеменно обізнаний про існування судового рішення про стягнення аліментів, а також має усі необхідні контакти позивачки, які не змінювалися протягом 15 років. Уважає, що несвоєчасна сплата аліментів відповідачем зумовлена виключно його небажанням виконувати свої обов`язки як батька.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою від 03 липня 2023 року Верховний Суд:
відкрив касаційне провадження в справі;
витребував матеріали справи з суду першої інстанції;
у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 30 травня 2023 року відмовив.
В ухвалі від 03 липня 2023 року з урахуванням положень статей 389, 394 ЦПК України Верховний Суд указав, що в касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 461/7406/18, від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц, від 28 жовтня 2020 року в справі № 610/1213/17, від 14 грудня 2020 року в справі № 661/905/19, від 25 травня 2022 року в справі № 675/2136/19.
У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аналіз змісту та вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення оскаржуються в касаційному порядку в частині стягнення пені в розмірі 134 984,35 грн та в частині розподілу судових витрат. В частині відмови в стягненні пені в більшому розмірі судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2, шлюб між якими розірвано 25 липня 2007 року, є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 серпня 2007 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісяця, починаючи з 14 серпня 2007 року та до досягнення дитиною повноліття.
За змістом указаного судового рішення ОСОБА_2 був присутнім при розгляді вказаної справи, позовні вимоги визнав та не заперечував проти задоволення позову.
Виконавчий лист перебував на виконанні Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, номер виконавчого провадження 8221136, яке було відкрито 07 лютого 2008 року та закрито 28 грудня 2013 року на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (направлення виконавчого документу за належністю до іншого відділу ДВС), оскільки державним виконавцем встановлено, що боржник змінив місце роботи та працює в м. Біла Церква.
Постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ушенко Ю. П. від 21 липня 2020 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1944, виданого 27 серпня 2007 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відновлено.