ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/7611/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Екліпс Рісорсез ГмбХ (Eclipse Resources GmbH)
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі
за позовом Екліпс Рісорсез ГмбХ (Eclipse Resources GmbH)
до Міністерства юстиції України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" (GMC ALLIANCE LLP)
про визнання незаконним та скасування наказу.
У судовому засіданні взяли участь представники: відповідача - Павловська Д. С., третьої особи - Іорданов К. І., Краснов І. В.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У серпні 2022 року Екліпс Рісорсез ГмбХ (Eclipse Resources GmbH) (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач та/або Мін`юст) про визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 20.01.2022 № 169/5 (далі - наказ № 169/5).
1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем процедури розгляду скарги на рішення від 30.12.2021 № 62705586, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єременко Л. О. (далі - приватний нотаріус Єременко Л. О.) щодо нежитлового приміщення під літ. "А", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, (Печерський р-н), буд. 43/11, за наслідками якого було винесено оскаржуваний наказ № 169/5.
Зокрема, позивач, посилаючись на положення пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", наголошував на відсутності у цьому випадку повноважень у Мін`юсту на розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію, оскільки наявні судові спори щодо нерухомого майна, а саме спори у справах № 910/17104/21 та № 910/17403/21.
Позивач також вказував на порушення положень пунктів 10, 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128), зазначаючи при цьому, що Екліпс Рісорсез ГмбХ (Eclipse Resources GmbH) жодним чином не повідомили про розгляд скарги чи прийняте рішення, що позбавило його можливості дізнатися про підстави прийняття рішення, права бути заслуханим та надати пояснення, в тому числі щодо наявності двох судових спорів щодо спірної будівлі.
Екліпс Рісорсез ГмбХ (Eclipse Resources GmbH) також акцентувало увагу на порушенні положень пункту 7 частини 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначивши, що наявність обмежень речових прав на спірну будівлю, зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі ухвал про забезпечення позову, не могла бути підставою для відмови позивачу в реєстрації його права власності на спірну будівлю, оскільки накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити його вимоги в майбутньому і не впливає на право пріоритетності, передбачене Законом України "Про іпотеку".
Позивач звернув увагу на те, що позовна заява спрямована на поновлення його порушеного права власності, а спір фактично є спором щодо нерухомого майна, оскільки відповідач переглянув законність реєстраційної дії про право власності на будівлю.
1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2022 у справі № 910/7611/22, зокрема, залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" (GMC ALLIANCE LLP) (далі - ТОВ "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП"), оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки вказаної особи.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 у справі № 910/7611/22 (суддя Мандриченко О. В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Рішення місцевого господарського суду арґументовано, зокрема, тим, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Разом з цим місцевий господарський суд звернув увагу на те, що до наданих приватному нотаріусу документів, позивачем не надано довідку іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.
При цьому стосовно доводів позивача про порушення положень пункту 7 частини 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" місцевий господарський суд зазначив, що, виходячи з аналізу положень частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абзацу 1 пункту 17 Порядку № 1128, наявність судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій є підставою для зупинення таких реєстраційних дій. Оскільки ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 у справі № 910/16530/21 та від 21.10.2021 у справі № 910/16824/21, серед іншого, заборонено нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення під літ. "А", загальною площею 2101,2 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська (Печерський р-н), буд. 43/11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 86180580000, суд дійшов висновку, що посилання центральної Колегії Мін`юсту саме на положення частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абзацу 1 пункту 17 Порядку № 1128, а не на пункту 7 частини 4 статті 24 цього Закону, є правомірними та відповідають обставинам справи.
Стосовно тверджень позивача про порушення пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" місцевий господарський суд, проаналізувавши положення наведеної норми, оцінивши зміст судових справ № 910/17104/21, № 910/17403/21, акцентував увагу на положеннях пункту 4 частини 8 статті 37 цього Закону, пункту 5 Порядку № 1128 та зазначив, що підставою для відмови у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації є не наявність судового спору щодо майна, а саме наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави, чого у цьому випадку, судом не встановлено.
Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем процедури розгляду скарги суд зазначив, що відповідачем на виконання пункту 10 Порядку № 1128 10 січня 2022 року об 16 годині 23 хвилини на офіційному вебсайті Мін?юсту було розміщено оголошення про розгляд скарги ТОВ "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП", що підтверджується матеріалами справи, зокрема, листом Державного підприємства "Національні інформаційні системи" від 12.01.2022 № 135/14.2-11. При цьому, як вбачається з витягу з протоколу від 13.01.2022 № 4, уповноважений представник позивача, а саме Кушнерський М. М., з`явився на засідання центральної Колегії Мін`юсту з розгляду скарги третьої особи та був заслуханий. Отже, твердження позивача про те, що він був позбавлений можливості дізнатися про розгляд скарги, позбавлений права бути присутнім при розгляді скарги, бути заслуханим та надати свої пояснення прямо суперечать матеріалам справи та є такими, що не відповідають дійсності.
Разом з цим місцевий господарський суд звернув увагу, що Порядком № 1128 передбачено саме надання відповідачем копії скарги та доданих до неї документів особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку № 1128. Однак надання відповідачем таких документів зацікавленим особам можливе за умови їх звернення до суб`єкта розгляду скарги, однак матеріали справи не містять доказів про звернення позивача до відповідача із заявою про надання копії скарги. За вказаних обставин місцевий господарський суд наголосив на тому, що не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 169/5.
Також суд зазначив, що позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 169/5 повністю, проте вказаним наказом, крім скасування рішення від 30.12.2021 № 62705586, також вирішено анулювати приватному нотаріусу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у той же час позивачем не вказано, яким чином наказ у відповідній частині порушує його права та охоронювані законом інтереси.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023, апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 у справі № 910/7611/22 - без змін.
2.4. Постанова суду апеляційної інстанції арґументована, зокрема, тим, що, виходячи з аналізу положень частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абзацу 1 пункту 17 Порядку № 1128, наявність судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій є підставою для зупинення таких реєстраційних дій. Оскільки ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 у справі № 910/16530/21 та від 21.10.2021 у справі № 910/16824/21, серед іншого, заборонено нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму), тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення, під літ. "А" загальною площею 2101,2 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська (Печерський р-н), буд. 43/11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 86180580000, суд дійшов висновку, що посилання центральної Колегії Мін`юсту саме на положення частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абзацу 1 пункту 17 Порядку № 1128, а не на пункту 7 частини 4 статті 24 цього Закону, є правомірними та відповідають обставинам справи.
Окрім викладеного, апеляційний господарський суд зауважив, що спірним наказом відповідача, крім скасування рішення від 30.12.2021 № 62705586, також вирішено анулювати приватному нотаріусу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У той же час позивачем не вказано, яким чином наказ у відповідній частині порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Разом з цим суд апеляційної інстанції у тексті оскаржуваної постанови зазначив, що інші твердження, викладені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією відхиляються, так як позивач не довів порушення своїх прав та законних інтересів внаслідок прийняття відповідачем спірного наказу № 1128.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 910/7611/22, Екліпс Рісорсез ГмбХ (Eclipse Resources GmbH) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права, а саме положення пункту 1 частини 2 та пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31.09.2021 у справі № 910/16115/20, від 23.11.2021 у справі № 910/11850/20, від 16.11.2021 у справі № 910/11019/20. Усупереч наведеним висновкам суди попередніх інстанцій застосували норму закону, яка не підлягала застосуванню (пункт 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), та не застосували норму закону, яка підлягала застосуванню (пункт 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Це мало наслідком формування неправильного висновку про наявність у відповідача компетенції на розгляд скарги у сфері державної реєстрації та призвело до незаконної відмови у задоволенні позову.
3.4. Також скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права, а саме положення частин 1, 4 статті 269 ГПК України (щодо безпідставного виходу за межі доводів апеляційної скарги) та статті 14 ГПК України (щодо порушення принципу диспозитивності), викладеного у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/12187/20. У контексті наведеного скаржник зазначає, що при формулюванні мотивувальної частини оскаржуваної постанови апеляційний суд вдався до перевірки змістового наповнення спірного наказу № 169/5 (законності реєстраційних дій). Проте скаржник в апеляційній скарзі не посилався на незаконність змісту наказу № 169/5. Ключовим доводом і єдиною підставою позову, на яку посилався позивач, є відсутність у цьому випадку в Мін`юсту компетенції на розгляд скарги у сфері державної реєстрації. Скаржник наголошує, що зміст наказу № 169/5 не має жодного значення, якщо його прийнято неуповноваженим на це органом. Лише за умови підтвердження наявності такої компетенції, апеляційний суд мав право досліджувати обґрунтованість змісту наказу № 169/5. Водночас апеляційний господарський суд повністю проігнорував ключову підставу позову та апеляційної скарги, взагалі не дослідивши порушення компетенції на розгляд скарги у сфері державної реєстрації.
3.5. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 41 Конституції України, частини 1 статті 316, частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 17 Загальної декларації прав людини, що прийнята та проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 10.12.1948, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) до правовідносин, які виникають у разі задоволення Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації права, якщо на підставі такого задоволення скасовується державна реєстрація права власності позивача на нерухоме майно.
Вказане питання є важливим для формування єдиної правозастосовчої практики щодо подібних правовідносин. Позиція апеляційного суду у цій справі фактично залишає власників, право власності яких скасоване Мін`юстом, у стані невизначеності відносно своїх майнових прав, адже відсутність порушених прав та інтересів означає відсутність права на позов. Формування правової позиції Верховного Суду у такій ситуації здатне сприяти остаточному вирішенню спірного питання та підтвердити гарантованість можливості судового захисту прав власників нерухомого майна у разі їх порушення Мін`юстом.
3.6. ТОВ "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, рішення - залишити без змін.
3.7. 25.09.2023 ТОВ "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" надало на адресу суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Проте вказане клопотання не розглядалося судом касаційної інстанції по суті, адже у судовому засіданні 26.09.2023 представник ТОВ "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" заявив відмову від поданого клопотання, оскільки обставини, що зумовили його подання, відпали.
3.8. У судовому засіданні уповноважений представник Мін`юсту відмовився від поданого 26.09.2023 клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги (мотивованого неможливістю забезпечити участь представника Мін`юсту в даному судовому засіданні), внаслідок чого касаційною інстанцією зазначене клопотання також залишено без розгляду.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, приватним нотаріусом прийнято рішення від 30.12.2021 № 62705586 про здійснення державної реєстрації переходу права власності на нежитлове приміщення від ТОВ "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" до Екліпс Рісорсез ГмбХ (Eclipse Resources GmbH), у зв`язку з чим припинено запис № 1352270 про право власності ТОВ "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" та внесено запис № 46036847 про право власності позивача на нежитлове приміщення.
Підставою державної реєстрації нотаріус зазначив такі документи:
- висновок про вартість майна від 29.12.2021, виданий Приватним підприємством "Габ`яно";
- виписку з Комерційного Реєстру Кантону Цуг від 20.08.2021, видану Державною канцелярією Кантону Цуг, апостильовану 23.08.2021 Державною канцелярією Кантону Цюріх за № 13393/21;
- договір іпотеки від 14.04.2006 № KL-21/2006-1, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмичем Василем Миколайовичем та зареєстрованим в реєстрі за № 21-1579, укладеним між скаржником та Акціонерним товариством "Траста Комерцбанка" (далі - АТ "Траста Комерцбанка");
- договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 05.08.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасенком Андрієм Володимировичем (далі - приватний нотаріус Тарасенко А. В.) та зареєстрований в реєстрі за № 986, укладений між АТ "Траста Комерцбанка" тa Товариством з обмеженою відповідальністю "Актіву Нодрошінаюма Груп" (далі - ТОВ "Актіву Нодрошінаюма Груп");
- договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 03.09.2021, посвідчений приватним нотаріусом Тарасенком A. B. тa зареєстрованим в реєстрі за № 1080, укладений між ТОВ "Актіву Нодрошінаюма Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аугшволері Інвестіціяс";
- договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 16.09.2021, посвідчений приватним нотаріусом Тарасенком A. B. тa зареєстрований в реєстрі за № 1106, укладений між ТОВ "Аугшволері Інвестіціяс" та ТОВ "Екліпс Рісорсез ГмбХ";
- заяву про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки від 30.12.2021 ТОВ "Екліпс Рісорсез ГмбХ в особі директора Тіхонова Євгенія, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Єременко Л. О. та зареєстровано в реєстрі за № 688;
- повідомлення для іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки з поштовою квитанцією про його отримання від 20.09.2021;
- відповідь іпотекодавця на повідомлення від 20.10.2021.
Вказане рішення від 30.12.2021 № 62705586 скасовано спірним наказом № 169/5, зважаючи на те, що у приватного нотаріуса були відсутні правові підстави для його прийняття та проведення на його підставі державної реєстрації права власності позивача на нежитлове приміщення за наявності записів про заборону вчинення реєстраційних дій та за відсутності в повному обсязі документів, передбачених законодавством, що призвело до позбавлення скаржника гарантованого статтею 41 Конституції України права власності.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.