ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/429/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 (судді: Принцевська Н. М. - головуючий, Разюк Г. П., Ярош А. І.)
за касаційною скаргою Болградської міської ради Одеської області у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком"
до Болградської міської ради Одеської області
про стягнення 37 591,28 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У січні 2023 року Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком (далі - АТ "Укртелеком" в особі Одеської філії) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Болградської міської ради Одеської області (далі - Болградська міськрада) про стягнення 37 591,28 грн невідшкодованих витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян Болградської об`єднаної територіальної громади за період із 01.01.2022 по 31.08.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг в Болградській об`єднаній територіальній громаді на час надання послуг пільговим категоріям громадян, проте він в порушення вимог законодавства, а саме положень Бюджетного кодексу України, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не відшкодував позивачеві вартість наданих телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за вказаний період.
1.2. Болградська міськрада у відзиві на позов заперечила проти його задоволення, просила відмовити у позові, посилаючись, зокрема, на те, що, позивач, визначивши в позові, що представницьким органом Болградської територіальної громади Одеської області є Болградська міськрада проігнорував ті обставини, що Одеська обласна та Болградська районна ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Також відповідач стверджував про відсутність договірних відносин між сторонами у справі щодо відшкодування витрат, пов`язаних із наданням послуг зв`язку пільговим категоріям громадян, та законодавчого закріплення обов`язку відповідача відшкодувати такі витрати.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.04.2023 (суддя Д`яченко Т. Г.) позов задоволено. Стягнуто з Болградської міськради на користь АТ "Укртелеком" в особі Одеської філії заборгованість у сумі 37 591,28 грн та 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що представницьким органом Болградської територіальної громади є Болградська міськрада, яка за рахунок видатків з місцевого бюджету повинна здійснити відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню на території відповідної громади телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. Суд також зазначив, що відсутність укладеного між сторонами договору на відшкодування спірних витрат, як і відсутність бюджетних коштів для їх відшкодування, не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку компенсувати позивачеві за рахунок бюджетних коштів вартість отриманих пільговими категоріями населення телекомунікаційних послуг.
2.2. З такими мотивами задоволення позову погодився Південно-західний апеляційний господарський суд, який за наслідками перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2023, згідно з постановою від 19.07.2023 (судді: Принцевська Н. М. - головуючий, Разюк Г. П., Ярош А. І.) залишив його без змін.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень
3.1. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, Болградська міськрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023, якою залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2023 про задоволення позову; просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо визначення належного відповідача за позовом про стягнення заборгованості з компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення - органи місцевого самоврядування чи держава, тобто за рахунок державного чи місцевого бюджету повинно відбуватися таке відшкодування.
Також скаржник вказує на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики в подібних правовідносинах, оскільки наразі наявні протилежні висновки господарських судів у подібних правовідносинах (рішення Господарського суду Вінницької області від 20.01.2022 у справі № 902/964/21, рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2023 у справі № 927/996/22); ця справа становить значний суспільний інтерес (підпункти "а" і "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас скаржник посилається на те, що, зважаючи на відсутність висновків Верховного Суду стосовно належного відповідача за позовами про стягнення заборгованості з компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, враховуючи норми частини 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо обов`язковості висновків Верховного Суду, частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України щодо застосування аналогії закону, при формуванні висновку у цих правовідносинах, необхідно врахувати висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21 щодо належного відповідача у цій справі, питання того, за рахунок якого бюджету - державного чи місцевого Укрзалізниці має бути здійснена компенсаційна виплата за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
3.2. Від скаржника 23.08.2023 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач просить врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 922/1418/22 у подібних правовідносинах.
Зважаючи на положення статей 288, 298 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приймає додаткові пояснення у справі, які за своїм змістом є доповненням касаційної скарги.
3.3. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. За твердженнями позивача саме на відповідача у наведеному випадку покладено обов`язок із відшкодування витрат, понесених позивачем у зв`язку із наданням послуг зв`язку пільговій категорії споживачів.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи (з урахуванням додаткових пояснень), а також заперечення на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
4.2. У статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 167 цього ж Кодексу держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина 1 статті 170 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
4.3. Попередні судові інстанції установили, що АТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про електронні комунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.
Надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов`язком позивача.
Позивач у період із 01.01.2022 по 31.08.2022 надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг з оплати послуг зв`язку за січень 2022 року на суму 5061,41 грн, за лютий 2022 року на суму 4971,61 грн, за березень 2022 року на суму 4905,88 грн, за квітень 2022 року на суму 4868,01 грн, за травень 2022 року на суму 4815,25 грн, за червень 2022 року на суму 4562,50 грн, за липень 2022 року на суму 4432,37 грн, за серпень 2022 року на суму 4398,17 грн.
Зазначені розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг направлялись позивачем на адресу відповідача листами з описом вкладення, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
4.4. У зв`язку з несплатою відповідачем коштів за телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
4.5. Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян відповідної територіальної громади у спірному періоді, позивач, з яким погодились суди попередніх інстанцій, вважав, що їх відшкодування за рахунок видатків з місцевого бюджету повинна здійснити Болградська міськрада (відповідач), яка є представницьким органом Болградської територіальної громади.
4.6. Проте колегія суддів суду касаційної інстанції вважає такі висновки помилковими з огляду на таке.
4.7. Засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", за змістом статті якого державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
У частині 1 статті 17 названого Закону унормовано, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки (стаття 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").
Стаття 19 названого Закону розділяє соціальні гарантії на обов`язкові та додаткові.
Згідно з частиною 3 цієї статті державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Водночас частина 3 вказаної статті визначає, що органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.