Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 208/7124/13
провадження № 61-6241св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, правонаступниками якого є ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітньої - ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Кам`янської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4, в інтересах якої діє адвокат Забара Богдан Іванович, та ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів:
Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2013 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 208/4041/13).
Позов обґрунтований тим, що 21 січня 2010 року АТ "Ощадбанк" та товариство з обмеженою відповідальністю "Магеллангрупп" (далі - ТОВ "Магеллангрупп") уклали договір відновлювальної кредитної лінії № 156/1 з максимальним лімітом кредитування до 15 млн. грн, зі сплатою 22 % річних за користування кредитом та остаточним терміном повернення не пізніше
20 січня 2013 року.
29 червня 2010 року між банком і ТОВ "Магеллангрупп" було укладено додатковий договір № 1 до договору від 21 січня 2010 року № 156/1, яким змінено із 01 липня 2010 року розмір процентної ставки за користування кредитом до 20,5 % річним, а 01 червня 2011 року - додатковий договір № 2 до договору від 21 січня 2010 року № 156/1, яким було збільшено максимальний кредитний ліміт до 30 млн. грн та встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 18,5 % річних.
Для забезпечення виконання зобов`язань за договором від 21 січня
2010 року № 156/1 укладені, зокрема, наступні правочини:
- 29 червня 2010 року між ОСОБА_2 та АТ "Ощадбанк" укладено договір поруки № 12/149/2, а 01 червня 2011 року додатковий договір від № 1 до цього договору;
- 01 червня 2011 року між ОСОБА_1 та АТ "Ощадбанк" укладено договір поруки № 12/156/1/3.
05 квітня 2013 року у зв`язку з невиконанням зобов`язань позичальника за договором від 21 січня 2010 року № 156/1 на адресу ТОВ "Магеллангрупп" і поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 направлені вимоги про дострокове погашення кредиту.
Посилаючись на вказане, остаточно сформулювавши позовні вимоги, банк просив суд стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_1 заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії від 21 січня 2010 року № 156/1 станом на 15 травня 2017 року у розмірі 47 452 488,97 грн, з яких:
29 419 708,04 грн - тіло кредиту, 2 179 214,94 грн - проценти за користування кредитом, 240 391,26 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 1 631 310,96 грн - пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту,
1 901 952,63 грн - три проценти річних за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 178 622,02 грн - три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів, 10 691 190,04 грн - інфляційні втрати на суму тіла кредиту,
1 210 099,08 грн - інфляційні втрати на суму процентів.
У вересні 2013 рокуПАТ "Ощадбанк", правонаступником якого
є АТ "Ощадбанк", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно (справа № 208/7124/13).
Позов обґрунтований тим, що 21 січня 2010 року для забезпечення виконання зобов`язань за договором від 21 січня 2010 року № 156/1 між
АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 укладено договір застави обладнання
№ 12/156/1. У зв`язку з невиконанням ТОВ "Магеллангрупп" зобов`язань за договором від 21 січня 2010 року № 156/1 у передбачені договором строки, АТ "Ощадбанк" набуло право звернення стягнення на предмети застави.
Посилаючись на вказане та остаточно сформулювавши позовні вимоги, банк просив суд в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Магеллангрупп" за договором від 21 січня 2010 року № 156/1 звернути стягнення на предмет застави за договором застави обладнання від 21 січня 2010 року
№ 12/156/1, що належить ОСОБА_2 на праві власності, а саме: насоси для перекачки нафтопродуктів КМ-80, СЦЛ-30 - 14 шт.; насос ручний - 1 шт., насос з колонки неробочий - 1 шт., лічильник показників нафтопродуктів ППО-40СУ - 9 шт., двигун для насосів - 11 шт., кабель (50 м) для забезпечення роботи електродвигуна - 1 шт., електролічильник 2 шт., ємність V-75 куб/м - 2 шт., ємність V-50 куб/м -14 шт., ємність V-20 куб/м - 5 шт., ємність V-10 куб/м - 3 шт., ємність V-5 куб/м - 3 шт., розподільча шафа - 2 шт., рубильник - 3 шт., автомати 16А, 25А - 10 шт., сейф металічний - 2 шт., ліхтар зовнішнього освітлення - 10 шт., ліхтар вибухозахисний - 5 шт., ворота автомат - 1 шт., редуктор до воріт, двигун до воріт, шестерні до воріт - 2 шт., ланцюг до воріт - 1 шт., ЕПСО 24 кВт - 1 шт., лічильник ППВ-100 - 1 шт., комп`ютер - 2 шт., лабораторні меблі - 1 шт., апарат АРНС-1М - 1 шт., апарат ДТ "ТВЗ" - 1 шт., дизель-генератор - 1 шт., клапан на ємності - 18 шт., касовий апарат Міні-500-01-АЗС - 1 шт., стела інформаційна - 1 шт., колонки - 2 шт., ємність для ППМ - 4 шт., трубопровід для ППМ - 4 шт., кондиціонер Веко - 1 шт.; касовий апарат Датекс ДАМП-500 - 1 шт., стела інформаційна - 1 шт., колонка "Шельф" 200-4КЕД5-5 - 1 шт., ємність для ГСМ - 4 шт., трубопровід для ППМ - 1 шт., касовий апарат Мрія-ЛТ-МПМ-ПОС - 1 шт., стела інформаційна - 1 шт., колонка "Шельф" 200 - 3 шт., ємність для ПММ - 4 шт., трубопровід для ПММ - 3 шт., бак водонагрівний - 1 шт.; касовий апарат Мрія ЛТ МТМ - 1 шт., стела інформаційна - 1 шт., колонка "Gilbarco" - 3 шт., ємність для ПММ - 6 шт., трубопровід для ПММ - 1 шт.; касовий апарат Мрія ЛТ МТМ - 1 шт., стела інформаційна - 1 шт., колонка "Шельф" 200-2КЕД5-15 - 1 шт., ємність для ПММ - 4 шт., трубопровід для ПММ - 1 шт.; касовий апарат Марія ЛТ МТМ - 1 шт., стела інформаційна - 1 шт., колонка "Sheidt&bachmann" - 5 шт., ємність для ПММ - 5 шт., трубопровід для ПММ - 1 шт., бак водонагрівний РОУНД - 1 шт., з наданням права АТ "Ощадбанк" продажу предмета застави від імені ОСОБА_2 шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем за початковою ціною, що буде визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом; надати позивачу право на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях будь-яких документів, необхідних для продажу предмету застави.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 лютого 2017 року позови АТ "Ощадбанк" у справах № 208/4041/13 та № 208/7124/13 об`єднано в одне провадження з присвоєнням єдиного номеру справи - 208/7124/13.
Інформація про рух справи в судах
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 травня 2017 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2017 рок у позовах відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що основне зобов`язання за договором кредитної лінії
від 21 січня 2010 року № 156/1 припинено у зв`язку з ліквідацією ТОВ "Магеллангрупп", що також є підставою для припинення застави та поруки відповідно до частини першої статті 575, пункту 1 частини першої статті 593, частини першої статті 609 ЦК України, частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку".
Постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року касаційну скаргу
АТ "Ощадбанк" задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд виходив з того, що саме по собі постановлення господарським судом ухвали від 07 квітня 2016 року про ліквідацію
ТОВ "Магеллангрупп" - боржника за основним зобов`язанням, його виключення 14 липня 2016 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не тягне за собою припинення поруки та застави, оскільки, банк ще у 2013 році звернувся до суду із вимогами про звернення стягнення на предмет застави та стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Магеллангрупп" взятих на себе зобов`язань.
Обмежившись встановленим судом першої інстанції фактом ліквідації юридичної особи-боржника, суд апеляційної інстанції не дослідив інші докази у справі, зокрема, не перевірив правильність розрахунку банку грошових вимог; не встановив момент, з якого повинен був обраховуватися строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів, чи пред`являв банк вимогу до поручителів в межах встановленого строку, та чи припинилась порука за окремими платежами або в цілому, зокрема з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України; не перевірив наявність підстав для звернення стягнення на предмет застави.
Також суд апеляційної інстанції не надав оцінку направленню
АТ "Ощадбанк" досудової вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про погашення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 31 596 819 грн, не зʼясував, чи відбулось настання строку виконання договору в повному обсязі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року залучено до участі у справі як правонаступників померлого ОСОБА_2 -
ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітньої - ОСОБА_5 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2022 року залучено до участі у справі як правонаступника померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" задоволено частково. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов банку про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнутоз ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітньої - ОСОБА_5, на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії від 21 січня 2010 року № 156/1 станом на 20 січня 2013 року в розмірі 28 287 231,1 грн, з яких: 28 112 321,04 грн - заборгованість за тілом кредиту; 115 530,09 грн - пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту;
23 106,02 грн - три проценти річних за несвоєчасне погашення тіла кредиту; 36 273,96 грн - інфляційні втрати на суму тіла кредиту. В іншій частині вимог про стягнення заборгованості відмовлено.
Позов банку про звернення стягнення на предмет застави задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії від 21 січня 2010 року № 156/1, укладеним між АТ "Ощадбанк" та
ТОВ "Магеллангрупп", станом на 20 січня 2013 року в розмірі 28 287 231,1 грн, з яких: 28 112 321,04 грн - заборгованість за тілом кредиту; 115 530,09 грн - пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту; 23 106,02 грн - три проценти річних за несвоєчасне погашення тіла кредиту; 36 273,96 грн - інфляційні втрати на суму тіла кредиту, звернуто стягнення на предмет застави за договором застави обладнання від 21 січня 2010 року
№ 12/156/1, укладеним між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2, що належить на праві власності ОСОБА_2, а саме: насоси для перекачки нафтопродуктів КМ-80, СЦЛ-30 - 14 шт.; насос ручний - 1 шт., насос
з колонки неробочий - 1 шт., лічильник показників нафтопродуктів
ППО-40СУ - 9 шт., двигун для насосів - 11 шт., кабель (50 м) для забезпечення роботи електродвигуна - 1 шт., електролічильник 2 шт., ємність V-75 куб/м - 2 шт., ємність V-50 куб/м - 14 шт., ємність
V-20 куб/м - 5 шт., ємність V-10 куб/м - 3 шт., ємність V-5 куб/м - 3 шт., розподільча шафа - 2 шт., рубильник - 3 шт., автомати 16А, 25А - 10 шт., сейф металічний - 2 шт., ліхтар зовнішнього освітлення - 10 шт., ліхтар вибухозахисний - 5 шт., ворота автомат - 1 шт., редуктор до воріт, двигун до воріт, шестерні до воріт - 2 шт., ланцюг до воріт - 1 шт., ЕПСО
24 кВт - 1 шт., лічильник ППВ-100 - 1 шт., комп`ютер - 2 шт., лабораторні меблі - 1 шт., апарат АРНС-1М - 1 шт., апарат ДТ "ТВЗ" - 1 шт.,
дизель-генератор - 1 шт., клапани на ємності - 18 шт., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; касовий апарат Міні-500-01-АЗС - 1 шт., стела інформаційна - 1 шт., колонка "Schlumberger Schwelm" - 2 шт., ємність для ППМ - 4 шт., трубопровід для ППМ - 4 шт., кондиціонер Веко - 1 шт., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; касовий апарат Детекс ДАМП-500 - 1 шт., стела інформаційна - 1 шт., колонка "Шельф" 200-4КЕД5-5 - 1 шт., ємність для ГСМ - 4 шт., трубопровід для ППМ - 1 шт., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; касовий апарат Мрія-ЛТ-МПМ-ПОС - 1 шт., стела інформаційна - 1 шт., колонка "Шельф" 200 - 3 шт., ємність для ПММ - 4 шт., трубопровід для ПММ -
3 шт., бак водонагрівний - 1 шт., що розташоване за адресою:
АДРЕСА_4 ; касовий апарат Мрія ЛТ МТМ - 1 шт., стела інформаційна - 1 шт., колонка "Gilbarco" - 3 шт., ємність для ПММ - 6 шт., трубопровід для ПММ - 1 шт., що розташоване за адресою:
АДРЕСА_5 ; касовий апарат Мрія ЛТ МТМ - 1 шт., стела інформаційна - 1 шт., колонка "Шельф" 200-2КЕД5-15 - 1 шт., ємність для ПММ - 4 шт., трубопровід для ПММ - 1 шт., що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 ; касовий апарат Марія ЛТ МТМ - 1 шт., стела інформаційна - 1 шт., колонка "Sheidt&bachmann" - 5 шт., ємність для ПММ - 5 шт., трубопровід для ПММ - 1 шт., бак водонагрівний РОУНД - 1 шт., що розташоване за адресою: АДРЕСА_7 ; з наданням права АТ "Ощадбанк" продажу предмета застави від імені ОСОБА_2, правонаступниками якого є ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітньої - ОСОБА_5, шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем за початковою ціною, що буде визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом. В іншій частині вимог про звернення стягнення на майно відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольнивши частково позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд врахував наданий банком розрахунок заборгованості в межах строку кредитування, а саме до 20 січня 2013 року, вказавши, що правильність вказаного розрахунку відповідачі не спростували.
Нарахування інших сум поза межами строку кредитування суд визнав необгрунтованим та в цій частині позову відмовив.
Звернувши стягнення на предмет застави, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки існує непогашена заборгованість за договором
від 21 січня 2010 року № 156/1, станом на 20 січня 2013 року в сумі 28 287 231,1 грн, отже є підстави для звернення стягнення на предмет застави.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що звернення стягнення на предмет застави шляхом встановлення у рішенні суду права заставодержателя від свого імені продати предмет застави будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", є належним способом захисту, оскільки сторони договору застави не передбачили цей спосіб задоволення вимог заставодержателем у договорі, як позасудовий.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржуване судове рішення скасувати в частині стягнення зі спадкоємців померлого поручителя ОСОБА_2, а саме: дружини ОСОБА_4 ; малолітньої дочки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, а також звернення стягнення на предмет застави, і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржуване судове рішення скасувати в частині стягнення зі спадкоємців померлого поручителя ОСОБА_2, а саме: дружини ОСОБА_4, дочки ОСОБА_3, сина
ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, а також звернення стягнення на предмет застави і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В силу положень статті 400 ЦПК України в іншій частині постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2023 року Верховним Судом не переглядається.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
14 квітня 2023 року представник ОСОБА_4 - адвокат Забара Б. І., подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 16 березня 2023 року.
23 травня 2023 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за його касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстації. У задоволенні клопотання про зупинення виконання та дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2023 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4,в інтересах якої діє адвокат Забара Б. І. У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_4 зазначає, неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 24 квітня 2018 року у справі № 202/29241/13-ц, від 13 липня 2022 року у справі № 645/6151/15-ц,
у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 639/9510/14-ц, від 17 травня 2021 року у справі № 761/14730/18,
від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц, у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-206цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вважає, що зобов`язання поручителя ОСОБА_2 за договором поруки
від 21 січня 2010 року № 12/149/2, додатковим договором № 1 до договору поруки від 21 січня 2010 року № 12/149/2 припинилися у зв`язку зі смертю поручителя, спадкоємці ОСОБА_2 згоди відповідати перед кредитором за зобов`язаннями боржника не надавали (зі спадкоємцями нові договори поруки чи інші зобов`язальні договори не укладалися), тому суд апеляційної інстанції повинен був закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення з ОСОБА_2, в особі його спадкоємців кредитної заборгованості,
як з поручителя, застосувавши пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
На думку заявника поза увагою апеляційного суду залишилася та обставина, що позивач не надав доказів і матеріали справи не містять відомостей реєстрації в Державному реєстрі обтяжень відомостей про звернення стягнення на предмет застави за договором застави обладнання від 21 січня 2010 року № 12/156/1 за життя ОСОБА_2, а також відомостей про повідомлення позивачем інших обтяжувачів про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет застави відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Апеляційний суд не звернув уваги, що правовідносини між спадкоємцями заставодержателя та кредитором мають спеціальне регулювання
(статті 1281, 1282 ЦК України). У оспорюваній постанові апеляційного суду відсутні посилання на статті 1281, 1282 ЦК України, які регулюють спірні правовідносини, у тому числі, в частині вимог про звернення стягнення на предмет застави за договором застави обладнання від 21 січня 2010 року.
Суд апеляційної інстанції не досліджував питання, яке саме майно передано спадкоємцям заставодавця ОСОБА_2 в натурі, та чи можуть бути задоволені вимоги позивача за рахунок предмета застави за відсутності дотримання позивачем процедури, передбаченої статтями 1281, 1282 ЦК України.
Апеляційний суд незаконно стягнув зі спадкоємців померлого поручителя ОСОБА_2 та іншого поручителя ОСОБА_1 суму заборгованості
у розмірі 28 287 231, 1 грн, при цьому, не вказав у який спосіб має бути стягнута ця сума: солідарно чи особисто з кожного, що свідчить про правову невизначеність та унеможливить виконання судового рішення та призведе до нових судових спорів.
Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_3 зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/29241/13-ц,
від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, від 13 липня 2022 року у справі № 645/6151/15-ц, у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі
№ 639/9510/14-ц, від 17 травня 2021 року у справі № 761/14730/18, у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі
№ 6-206цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_3 аналогічні доводам касаційної скарги ОСОБА_4 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року АТ "Ощадбанк"подало до Верховного Суду відзив на касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Доводи відзиву банку на касаційну скаргу ОСОБА_3 не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив в цій частині подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 . Підстав для продовження строку на подання відзиву колегією суддів не встановлено.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4, АТ "Ощадбанк", посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Звертає увагу, що позовні вимоги до ОСОБА_2 розглядаються судами з 2013 року, ґрунтуються на існуючій та непогашеній заборгованості. Банк звернувся із відповідним позовом до суду за життя поручителя ОСОБА_2 . Обсяг спадкового майна та його вартість перевищують розмір вимог
AT "Ощадбанк", крім того, частина спадкового майна вартістю майже 58 млн грн обтяжена заставою/іпотекою AT "Ощадбанк", оскільки померлий
ОСОБА_2, будучи засновником ліквідованого ТОВ "Магеллангрупп", виступив не лише його фінансовим поручителем, а й майновим. Усе майно, яке знаходиться в заставі/іпотеці AT "Ощадбанк" за договором відновлюваної кредитної лінії від 21 січня 2010 року № 156/1 не реалізовано ні в добровільному ні в примусовому порядку, державна реєстрація права власності на нього залишається за померлим ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 AT "Ощадбанк" через приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган М. А. пред`явив вимогу (претензію) № 103.20-12/1-120 до спадкоємців ОСОБА_2, на підставі чого було заведено спадкову справу
№ 53/2021.
Вважає, що банк дотримався строків, визначених статтею 1282 ЦК України, проте, спадкоємці ОСОБА_2, будучи обізнаними про борги спадкодавця перед банком, жодних дій спрямованих на їх погашення не здійснили.
Твердження ОСОБА_4 про відсутність в матеріалах справи доказів реєстрації в Державному реєстрі обтяжень відомостей про звернення стягнення на предмет застави за договором застави обладнання
від 21 січня 2010 року № 12/156/1, а також відомостей про повідомлення банком інших обтяжувачів про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет застави спростовані матеріалами справи. Інших обтяжувачів на користь яких встановлене зареєстроване обтяження предмета застави, на той момент не було.
Справа розглядалася судами із 2013 року за життя ОСОБА_2, який
будь-яких заперечень щодо дійсності договорів поруки та застави не подавав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 січня 2010 року між АТ "Ощадбанк" та ТОВ "Магеллангрупп" укладено договір кредитної лінії № 156/1, згідно з яким ТОВ "Магеллангрупп" отримало кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом заборгованості за кредитною лінією в розмірі 15 млн. грн, зі сплатою 22 % річних та строком користування кредитом до 20 січня 2013 року.
29 червня 2010 року між банком та ТОВ "Магеллангрупп" укладено додатковий договір № 1 до договору від 21 січня 2010 року № 156/1, згідно з яким із 01 липня 2010 року проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 20,5 %.
01 червня 2011 року АТ "Ощадбанк" та ТОВ "Магеллангрупп" уклали додатковий договір № 1 до договору від 21 січня 2010 року № 156/1, відповідно до якого погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 30 млн. грн.
Для забезпечення виконання зобов`язання за договором кредитної лінії
від 21 січня 2010 року № 156/1 було укладено: договір поруки від 21 січня 2010 року № 12/149/2 між ОСОБА_2 та АТ "Ощадбанк"; додатковий договір № 1 до договору поруки від 21 січня 2010 року № 12/149/2; договір поруки від 01 червня 2011 року № 12/156/1/3 між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 .
Згідно з договорами поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погодилися солідарно відповідати із ТОВ "Магеллангрупп" за наслідки невиконання останнім зобов`язання за договором кредитної лінії від 21 січня 2010 року № 156/1.
Також виконання зобов`язання за договором кредитної лінії від 21 січня 2010 року № 156/1 забезпечено договором застави обладнання від 21 січня 2010 року № 12/156/1, укладеним між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2
05 квітня 2013 року у зв`язку з невиконанням ТОВ "Магеллангрупп" зобов`язань за договором кредитної лінії від 21 січня 2010 року № 156/1 поручителям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були направлені вимоги банку щодо дострокового погашення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07 квітня
2016 року у справі 904/1054/15, залишеною без змін постановою Дніпропетровського господарського апеляційного суду від 23 травня
2016 року затверджено ліквідаційний баланс та ліквідовано ТОВ "Магеллангрупп".
Банком станом на 15 травня 2017 року нарахована заборгованість за договором кредитної лінії від 21 січня 2010 року № 156/1 в сумі
47 452 488,97 грн, з яких: 29 419 708,04 грн - тіло кредиту, 2 179 214,94 грн - проценти за користування кредитом, 240 391,26 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 1 631 310,96 грн - пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 1 901 952,63 грн - три проценти річних за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 178 622,02 грн - три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів, 10 691 190,04 грн - інфляційні втрати на суму тіла кредиту, 1 210 099,08 грн - інфляційні втрати на суму процентів.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним іобґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Предметом спору у розглядуваній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором із поручителів (спадкоємців одного з них) та звернення стягнення на предмет застави.
Згідно зі статтею 572 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" (далі - Закон)
(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно зі статтею 19 Закону за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання
(а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.(частина третя статті 3 Закону)
Відповідно до статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки (та, відповідно, іпотеки як різновиду поруки), якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи боржника.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 910/2815/19.
Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником
(у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного державного реєстру. Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме із кредитором, то всі узяті ризики необхідно покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника.
Отже, ліквідація боржника не припиняє обов`язок заставодавця (іпотекодавця) із несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.
Згідно зі статтею 28 Закону застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна;
в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.
Закон не передбачає такої підстави для припинення застави як ліквідація боржника за кредитним договором, після ліквідації позичальника відбувається заміна боржника у кредитному зобов`язанні на його правонаступників, тому основне зобов`язання не припинилося, як не припинилося і зобов`язання за договором застави.
Отже, сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.
Відповідні висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах викладені і у постановах Верховного Суду України
від 10 лютого 2016 року у справі № 6-216цс14, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-84цс15, від 17 лютого 2016 року у справі №6-245цс14.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що саме по собі постановлення господарським судом ухвали
від 07 квітня 2016 року про ліквідацію ТОВ "Магеллангрупп"- боржника за основним зобов`язанням, його виключення 14 липня 2016 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не тягне за собою припинення поруки та застави, оскільки до цього у 2013 році банк пред`явив відповідні вимоги в позовному провадженні про звернення стягнення на предмет застави та стягнення
з поручителів заборгованості за кредитним договором, у зв`язку
з неналежним виконанням ТОВ "Магеллангрупп" взятих на себе зобов`язань щодо погашення боргу.
Щодо попереднього врегулювання спору банком
Як підтверджується матеріалами справи, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором банк уклав низку договорів, зокрема, договори іпотеки, договір застави обладнання, договори поруки.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року у справі № 904/3508/13 стягнуто в солідарному порядку
з ТОВ "Магеллангрупп", ТОВ "Нафта-Синтез-Термінал", ТОВ "НК Мартель ЛТД" заборгованість за кредитним договором в сумі 35 254 636,65 грн
(рішення суду не виконано через ліквідацію ТОВ "Магеллангрупп" і
ТОВ "Нафта-Синтез-Термінал", та відсутність у ТОВ "НК Мартель ЛТД" майна/доходів, на які можливо звернути стягнення);
Постановою Господарського суду суду Дніпропетровської області
від 07 квітня 2016 року у справі № 904/1054/15 про банкрутство
ТОВ "Магеллангрупп" останнє ліквідовано як юридичну особу та затверджено ліквідаційний баланс (вимоги банку як кредитора не погашено через відсутність у банкрута майна та доходів);
Постановою Господарського суду суду Дніпропетровської області
від 16 травня 2017 року у справі № 904/2050/15 про банкрутство
ТОВ "Нафта-Синтез-Термінал" останнє ліквідовано як юридична особа та затверджено ліквідаційний баланс (вимоги банку як кредитора не погашено через відсутність у банкрута майна та доходів);
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2013 року у справі № 173/2047/13-ц в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 37 429 050 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором від 21 січня 2010 року
№ 11/156/1 шляхом проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки за загальною ціною не менше 6 210 470,00 грн;
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 20 травня 2014 року у справі № 207/3450/13-ц в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 35 824 764,34 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором від 01 червня 2011 року № 68/156/1 шляхом продажу банком від свого імені будь-якій особі-покупцеві в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", з правом отримання документів та здійснення повноважень, необхідних для продажу, за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом.
На виконання останніх двох судових рішень банк неодноразово здійснював комплекс дій для продажу предметів іпотеки, однак відповідно до протоколів ДП "СЕТАМ", електронні торги з реалізації предметів іпотеки не відбулися.
Щодо факту повернення грошових коштів, отриманих від незаконної реалізації заставленого майна
Суд апеляційної інстанції встановив, що на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2020 року АТ "Ощадбанк" у письмових поясненнях, які надійшли 11 серпня 2020 року, зазначило, що в рамках виконання рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2013 року у справі