ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №460/4273/20
адміністративне провадження № К/990/8882/22; К/990/8730/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції
касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року (головуючий суддя - Махаринець Д.Є.),
постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року (головуючий суддя - Іщук Л.П., судді: Обрізко І. М., Сеник Р. П.)
та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року (головуючий суддя - Іщук Л.П., судді: Обрізко І. М., Сеник Р. П.)
у справі №460/4273/20
за позовом ОСОБА_1
до Рівненської обласної прокуратури
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора
про визнання протиправними та скасування рішення, наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,-
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Рівненської обласної прокуратури (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора (далі - третя особа), (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення №229 кадрової комісії №2 від 09 квітня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора";
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Рівненської області від 30 квітня 2020 року №344к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Рівненської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у перший робочий день після закінчення її тимчасової непрацездатності;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Рівненської області від 13 травня 2020 року №398к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Рівненської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 13 травня 2020 року;
- зобов`язати прокуратуру Рівненської області поновити ОСОБА_1 з 13 травня 2020 року на службі в органах прокуратури на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Рівненської області;
- стягнути з прокуратури Рівненської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення з 13 травня 2020 року по дату винесення судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказами прокурора Рівненської області від 30 квітня 2020 року №344к та від 13 травня 2020 року №398к позивачку звільнено з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Рівненської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 13 травня 2020 року. Підставою для винесення вказаних наказів слугувало рішення другої кадрової комісії №229 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження нею атестації.
Позивачка вважає рішення атестаційної комісії та накази про її звільнення незаконними та такими, що порушують її права та встановлені Конституцією та законами України гарантії, а відтак є такими, що підлягають визнанню протиправними і скасуванню в судовому порядку. Так, позивачка була поставлена перед вибором, або подати заяву про переведення та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію, або бути звільненою.
Під час проведення тестування позивачкою виявлено численну невідповідність запитань тим, які були затверджені у Переліку тестових питань для іспиту, а також правильні відповіді на запитання у тих питаннях, у яких позивачкою змінювались відповіді, не зараховувались системою як вірні. Позивачка направила на електронну пошту Кадрової комісії наступного дня після іспиту заяву з проханням надати їй можливість перездати іспит.
Позивачка зазначила, що в оскаржуваному наказі підставою для її звільнення із займаної посади стало посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", тобто у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією установи, скороченням кількості прокурорів органу прокуратури, проте, вказане не відповідає фактичним обставинам, оскільки ані на момент проходження атестації, ані на момент звільнення наказ Генерального прокурора про ліквідацію/реорганізацію прокуратури Рівненської області та її структурних підрозділів не видавався. Відтак, на думку позивачки, спірний наказ не відповідає вимогам Закону України "Про прокуратуру" та Конституції України, не містить конкретної підстави звільнення.
Правова невизначеність підстав звільнення позивачки із займаної посади призводить до фактичного порушення прав позивачки, оскільки її не було належним чином повідомлено про дійсні підстави для звільнення.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано рішення №229 від 09 квітня 2021 року Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора";
- визнано протиправним та скасовано наказ №344к від 30 квітня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1" прокурора Рівненської області, яким звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Рівненської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у перший робочий день після закінчення її тимчасової непрацездатності. Підстава: рішення №229 від 09 квітня 2020 кадрової комісії №2;
- визнано протиправним та скасовано наказ №398к від 13 травня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1" прокурора Рівненської області, яким звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Рівненської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 13 травня 2020 року. Підстава: рішення №229 від 09 квітня 2021 року кадрової комісії №2;
- поновлено ОСОБА_1 в Рівненській обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи;
- зобов`язано Рівненську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з моменту звільнення з 13 травня 2020 по дату винесення судового рішення.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення №229 кадрової комісії №2 від 09 квітня 2020 року не містить деталізації підстав його прийняття, а має лише висновки без їх обґрунтування.
Посилання відповідача в оскаржуваних наказах про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Зміна назви юридичної особи за своєю суттю не є реорганізацією юридичної особи, адже до реорганізації юридичної особи віднесено виключно процедури злиття, приєднання, поділу, перетворення, які щодо прокуратури Рівненської області не проводилися.
Вирішуючи питання поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції дійшов висновку, що для поновлення на попередній посаді у вже неіснуючому підрозділі незаконно звільненого працівника видається розпорядження про визнання недійсним запису в трудовій книжці про звільнення та поновлення працівника на тій посаді у тому структурному підрозділі, який існував на момент звільнення.
Після чого, незаконно звільненому працівнику пропонується продовжити роботу в умовах новоствореного структурного підрозділу на його ж посаді, яка має вже нову назву або за згодою працівника його переводять на рівнозначну вакантну посаду.
Ураховуючи, що прокуратуру Рівненської області перейменовано у Рівненську обласну прокуратуру, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки є її поновлення з 13 травня 2020 року на роботі в Рівненській обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи.
Суд першої інстанції зобов`язав Рівненську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з моменту звільнення з 13 травня 2020 року по дату винесення судового рішення.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року змінено в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, виклавши п`ятий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Поновити ОСОБА_1 з 13 травня 2020 року в Прокуратурі Рівненської області на посаді прокурора ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Рівненської області".
У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021року залишено без змін.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції, в цілому погодившись з мотивами та висновками суду першої інстанції, виходив з того, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права при поновленні позивача в новоутвореній Рівненській обласній прокуратурі, що відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни рішення суду в цій частині.
Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року змінено в частині зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, виклавши шостий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Рівненської обласної прокуратури в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2020 року по 27 квітня 2021 року в розмірі 248 808 (двісті сорок вісім тисяч вісімсот вісім) грн 40 коп."
Приймаючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час апеляційного розгляду з`ясовувалися обставини та досліджувалися докази і щодо компенсації позивачу матеріальних втрат за час вимушеного прогулу та встановлено, що вирішення судом першої інстанції такої вимоги позивача не відповідало обсягу поставленого питання.
Натомість, переглянувши в апеляційному порядку судове рішення повністю, апеляційний суд в резолютивній частині не вказав про виправлення такої помилки суду першої інстанції, що є підставою для ухвалення додаткової постанови.
Суд апеляційної інстанції стягнув на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 248 808,40 грн (1032,4 грн (середньоденний заробіток) Х 241 (робочий день вимушеного прогулу), керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, постановою та додатковою постановою суду апеляційної інстанції, Офіс Генерального прокурора та Рівненська обласна прокуратура подали касаційні скарги, в яких просять рішення суду першої інстанції, постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Офіс Генерального прокурора в обґрунтування своєї касаційної скарги вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду стосовно застосування п. 11, п. 22 розділу ІІ Закону №113-ІХ, п. 7 розділу І, п. 1 розділу V Порядку №221, п. п. 2, 12 Порядку №233, викладеного у постановах від 21вересня 2021 року у справі № 160/6204/20, від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20.
Також скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, 24 вересня 2021 року та від 20 жовтня 2021 року у справах № №160/6204/20, 200/5038/20-а, 160/6596/20, 140/3790/19, 280/4314/20, 640/25298/19, 380/5462/20, щодо питання правомірності звільнення прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), у зв`язку з неуспішним проходженням прокурором атестації.
За наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації) ОСОБА_1 набрала 59 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, і її не допущено до проходження наступного етапу атестації.
Ці результати відображені у відповідній відомості, у якій позивач поставив власний підпис, чим підтвердив їх достовірність.
Оскаржуване рішення кадрової комісії відповідає вимогам, установленим Порядком, зокрема містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття.
Отже, рішення комісії відповідає вимогам п. п. 13, 16, 17 розділу II Закону № 113-ІХ, п. 8 розділу І Порядку і з огляду на його специфіку воно не потребує іншого обґрунтування та мотивування.
Скаржник зауважує, що перед початком тестування для усіх його учасників проведено детальний інструктаж, у тому числі щодо дій у разі виникнення технічних проблем.
Сам факт звернення ОСОБА_1 із заявою про технічні збої програмного забезпечення після неуспішного проходження нею тестування не є доказом наявності таких збоїв, а може свідчити про намагання спростувати або оскаржити отриманий негативний результат.
Окрім того, скаржник вказує, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації, і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.
На теперішній час Конституційним Судом України рішення щодо визнання неконституційними Закону № 113-ІХ чи окремих його положень не ухвалено та правову оцінку нормам, вказаним у позовній заяві, не надано.
Вказаний закон прийнято належним суб`єктом у спосіб та у межах наданих йому повноважень.
У зв`язку із цим, порядок та умови атестації прокурорів є однаковими для всіх прокурорів та ґрунтуються на вимогах Закону № 113-IX, а тому процедура атестації була проведена без будь-яких дискримінаційних ознак.
З приводу оскаржуваного додаткового судового рішення суду апеляційної інстанції скаржник зазначив наступне.
Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням обов`язку, зокрема, про необхідність надання судом відповідей на всі заявлені позивачем вимоги.
Разом з тим, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.
Водночас, додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.
Додаткова постанова не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.
Водночас постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року, рішення суду першої інстанції від 27 квітня 2021 року змінено в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, а у решті рішення суду першої інстанції від 27 квітня 2021року - залишено без змін.
Таким чином, на думку скаржника, жодна із заявлених вимог не залишилася поза увагою суду.
Скаржник зазначає, що, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції від 26 січня 2022 року, позивачка могла звернутись із касаційною скаргою на зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій до суду касаційної інстанції.
Окрім того, позивачкою рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому були відсутні підстави для задоволення заяви позивачки з вказаних питань.
Рівненська обласна прокуратура в обґрунтування своєї касаційної скарги вказує, що судом апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду викладені у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, 24 вересня 2021 року та від 20 жовтня 2021 року у справах №№ 160/6204/20, 200/503 8/20-а, 160/6596/20, 140/3790/19, 280/4314/20, 640/25298/19, 380/5462/20, щодо питання правомірності звільнення прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-\/ІІ (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), у зв`язку з неуспішним проходженням прокурором атестації.
Також скаржником зазначено, що судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 235 КЗпП України, викладених у постановах від 20 січня 2021 року у справах № 640/18679/18, 804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі №813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі № 826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі №826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі №П/811/1672/15, від 22 травня 2018 року у справі № П/9901/101/18 (Велика Палата Верховного Суду).
Скаржник зазначив, що при винесенні рішення у справі суди першої та апеляційної інстанцій не обґрунтували, на підставі яких норм права та доказів у справі вони дійшли висновку про протиправність дій другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур під час прийняття рішення про неуспішне проходження прокурором атестації та які саме факти членами кадрової комісії не були взяті до уваги при прийнятті оспорюваного рішення.
У спірних правовідносинах позивачка знаходилася у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не могла не усвідомлювати юридичних наслідків непроходження атестації.
Крім того, протоколом засідання першої кадрової комісії від 20 лютого 2020 року № 1 (додаток № 3) затверджено типову форму акту про дострокове завершення тестування з незалежних від члена комісії та прокурора причин, складання якого відповідно до п. 7 розділу І Порядку № 221 дасть підстави комісіям ухвалювати рішення про призначення нового часу (дати) складання відповідного іспиту для прокурора.
Проте, у ході тестування, відносно позивачки такий акт не складався, а ОСОБА_1 завершила тестування.
Окрім того, скаржник зауважив, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, неможливо судовим рішенням поновити ОСОБА_1 на посаду в Рівненську обласну прокуратуру в обхід процедури і порядку, визначених Законом №113-ІХ, Порядком № 221, Порядком № 233, за відсутності рішення кадрової комісії про успішне проходження атестації, яке є обов`язковим для обіймання позивачем посади в Рівненській обласні прокуратурі.
В іншому доводи касаційної скарги Рівненської обласної прокуратури дублюють обґрунтування касаційної скарги Офісу Генерального прокурора.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року про відкриття касаційного провадження разом із копією касаційної скарги (К/990/8730/22), від 25 травня 2022 року про відкриття касаційного провадження разом із копією касаційної скарги (К/990/8882/22), від 31 травня 2022 року про відмову у зипиненні виконання судового рішення (К/990/8882/22) направлено на адресу ОСОБА_1, зазначену нею у позовній заяві, поштовими відправленнями за штрих-кодовими ідентифікаторами 0102936504245, 0102936504032 та 0102936505179 відповідно. Водночас поштові конверти повернулися до Суду із відміткою установи поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".
04 липня 2022 року та 11 липня 2022 року на електронну пошту позивачки, зазначену нею у позовній заяві, направлено копію ухвали Верховного Суду від 25 травня 2022 року та від 26 травня 2022 року з копіями касаційних скарг, та 25 липня 2022 на електронну пошту позивачки направлено копію ухвали Верховного Суду від 31 травня 2022 року.
З метою уточнення актуальної поштової адреси для відправки кореспонденції суду, секретар судового засідання, за номером телефону - НОМЕР_1, який зазначено в матеріалах справи як номер засобу зв`язку ОСОБА_1, здійснив телефонний дзвінок, про що 28 серпня 2023 року складено телефонограму в якій зазначено, що 24 серпня 2023 року о 10:17 год., 10:18 год., 10:22 год., 11:52 год. ніхто не відповідав.
Телефонограму прийняла: адвокат Лук`янова Марія Леонідівна 25 серпня 2023 року об 11:54 год. за телефоном НОМЕР_2 та повідомила, що була представником позивачки в попередніх інстанціях, в суді касаційної інстанції інтереси позивачки не представляє, за можливості, зв`яжеться з позивачкою та доведе до відома інформацію, що зазначена вище.
З метою уточнення актуальної поштової адреси для відправки кореспонденції суду, секретар судового засідання, за номером телефону, вказаним позивачкою у позовній заяві, повторно здійснив телефонний дзвінок, про що 15 вересня 2023 року складено телефонограму згідно якої 05 вересня 2023 року об 11:20 год, 08 вересня 2023 року о 12:47 год, 13:49 год, 12 вересня 2023 року об 11:50 год, 15 вересня 2023 року о 12:30 год, o 13:55 год - на дзвінок ніхто не відповів.
15 вересня 2023 року о 13:59 год адвокат Лук`янова Марія Леонідівна за телефоном НОМЕР_2 - повідомила, що була представником позивачки в судах першої та апеляційної інстанцій, наразі зв`язку з позивачкою не має, довести до відома позивачки інформацію, що зазначена вище, можливості не має.
При цьому, від позивачки заява у порядку статті 131 КАС України про зміну адреси до суду не надходила.
Своєю чергою ухвали Верховного Суду від 26 травня 2022 року про відкриття касаційного провадження (К/990/8730/22) оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 30 травня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104487623), від 25 травня 2022 року про відкриття касаційного провадження (К/990/8882/22) оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 27 травня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104467079), від 31 травня 2022 року про відмову у зипиненні виконання судового рішення (К/990/8882/22) оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 01 червня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104548694).
Таким чином Судом вжито усіх можливих заходів з метою повідомлення позивачки про відкриття касаційних проваджень за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури у справі № 460/4273/20 та вручення ухвал від 25 травня 2022 року, 26 травня 2022 року, 31 травня 2022 року.
Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України позивачка не скористалася, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 05 жовтня 2023 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 2005 року працювала в органах прокуратури України.
Зокрема, з 16 січня 2016 року працювала на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Рівненської області.
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі Порядку проходження прокурорами атестації (надалі Порядок № 221), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03 жовтня 2019 року.
08 жовтня 2019 року позивачкою подано заяву Генеральному прокурору України про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та намір пройти атестацію на підставі вказаного вище Порядку.
05 березня 2020 року ОСОБА_1 проходила тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого набрала 59 балів, що внесено у відомість про результати тестування та підтверджено результат тестування особистим підписом прокурора.
06 березня 2020 року позивачкою на адресу Другої кадрової комісії подано заяву про надання можливості перездати іспит, у зв`язку з численною невідповідністю запитань тим, які були затверджені у Переліку тестових питань для іспиту та у зв`язку з технічними збоями у роботі комп`ютерної техніки, відповідь на яку вона не отримала.
За результатами проведення першого етапу атестації прокурорів Другою кадровою комісією ухвалено рішення № 229 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, згідно з яким ОСОБА_1 за результатами складання вищезазначеного іспиту набрала 59 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, вона не допускається до проходження наступних етапів атестації.
На підставі рішення № 229 від 09 квітня 2020 року Тринадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження позивачкою атестації, керуючись статтею 11 Закону України "Про прокуратуру", підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", наказом прокурора Рівненської області №344к від 30 квітня 2020 року позивачку звільнено з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Рівненської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у перший робочий день після закінчення її тимчасової непрацездатності. Підстава наказу - рішення №229 від 09 квітня 2020 кадрової комісії №2.
Наказом прокурора області від 13 травня 2020 року №398к вирішено вважати ОСОБА_1 звільненою з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Рівненської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 13 травня 2020 року.
Не погоджуючись з рішенням Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 229 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації та наказами прокуратури Рівненської області від 30 квітня 2020 року №344к та від 13 травня 2020 року №398-к про звільнення з посади, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII), який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, виключено із Конституції України розділ VII "ПРОКУРАТУРА" та доповнено Конституцію України статтею 131-1, якою передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.
Статтями 2, 5-1 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України (далі - Закон №1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Статтею 4 Закону №1697-VII визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Закон України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Зазначений Закон №113-IX набрав чинності 25 вересня 2019 року, ним запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку з чим, внесено ряд змін до Закону №1697-VII, зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно на "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Згідно з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України" (пункт 4 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX).
Відповідно до пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Згідно з пунктом 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.