ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 300/6402/21
адміністративне провадження № К/990/26245/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу №300/6402/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2022 (головуючий суддя Іщук Л.П., судді: Обрізко І.М., Шинкар Т.І.),
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2020 №0010089-0415-0915/2017, 0010088-0415-0915/2017, №0010083-0415-0915/2017, №0010089-0415-0915/2018, №0010088-0415-0915/2018, №0010083-0415-0915/2018, №0010089-0415-0915, №0010088-0415-0915, №0010083-0415-0915, від 11.05.2021 №0298952-2405-0915, №0298954-2405-0915, від 12.05.2021 №0301444-2405-0915, якими нараховано податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками нерухомого майна за 2017, 2018, 2019 і 2020 роки.
В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень, позивачка посилається на неправильне застосування контролюючим органом ставок оподаткування та неврахування останнім пільг щодо нерухомого майна, яке належить їй на праві власності. Так, позивачка вказує на належність об`єктів нерухомості до пам`яток культурної спадщини, про що було відомо відповідачеві, однак не взято до уваги при застосуванні ставок податку. Податкові повідомлення-рішення, за доводами позивачки, суперечать рішенням Івано-Франківської міської ради про встановлення ставок і пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017-2020 роки. Також посилається на порушення строків формування та направлення податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання останніх протиправними та їх скасування.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2022 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області: №0010083-0415-0915/2017 від 16.10.2020, № 0010088-0415-0915/2017 від 16.10.2020, 0010089-0415-0915/2017 від 16.10.2020; №0010083-0415-0915/2018 від 16.10.2020; №0010088-0415-0915/2018 від 16.10.2020, №0010089-0415-0915/2018 від 16.10.2020; №0010083-0415-0915 від 16.10.2020, №0010088-0415-0915 від 16.10.2020, №0010089-0415-0915 від 16.10.2020; №0298952-2405-0915 від 11.05.2021, №0298954-2405-0915 від 11.05.2021, №0301444-2405-0915 від 12.05.2021.
В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачці на праві приватної власності належить наступне нерухоме майно:
- "Торгово-офісний центр" загальною площею 1038,9 м 2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 12.07.2007, копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ВАВ №720030 від 07.08.2013 і копією технічного паспорта на громадський будинок від 22.05.2007 (реєстраційний номер19343/38, інвентарний номер 4371, реєстровий номер 1181/60);
- 1/2 частки нежитлових офісних приміщень "магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 300,1 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору міни серії ВРД №159160 від 22.12.2010 (реєстраційний номер 1244), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень серії ЕАА №705470 від 20.08.2013 і копією технічного паспорта на громадський будинок від 18.09.2006 (реєстраційний номер 30200919, інвентарний номер 10010, реєстровий номер 2235/1-ф);
- 1/2 частки нежитлових підвальних приміщень загальною площею 96,4 м2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копіями договору міни серії ВРД №159160 від 22.12.2010 (реєстраційний номер 1244), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень серії ВАВ №955812 від 06.08.2013 і технічного паспорта на громадський будинок від 03.12.2010 (реєстраційний номер 2182118, інвентарний номер 10010, реєстровий номер 1508/пв).
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 за №7-10 у 2017-2018 роках встановлено ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у відсотках до мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 м2, а саме: для будівель торгівельних ставка податку у першій зоні становила 1%, а для інших будівель - 0,8%.
Згідно рішень Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018 за №174-20 та від 07.06.2019 за №108-26 у 2019 і 2020 роках встановлено ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у відсотках до мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 м 2, а саме: для будівель торгівельних/торгові центри, універмаги, магазини ставка податку у першій зоні становила 1,5%.
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області здійснило нарахування позивачці податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік на загальну суму 38 480,32 гривень, за 2018 рік на загальну суму 45 700,20 гривень, за 2019 рік на загальну суму 77 439,41 гривень та за 2020 рік на загальну суму 80 342,06 гривень, що разом становить 241 961,99 гривень.
Так, контролюючим органом сформовано наступні податкові повідомлення-рішення:
- за 2017 рік: №0010083-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 1 233,92 гривні, № 0010088-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 4 001,60 гривень, №0010089-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 33 244,80 гривень;
- за 2018 рік: №0010083-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 1 435,59 гривень, №0010088-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 5 586,36 гривень, №0010089-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 38 678,25 гривень;
- за 2019 рік: №0010083-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 3 017,08 гривень, №0010088-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 9 392,38 гривень, №0010089-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 65 029,95 гривень;
- податкові повідомлення-рішення за 2020 рік №0298952-2405-0915 від 11.05.2021 на суму 67 467,46 гривень, №0298954-2405-0915 від 11.05.2021 на суму 9 744,43 гривень, №0301444-2405-0915 від 12.05.2021 на суму 3 130,17 гривень (а.с.20, 21, 22).
В свою чергу, позивачка звернулася до відповідача із заявами від 01.03.2021 і 10.06.2021 про проведення коригування податку на нерухоме майно, зазначивши, що належні їй об`єкти є пам`ятками архітектури і культурної спадщини, на підтвердження чого долучила копії листів Сектору охорони культурної спадщини Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 27.07.2018 за №10-011/1, №10-011/2, №10-011/3.
Контролюючий орган листом від 14.07.2021 №7287/6/09-19-24-05-15 повідомив позивачку про відсутність підстав для проведення коригування податку, оскільки такий нарахований згідно ставок, встановлених рішеннями Івано-Франківської міської ради, з урахуванням місця розташування об`єктів нерухомості та їх типів у відповідності до вимог статті 14 Податкового кодексу України.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачка не має пільг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки об`єкти нерухомого майна, які належать їй на праві власності (розташовані у АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2) до пам`яток культурної спадщини міста Івано-Франківська не відносяться. Судом зазначено, що зі змісту рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 за №7-10 вбачається, що його положення не містять жодної згадки про пільги чи нульову ставку для таких видів об`єктів нежитлової нерухомості як: "пам`ятки культурної спадщини", "пам`ятки історичні та такі, що охороняються державою", "пам`ятки історії та архітектури", а відтак доводи позивачки про необхідність застосування в 2017-2018 роках нульової ставки до оподаткування трьох об`єктів нерухомого майна з підстав віднесення їх до таких, що розташовані в будівлях/спорудах "пам`ятки культурної спадщини", є безпідставними.
З урахуванням змісту рішень міської ради про встановлення ставок податку на 2019 і 2020 роки, а також Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, суд вказав, що нерухоме майно, яке належить позивачці, не можна вважати такими, що відноситься до будівель/споруд, визначених за підкодом (підкласом) 1273.1 "Пам`ятки історичні та архітектури" коду (класу) 1273 "Пам`ятки історичні та такі, що охороняються державою" Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, так як вони лише за своєю назвою (об`єкта нерухомого майна "Торгово-офісний центр" і "Магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1") свідчать про їх використання для інших цілей.
Також суд виходив з того, що позивачкою не доведено, що належне їй нерухоме майно не використовуються для цілей одержання доходу, про що чітко передбачено умовами класифікації ДК 018-2000 для можливості віднесення таких об`єктів до "пам`яток історичних та архітектури".
Оцінюючи доводи про порушення строків формування і надіслання оскаржуваних рішень, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявність затримки у формуванні податкового повідомлення-рішення не впливає на обов`язок позивача сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і не може бути самостійною підставою для визнання таких рішень протиправними.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка має право на пільгу зі сплати податку на нерухоме майно у 2017-2020 роках щодо належної їй частки підвалу по АДРЕСА_1, а висновок суду першої інстанції про використання останньою вказаного підвалу для отримання доходу, базується лише на факті реєстрації її фізичною особою-підприємцем, а відтак є необґрунтованим.
З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Наголошує, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у відповідності до норм податкового законодавства та є обґрунтованими, оскільки податок нараховано відповідно до ставок, встановлених рішеннями Івано-Франківської міської ради, з урахуванням місця розташування об`єктів нерухомості (зональність) та їх типів. Контролюючий орган діяв виключно у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений нормами діючого законодавства.
Крім того, скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи у зв`язку з ненаданням оцінки усім доводам контролюючого органу.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2022 у цій справі.
Правовою підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі зазначено пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Позивачка правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалася.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, між сторонами виник спір щодо правомірності нарахування позивачці податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками нерухомого майна за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 за №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 (надалі по тексту також Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу вимог підпункту 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).