ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 607/26266/18
провадження № 51-2056 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018000000000355, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України та виправдано за відсутністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2023 року виправдувальний вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у виправдувальному вироку, ОСОБА_7 обвинувачувався у несанкціонованому розповсюдженні інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованих системах, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства.
Так в лютому 2016 року (точна дата органом досудового розслідування не встановлена) ОСОБА_7, який працював на посаді начальника відділу Управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Тернопільській області, на прохання співробітника Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_8 ідентифікувати за номерами мобільних телефонів ряд фізичних осіб, у тому числі співробітників СБ України, отримавши від останнього на власну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 або використовуючи програмне забезпечення "Skype" (точна дата та шлях отримання інформації органом досудового розслідування не встановлено) файл формату "Excel" зі списками номерів мобільних телефонів надав його головному спеціалісту Департаменту безпеки Головного Офісу по захисту банківських технологій Прикарпатського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_9, який, маючи доступ до автоматизованої системи ЄКБ, ідентифікував фізичних осіб за наданими номерами мобільних телефонів, шляхом несанкціонованого копіювання інформації, що містить банківську таємницю та доступ до якої обмежено юридичною особою - ПАТ КБ "ПриватБанк".
05 березня 2016 року в м. Тернополі ОСОБА_9 передав ОСОБА_7 скопійовану на флеш-накопичувач марки "SP", моделі D33B29, ємністю 4 GB, інформацію з обмеженим доступом, а ОСОБА_7, приблизно в середині квітня 2016 року (точна дата органом досудового розслідування не встановлена) вчинив несанкціоноване розповсюдження цієї інформації, шляхом пересилання з використанням власних електронних адрес ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 або програмного забезпечення "Skype" (точний шлях пересилання інформації з обмеженим доступом органом досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_8 .
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що при перевірці доводів його апеляційної скарги апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не дав належних відповідей на них. Не погоджується з оцінкою судом доказів у справі та мотивами визнання їх недопустимими. Вважає, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора про порушення, на його думку, судом першої інстанції вимог ст. 39 КПК України, а також стверджує, що виправдання ОСОБА_7 призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, оскільки його не було засуджено за вчинення вказаного злочину.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримав подану касаційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення касаційних вимог прокурора та вважав, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор у касаційній скарзі, крім іншого, вказує на те, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни у зв`язку з відсутністю в ній мотивованих доводів на спростування тверджень, наведених в апеляційній скарзі сторони обвинувачення.
Під час вирішення питання про наявність таких порушень суд має керуватися ч. 1 ст. 412 КПК України, яка передбачає, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПКУкраїни. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПКУкраїни. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Для постановлення такого судового рішення апеляційний суд із дотриманням визначеної главою 31 КПК Українипроцедури за наявності відповідних доводів в апеляційній скарзі повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінку оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме вимогам ст. 370 КПКУкраїни, а також ст. 419 КПКУкраїни.
Як визначено ст. 419 КПК України, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Недотримання зазначених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Н думку колегії суддів, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7, суд апеляційної інстанції в повному обсязі не дотримався вказаних вимог закону.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд визнав ОСОБА_7 невинуватим та виправдав, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні останнього є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України.