ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 542/26/23
провадження № 51-4610 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170480000215, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 січня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2023 рокувирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 14 жовтня 2022 року близько 17 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "CHERY A15 AMULET", д.р.з. НОМЕР_1, в салоні якого перебувала ОСОБА_8, рухаючись ґрунтовою дорогою в с. Пристанційне у напрямку с. Старі Санжари, в порушені п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, не врахував дорожні умови та дорожню обстановку, у зв`язку з чим допустив виїзд за межі проїзної частини дороги з подальшим зіткненням з деревом. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_8 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що в порушення вимог ч. 2 ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції не виклав належних, на думку прокурора, мотивів прийнятого рішення, в ухвалі не навів переконливих аргументів та належним чином не врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, що призвело до неправильного, на його думку, застосування ст. 69 КК України. Стверджує, що апеляційним судом не надано жодної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора щодо обставинам, які пом`якшують покарання, оскільки по суті продубльовано висновок суду першої інстанції.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримала подану касаційну скаргу та вважала, що є підстави для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та правильність кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 286-1 КК України в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
Відповідно до вимогст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно з положеннями ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.