ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року
м. Київ
Справа № 167/228/20
Провадження № 51-5699км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 07 червня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030000000764, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Луцька, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 07 червня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Цивільний позов потерпілої до обвинуваченого задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди 250 000 грн. й на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, - 5 000 грн. Вирішені питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та арешту майна.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 20 жовтня 2019 року о 19.20 год., керуючи автомобілем "BMW-320" та рухаючись автодорогою сполученням "Доманово-Ковель-Чернівці-Теребляче" зі сторони м. Ковель в напрямку м. Луцьк у с. Кременець Рожищенського району Волинської області, в порушення вимог п. 2.3. (б), п. 10.1, 12.4, 12.9 (б), 14.6 (а, в) Правил дорожнього руху України проявив неуважність до дорожньої обстановки, перевищив максимально дозволену швидкість руху у населених пунктах та в районі повороту на вул. Хвильову, перед виконанням маневру обгону попутних транспортних засобів не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем "VOLKSWAGEN-PASSAT" під керуванням ОСОБА_9, який виконував маневр повороту ліворуч.Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка вказаного автомобіля "VOLKSWAGEN-PASSAT" ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій його підзахисного ОСОБА_7,посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.
Зазначає, що суд при призначенні покарання належним чином не врахував, що ОСОБА_7 вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив злочин з необережною формою вини, вживав заходів щодо надання допомоги потерпілим після ДТП, має на утриманні дружину, яка перебуває в декретній відпустці, та двох малолітніх дітей, працює, за місцем проживання характеризується позитивно, після скоєного відшкодував витрати на поховання та облаштування пам`ятника.
Також суд не врахував його щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину, що є обставинами, які пом`якшують покарання, та необґрунтовано дійшов до висновку про відсутність підстав для звільнення підзахисного від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України.
Окрім того, захисник не погоджується із визначеним розміром моральної шкоди. Посилається на те, що суд, визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 250 000 грн, не врахував майновий стан винного, не навів у вироку доказу розрахунку та не навів обґрунтувань задоволення саме такої суми на користь потерпілої.
Посилається на те, що судами як першої, так і апеляційної інстанцій, не взято до уваги, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у страховій компанії ПАТ "НАСК ОРАНТА", яка відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має відшкодовувати моральну шкоду потерпілій особі.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок за його апеляційною скаргою, належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, не навів переконливих мотивів для їх спростування, і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України. У зв`язку з цим просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор вважає, що касаційна скарга має бути задоволена частково.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.
Зокрема, судом першої інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких; дані про його особу, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, частково відшкодував шкоду потерпілій. Окрім того, взято до уваги наслідки, які настали від вчиненого кримінального правопорушення, а саме спричинення ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, в результаті яких остання померла. Також місцевий суд врахував позицію потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні.
Врахувавши обставини, які пом`якшують покарання, та інші обставини, на які посилається захисник у своїй касаційній скарзі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначеннязасудженому основного покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.286 КК України, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та обґрунтовано визнав неможливим його звільнення на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.