Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 567/178/22
провадження № 61-2558св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія";
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агро";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хмарук Юлії Миколаївни на постанову Рівненського апеляційного суду від 26 січня 2023 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (далі - ТОВ "Західна агровиробнича компанія"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агро" (далі - ТОВ "Захід Агро"), про повернення земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 1,62 га, кадастровий номер 5624281200:08:001:0034, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЯА № 030233, виданим 28 лютого 2005 року Острозькою районною державною адміністрацією Рівненської області. У серпні 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про те, що за ТОВ "Західна агровиробнича компанія" зареєстровано право оренди належної йому земельної ділянки. Підставою для державної реєстрації зазначено договір оренди землі від 04 квітня 2014 року, укладений між ним як орендодавцем та ТОВ "Захід Агро" як орендарем, а також - додаткова угода від 05 січня 2018 року (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди), за якою він є орендодавцем, а орендаря замінено з ТОВ "Захід Агро" на ТОВ "Західна агровиробнича компанія". Вказані правочини він не підписував, інших осіб на їх підписання не уповноважував, з ним як з власником земельної ділянки не узгоджувалися їх умови і він не отримував їх примірників, а відтак вони є неукладеними. Факт реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ "Захід Агро" та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" не може підтверджувати його волевиявлення на укладення цих правочинів. Відповідач користується належною йому земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує його право на користування та розпорядження належним йому майном. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: зобов`язати ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути йому земельну ділянку площею 1,62 га, кадастровий номер 5624281200:08:001:0034, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області; скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства "Архітектор" Дубенської міської ради Антонюк І. І., індексний номер 42825193 від 04 вересня 2018 року, про державну реєстрацію права оренди ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на вказану земельну ділянку, номер запису про інше речове право 6662334 (спеціальний розділ), з одночасним припиненням такого права.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 19 травня 2022 року у складі судді Назарук В. А. позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,62 га, кадастровий номер 5624281200:08:001:0034, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області. Скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства "Архітектор" Дубенської міської ради Рівненської області Антонюк І. І., індексний номер рішення: 42825193 від 04 вересня 2018 року, про державну реєстрацію права оренди ТОВ "Західна агровиробнича компанія", номер запису про інше речове право: 6662334, щодо земельної ділянки площею 1,62 га, кадастровий номер 5624281200:08:001:0034, з одночасним припиненням права оренди ТОВ "Західна агровиробнича компанія" щодо земельної ділянки площею 1,62 га, кадастровий номер 5624281200:08:001:0034. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не укладав та не підписував договір оренди землі від 04 квітня 2014 року та додаткову угоду від 05 січня 2018 року до нього, не уповноважував інших осіб на їх укладення та підписання, з ним як з власником земельної ділянки не узгоджувалися умови цих правочинів і він не отримував їх примірників, а відтак вказаний договір оренди землі та додаткова угода є неукладеними. Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позов, отже не заперечує доводів позивача про неукладення ним договору оренди та додаткової угоди до нього. ТОВ "Західна агровиробнича компанія" не довело правомірності користування спірною земельною ділянкою та продовжує нею користуватися, чим порушує права ОСОБА_1, тому існують підстави для зобов`язання відповідача повернути позивачу належну йому на праві власності земельну ділянку. Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право оренди земельної ділянки за відповідачем, який не ґрунтується на укладеному договорі оренди землі, порушує права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом передання її в оренду іншим особам, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельну ділянку за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19.
Додатковим рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 01 серпня 2022 року стягнуто з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн відповідають умовам договору про надання професійної (правничої) допомоги та підтверджені відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Заявлений позивачем розмір таких витрат є обґрунтованим, об`єктивним, співрозмірним з ціною позову.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Західна агровиробнича компанія" задоволено частково. Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19 травня 2022 року та додаткове рішення цього суду від 01 серпня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що договір оренди землі було укладено 04 квітня 2014 року між позивачем як орендодавцем та ТОВ "Захід Агро" як орендарем, а тристороння додаткова угода від 05 січня 2018 року була укладена між ОСОБА_1 як орендодавцем, ТОВ "Захід Агро" як орендарем та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" як новим орендарем. Тобто спірний договір і додаткова угода стосуються прав і обов`язків ТОВ "Захід Агро". Тому, посилаючись на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), а також - в постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20), від 14 квітня 2021 року у справі № 303/6418/19 (провадження № 61-16790св20), суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з тим, що ТОВ "Захід Агро" повинно було брати участь у справі як співвідповідач. При цьому апеляційний суд зазначив, що на стадії перегляду рішення в апеляційному порядку залучення до участі у справі ТОВ "Захід Агро" як співвідповідача є неможливим, адже законодавством така процесуальна дія не передбачена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хмарук Ю. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19 травня 2022 року та додаткове рішення цього суду від 01 серпня 2022 року - залишити в силі.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19), в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20), від 04 серпня 2021 року у справі № 363/3871/17 (провадження № 61-6523св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 523/18326/18 (провадження № 61-13371св21), а також - не дослідив зібрані у справі докази. Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, де предметом спору є зобов`язання повернути земельну ділянку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Острозького районного суду Рівненської області.
01 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що в договорі оренди землі від 04 квітня 2014 року, підписаному ТОВ "Захід Агро" та зареєстрованому 13 серпня 2014 року, зазначено строк дії оренди - 5 років, який закінчився 13 серпня 2019 року. Тобто рішення суду взагалі не може стосуватися прав та обов`язків ТОВ "Захід Агро", оскільки їх не існувало на час розгляду справи, а також вони не виникнуть у зв`язку з виконанням рішення суду. Позивач не заявляв будь-яких вимог до ТОВ "Захід Агро", а просив зобов`язати ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути йому земельну ділянку та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на вказану земельну ділянку, з одночасним припиненням такого права, тому підстави для залучення ТОВ "Захід Агро" співвідповідачем у справі відсутні. За таких обставин правовий статус ТОВ "Захід Агро" повністю відповідає статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Крім того, неукладений договір оренди та додаткова угода до нього не створюють правових наслідків та не впливають на вирішення вимог ОСОБА_1 до теперішнього фактичного користувача земельної ділянки - ТОВ "Західна агровиробнича компанія".
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки земельної ділянки площею 1,62 га, кадастровий номер 5624281200:08:001:0034, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЯА № 030233, виданим 28 лютого 2005 року Острозькою районною державною адміністрацією Рівненської області.
13 серпня 2014 року державним реєстратором Костопільського районного управління юстиції Рівненської області Пропопець Я. В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 15114727, щодо державної реєстрації за ТОВ "Захід Агро" права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5624281200:08:001:0034, що розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області. Підставою державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено договір оренди землі від 04 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ "Захід Агро" як орендарем, строком дії 5 років, з правом передачі в піднайм (суборенду).
В подальшому на підставі рішення державного реєстратора комунального підприємства "Архітектор" Дубенської міської ради Рівненської області Антонюк І. І., індексний номер 42825193 від 04 вересня 2018 року, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано перехід права оренди вищевказаної земельної ділянки від ТОВ "Захід Агро" до ТОВ "Західна агровиробнича компанія". Підставою державної реєстрації зазначено договір оренди землі від 04 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Захід Агро", та додаткова угода від 05 січня 2018 року, укладена між ОСОБА_1, ТОВ "Захід Агро", ТОВ "Західна агровиробнича компанія". Строк дії оренди вказано 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди, з правом передачі в піднайм (суборенду).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Хмарук Ю. М. підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".
Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (укладення договору оренди землі від 04 квітня 2014 року), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до абзацу 1 частини першої, абзацу 1 частини другої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У справі, яка переглядається, обґрунтовуючи позовні вимоги про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора, ОСОБА_1 посилався на те, що він не підписував договір оренди землі від 04 квітня 2014 року та додаткову угоду від 05 січня 2018 року до нього, інших осіб на їх підписання не уповноважував, з ним як з власником земельної ділянки не узгоджувалися їх умови і він не отримував їх примірників, а відтак ці правочини є неукладеними. При цьому відповідач продовжує користуватися належною йому земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує його право на користування та розпорядження належним йому майном.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) викладено такі правові висновки.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.