Постанова
Іменем України
05 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 750/575/22
провадження № 61-9355св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Академія Державної пенітенціарної служби,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Онищенко О. І., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В., від 16 травня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Академії Державної пенітенціарної служби про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що
з 11 серпня 2016 року він працює на посаді техніка-доглядача інтендантського господарчого відділу Академії Державної пенітенціарної служби.
3. Наказом Академії Державної пенітенціарної служби від 06 грудня
2021 року його було відсторонено з 07 грудня 2021 року від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19.
4. Посилався на те, що із зазначеним наказом він не був ознайомлений. Крім того, ні в контракті з науково-педагогічним працівником, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі немає указаного зобов`язання, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення його від роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення.
5. Вважав, що оскільки Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" щеплення від COVID-19 не встановлене як обов`язкове, відсторонення працівника з підстав частини другої статті 12 вказаного Закону є незаконним та безпідставним. Зазначав, що ні статтею 46 Кодексу Законів про працю України, ні іншим законом України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення проти COVID-19. Крім того, всі накази про вакцинацію є підзаконними актами, які не можуть суперечити чинним на цей час законам України та можуть бути визнані протиправними.
6. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ № 238/ОС від 06 грудня 2021 року Академії Державної пенітенціарної служби про відсторонення його від роботи; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи.
Стислий виклад позиції відповідача
7. Академія Державної пенітенціарної служби заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначала, що оспорюваний наказ виданий з урахуванням вимог чинного законодавства та є таким, що відповідає положенням статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням". Позивач був ознайомлений із необхідністю здійснення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, однак не надав документ, який підтверджує здійснення такого щеплення або довідку про абсолютні протипоказання до профілактичних щеплень проти COVID-19. Відповідач акцентував увагу на тому, що профілактичні щеплення є одним із засобів реалізації протиепідемічних заходів, спрямованих на забезпечення санітарного благополуччя населення з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб. Водночас, інтереси позивача не можуть домінувати над інтересами держави в питання забезпечення життя і здоровʼя його громадян. Крім того, з огляду на те, що відсторонення від роботи має тимчасовий характер, за позивачем зберігається робоче місце, відсутні підстави для висновку про порушення його права на працю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Супруна О. П. від 30 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
9. Визнано незаконним та скасовано наказ Академії Державної пенітенціарної служби від 06 грудня 2021 року № 238/ОС про відсторонення
ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.
10. Стягнуто з Академії Державної пенітенціарної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 44 416, 68 грн за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від 06 грудня
2021 року № 238/ОС, виплату якого належить провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави.
11. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірності відсторонення позивача від роботи, оскільки не надано жодних доказів, які заходи, спрямовані на проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 його працівників, були ним здійсненні, а також того, що у позивача було достатньо часу для проходження такого щеплення і останній у встановленому законом порядку відмовився від обов`язкового профілактичного щеплення.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
13. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу Академії Державної пенітенціарної служби задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
14. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
15. Постанова апеляційного суду мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо незаконності наказу відповідача про відсторонення від роботи. Апеляційним судом досліджено посаду інструкцію техніка-доглядача комунально-експлуатаційного відділу Академії і встановлено, що за характером виконуваних обов`язків техніка-доглядача комунально-експлуатаційного відділу Академії Державної пенітенціарної служби ОСОБА_1 з достатньою вірогідністю мав службову необхідність у контактуванні як з працівниками Академії, так і з іншими особами, а отже існував ризик інфікування позивача та інших осіб коронавірусом COVID-19 та/або створення умов для його поширення, а у іншій формі (дистанційно або надомно) позивач за характером його роботи трудову функцію здійснювати не міг.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. 21 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги) просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду
від 16 травня 2023 року, а рішення Деснянського районного суду
м. Чернігова від 30 серпня 2022 року залишити в силі.
17. Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення апеляційного суду заявник зазначив неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, від 06 лютого 2020 року у справі № 334/4230/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексуУкраїни),а також на те, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що наказ про відсторонення його від роботи було видано відповідачем у день його повідомлення по необхідність надання документу, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання проти такого щеплення.
19. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги посадову інструкцію техніка-доглядача комунально-експлуатаційного відділу Академії Державної пенітенціарної служби, яка була затверджена 04 січня 2022 року, не врахувавши, що станом на 04 січня 2022 року він вже був відсторонений від роботи, а тому не міг бути з нею ознайомлений.
20. Посилається на те, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях. Водночас стверджує, що відповідач не довів, що використав інші заходи для збереження роботи відповідача, який на момент відсторонення був єдиним годувальником у сім`ї, та не довів, які заходи були ним здійснені для забезпечення проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 його працівників.
21. Зосереджує увагу на порядку відсторонення від роботи, встановленому Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", а також необхідність проведення медичного огляду перед щепленням.
22. Додатково зазначає, що орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції, становить 10 000,00 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23. Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
24. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Чернігівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 750/575/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
25. 22 серпня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
26. 21 серпня 2023 року Академія Державної пенітенціарної служби через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
27. На обґрунтування доводів відзиву відповідач посилається на те, що позивач неодноразово повідомлявся про необхідність проведення профілактичного щеплення проти COVID-19, однак, ні до 06 грудня 2021 року, ні після відсторонення не надав відповідних документів щодо проведення такого щеплення, що свідчить про його свідоме не бажання це робити.
28. З посадовою інструкцією від 04 січня 2022 року позивач ознайомлений під підпис, а перелік обов`язків за цією інструкцією є подібним до обов`язків позивача за посадовою інструкцією від 19 вересня 2017 року, яка наявна у матеріалах справи.
29. Посилається на безпідставність доводів заявника про його звернення до роботодавця із проханням не відсторонювати його від роботи з проходженням систематичного тестування на COVID-19 кожні 72 години, з огляду на відсутність належних доказів зазначеного.
30. Вважає, що суд апеляційної інстанцій надав обґрунтовану правову оцінку фактичним обставинам справи та правильно урахував те, що інтереси позивача не можуть домінувати над інтересами держави в питаннях забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.
31. Додатково посилається на необґрунтований та штучно завищений розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлену позивачем до відшкодування у суді касаційної інстанції, а також на зловживання ОСОБА_1 своїм правом на отримання повного тексту постанови суду апеляційної інстанції та відсутності підстав для поновлення йому строку на касаційне оскарження.
32. 07 вересня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового звʼязку подав до Верховного Суду заяву про приєднання до матеріалів справи документів, які підтверджують понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, а також відповідь на відзив Академії Державної пенітенціарної служби, в якому доводить обґрунтованість доводів касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
33. ОСОБА_1 11 серпня 2016 року прийнято на посаду
техніка-доглядача інтендантсько-господарчого відділу Академії Державної пенітенціарної служби.
34. 04 квітня 2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду
техніка-доглядача без категорії комунально-експлуатаційного відділу Академії Державної пенітенціарної служби.
35. 06 грудня 2021 року Академією Державної пенітенціарної служби вручено ОСОБА_1 під підпис повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Запропоновано надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання до щеплення і попереджено про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати у разі ненадання вказаних документів.
36. Наказом Академії Державної пенітенціарної служби від 06 грудня
2021 року №238/ОС відсторонено ОСОБА_1 від роботи з 07 грудня
2021 року, на період карантину, без збереження заробітної плати. Підставою відсторонення зазначено: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19.
37. Наказом Академії Державної пенітенціарної служби від 31 березня
2022 року №60/ОС ОСОБА_1 поновлено на роботі з 01 березня
2022 року на період воєнного стану.
38. Відповідно до Посадової інструкції техніка-доглядача комунально-експлуатаційного відділу Академії, затвердженої 04 січня 2022 року ректором Академії Державної пенітенціарної служби, з якою ОСОБА_1 ознайомлений під підпис, його завданнями та обов`язками є: забезпечувати господарське обслуговування будівель та споруд Академії; забезпечувати збереженість і правильність технічної експлуатації житлового фонду, санітарного утримання домоволодінь, своєчасне і якісне обслуговування, ремонт закріплених за ним будинків, будівель і територій садиб; здійснювати контроль за прибиранням території, санітарним станом місць загального користування, сміттєзбірників, своєчасним вивезенням побутового сміття, дотриманням правил протипожежного захисту будинків; організовувати прибирання та контролювати додержання чистоти у закріплених службових приміщеннях та місцях загального користування; організовувати і контролювати якість проведення парко-господарського дня в закріплених приміщеннях та на прилеглій території, визначати обсяги робіт та кількість перемінного складу на їх виконання; стежити за справною роботою електромережі, зв`язку, водопроводу, каналізації та обладнання закріплених будівель; контролювати дотримання порядку видачі і приймання інвентарю та іншого необхідного майна; вживати заходів щодо забезпечення режиму економії води, електроенергії та тепла, що споживаються в будівлях Академії; вживати заходів щодо недопущення розкрадання, псування майна.
39. Посадова інструкція техніка-доглядача 1-ї категорії комунально-експлуатаційного відділу Академії, яка затверджена ректором Академії Державної пенітенціарної служби 19 вересня 2017 року і з якою ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис 19 вересня 2017 року, мфістить ідентичні посадові обов`язки з посадовими обов`язками, що містяться в посадовій інструкції від 04 січня 2022 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
40. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
41. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
42. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
43. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
44. У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі
№ 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
45. Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
46. Термін "законодавство" використовується у значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.
47. Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 09 липня 1998 року
№ 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін "законодавство". Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.