Постанова
Іменем України
03 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 464/329/22
провадження № 61-11734 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 14 вересня 2018 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким вона передала відповідачці у позику грошові кошти у сумі 3 000 дол. США та 16 000 грн.
На підтвердження укладення договору позики від 14 вересня 2018 року ОСОБА_2 власноруч написала розписку, якою підтвердила факт отримання від ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 3 000 дол. США та 16 000 грн, які зобов`язалася повернути в строк до 01 жовтня 2021 року.
Зобов`язання за договором позики від 14 вересня 2018 року відповідачка не виконала, борг у вказаний строк не повернула, а тому вона має право на повернення позики разом з нарахованими процентами відповідно до частин першої, другої статті 1048 ЦК України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_1 4 142, 13 дол. США та 22 089, 08 грн у рахунок погашення боргу і процентів за розпискою від 14 вересня 2018 року, а також судові витрати по справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року у складі судді Тімченко О. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 3 000 дол. США та 21 872, 97 грн в рахунок погашення боргу та процентів за розпискою від 14 вересня 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за своєю правовою природою розписка є підтвердженням укладення між сторонами договору позики, оскільки засвідчує боргове зобов`язання відповідача, містить дату та умови отримання грошових коштів позичальником у борг та зобов`язанням повернути їх у визначений у розписці строк. Встановивши, що зобов`язання за договором позики у визначений строк відповідачка не виконала, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з неї суми боргу з нарахованими процентами, частково задовольнивши позов.
Додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, врахувавши складність справи та витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг), їх обсяг, дійшов висновку про зменшення розміру заявлених до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу з 14 000 грн до 3 000 грн.
Не погодившись з рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року оскаржила ОСОБА_1 .
У липні 2022 року від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшла нотаріально посвідчена заява про відмову від її позову до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розпискою у справі № 464/329/22.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року, додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року визнано нечинними.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розпискою закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивачка, скориставшись своїм правом, подала належним чином оформлену заяву про відмову від заявлених нею позовних вимог, підстав для відхилення заяви ОСОБА_1 та неприйняття такої відмови судом апеляційної інстанції не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року й передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 464/329/22 із Сихівського районного суду м. Львова.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що заяву про відмову від позову від 18 травня 2022 року вона не подавала, наміру відмовитись від заявлених позовних вимог не мала, про що свідчать її процесуальні дії, зокрема, заявлений до ОСОБА_2 позов у справі № 464/5124/22 про визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного, на її думку, з метою уникнення цивільно-правової відповідальності з виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на її користь суми боргу за договором позики від 14 вересня 2018 року.
Вказувала, що внаслідок розгляду справи без її участі та належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відбулось незаконне задоволення заяви про відмову від заявлених нею позовних вимог всупереч її процесуальним інтересам, що істотно вплинило як на наслідки розгляду цієї справи, так і інших справ між сторонами.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року у складі судді Тімченко О. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 3 000 дол. США та 21 872, 97 грн в рахунок погашення боргу та процентів за розпискою від 14 вересня 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Не погодившись з рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу; ОСОБА_1 оскаржила додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року.
У липні 2022 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшла заява в порядку статті 206 ЦПК України, справжність підпису ОСОБА_1 у якій засвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лозинською О. М. 18 травня 2022 року, у якій ОСОБА_1 вказувала, що відмовляється від позову до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розпискою, просила визнати нечинними рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року та додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року та закрити провадження у справі. Також у заяві ОСОБА_1 просила розглядати справу за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розпискою без її участі (а. с. 81).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.