Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 199/6991/21
провадження № 61-7179 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2009 року належить квартира АДРЕСА_1 . На момент реєстрації за нею права власності у вказаній квартирі були зареєстровані та проживали відповідачі.
Вказувала, що згоди на проживання відповідачів у спірній квартирі вона не надавала, на неодноразові прохання звільнити квартиру відповідачі не реагують. Вказаними діями відповідачі обмежують її право на користування та розпорядження своїм майном.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, та виселити відповідачів із вказаної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2022 року у складі судді Руденко В. В позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1 . У іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що інтереси позивачки, як власниці квартири, перевищують інтереси відповідачів, у яких припинилися правові підстави користуватися чужим майном. Судом враховано, що ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2, відповідачі по справі є членами однієї сім`ї, а тому права позивачки підлягають захисту.
Суд також зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, є необґрунтованими та недоведеними, оскільки відповідно до статтей 71, 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, відбувається внаслідок відсутності цієї особи за місцем проживання понад встановлені строки. Разом з тим, за встановленими у справі обставинами, відповідачі з 1999 року проживають у спірній квартирі, а тому законні підстави для визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, відсутні, виселення відповідачів із спірного житлового приміщення є достатнім способом захисту прав позивача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задоволено.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що попереднім власником спірного нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 - була ОСОБА_7, зі згоди якої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом зі своїми дітьми - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вселилася до спірної квартири як члени її сім`ї, що свідчить про набуття відповідачами у встановленому законом порядку права користування вказаною квартирою. Відповідачі мають достатні та триваючі зв`язки із спірним житловим приміщенням, що у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) охоплюється поняттям "житло". Надаючи оцінку принципу пропорційності втручання у право відповідачів на спірне житло, суд вказав, що позбавлення відповідачів права користування спірним житлом буде надмірним тягарем, оскільки 68 річна ОСОБА_2 та 70-річний ОСОБА_3 не забезпечені власним житлом. Разом з тим, ОСОБА_1, набувши право власності на спірне житло з певними обтяженнями (реєстрація та проживання в ньому відповідачів) мала враховувати ці обставини.
Вирішуючи питання про баланс інтересів сторін та пропорційність між виселенням відповідачів та захистом права власності позивача, апеляційний суд врахував, що позивач, посилаючись про наявність перешкод з боку відповідачів, не довела належними та допустимими доказами чинення відповідачами перешкод у користуванні належною позивачці квартирою.
При цьому суд посилався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 127/17899/21.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказувала, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 127/17899/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 199/6991/21 із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не надано належної оцінки тим обставинам що на час розгляду справи у спірній квартирі залишилися проживати ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3, а відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з дітьми проживають в іншому місті та забезпечені житлом.
Вказувала, що відповідачу ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 . Апеляційним судом не враховано вказані обставини, а також пояснення представника відповідачів - ОСОБА_6, який в суді першої інстанції вказав, що ОСОБА_4 не проживає у спірній квартирі, тривалий час проживає зі своєю сім`єю за межами України, у зв`язку з чим не має можливості знятися з реєстрації за адресою спірної квартири.
Зазначала, що відповідачка ОСОБА_5 на даний час разом з дітьми - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані у спірній квартирі, проживають за кордоном, що підтверджується листом комунального закладу освіти "Навчально-виховний комплекс № 42 "Школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) Дніпровської міської ради)", якому апеляційний судом не надано належну правову оцінку. Також судом не враховано, що до виїзду за кордон ОСОБА_5 проживала разом з чоловіком ОСОБА_10 у належній останньому на праві власності трикімнатній квартирі АДРЕСА_3 . Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, та спростовують висновки апеляційного суду про відсутність у відповідачів іншого житла. Отже, апеляційний суд не дослідив вищезазначені докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах; судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є рідними сестрами.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла їх мати - ОСОБА_7, якій на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2009 року за ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_7 (а. с. 6-7).
22 липня 2019 року ОСОБА_1 зареєстровала право власності на вказану квартиру, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 9).
Згідно з довідкою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку " Малиновського, 10" від 19 грудня 2016 року № 77/16, у квартирі АДРЕСА_1 з 15 червня 1999 року зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, її чоловік ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, її син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, її дочка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, та онуки - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований з 12 грудня 2008 року), та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрована з 13 грудня 2016 року) (а. с. 8, 53).
Згоду на вселення відповідачів та їх реєстрацію у спірній квартирі у 1999 році надала попередній власник квартири - ОСОБА_7 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23 лютого 2022 року, ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 (а. с. 107).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (стаття 379 ЦК України).
У статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.
Згідно із частинами першою та другою статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено
в рішенні суду.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.