Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 750/1146/22
провадження № 61-8472св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне некомерційне підприємство "Пологовий будинок" Чернігівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 червня 2022 року в складі судді Маринченко О. А. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 травня 2023 року в складі колегії суддів: Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок" Чернігівської міської ради (далі - КП "Пологовий будинок") про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона працює на посаді лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації № 2 КП "Пологовий будинок".
На підставі наказу відповідача від 31 січня 2022 року її відсторонили від роботи з 31 січня 2022 року без збереження заробітної плати на період відсутності щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до профілактичних щеплень проти COVID-19.
Вказала, що відповідач порушив її право на працю, гарантоване Конституцією України, відсторонення її від роботи суперечить статті 46 КЗпП України, статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Відповідач не дотримався процедури відсторонення її від роботи, чим спричинив їй моральну шкоду.
За таких обставин позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ КП "Пологовий будинок" № 17 від 31 січня 2022 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1"; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31 січня 2022 року по день фактичного розрахунку, виходячи із її середньоденної заробітної плати (368,75 грн); стягнути з КП "Пологовий будинок" на її користь моральну шкоду в розмірі мінімальної заробітної плати в сумі 6 500 грн.
Також позивач ставила питання про розподіл судових витрат, у тому числі сплачених нею 6 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 червня 2022 року, залишеним без змін в оскаржуваній частині постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з КНП "Пологовий будинок" Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від 31 січня 2022 року № 17 у сумі 7 475,79 грн, виплату якого необхідно провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави, а також 1 500 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позову відмовлено.
Вирішуючи спір в цій справі, суд першої інстанції констатував, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю шляхом його обмеження, а тому в силу положень пункту 1 частин першої статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами.
Установивши, що у період дії оскаржуваного наказу про відсторонення від роботи позивач не отримувала заробітну плату, суд першої інстанції, врахувавши, що з 01 березня 2022 року позивача було допущено до роботи, дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час відсторонення позивача від роботи, а саме з 31 січня 2022 року до 28 лютого 2022 року, що складає 7 475,79 грн.
В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржувалося в апеляційному порядку, а тому його законність та обґрунтованість не переглядалась судом апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважав, що позивач збільшила у апеляційній скарзі період стягнення на її користь середнього заробітку, що не було предметом розгляду в суді першої інстанції, тому апеляційний суд не розглядав цю вимогу позивача.
Крім того, суди дійшли висновку, що позивачу було заподіяно моральну шкоду, оскільки незаконне відсторонення від роботи призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків позивача та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суди врахували характер страждань, які зазнала позивач та з огляду на принципи розумності, справедливості та співмірності дійшли висновку, що компенсація в сумі 1 500 грн буде належною сатисфакцією понесених позивачем душевних страждань.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу, суди керувалися тим, що цей наказ є таким, що втратив чинність з 01 березня 2022 року відповідно до наказу КП "Пологовий будинок" № 65/1 від 01 березня 2022 року "Про допуск до роботи у зв`язку з припиненням відсторонення від роботи ОСОБА_1".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій з урахуванням поданих уточнень просила їх скасувати в частині визначення судами періоду часу вимушеного прогулу, за який проводиться розрахунок середнього заробітку, розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації, витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2022 року в справі № 757/24445/21-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пунктів 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили період вимушеного прогулу позивача, таким чином фактично безпідставно зменшивши період її пенсійного стажу.
У позовній заяві ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 31 січня 2022 року по день фактичного розрахунку, а тому висновок апеляційного суду про збільшення нею позовних вимог щодо періоду стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в апеляційній скарзі не ґрунтується на матеріалах справи та є безпідставним.
Посадові особи відповідача належним чином не повідомили позивача про її поновлення на роботі. Із відповідним наказом вона ознайомилась лише 26 серпня 2022 року, повернувшись з іншої країни, про що свідчить примірник цього наказу, що залишився у відповідача і про приєднання якого до матеріалів справи вона подавала клопотання. Натомість суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив подане нею клопотання, не звернувши увагу, що дата ознайомлення позивача із наказом від 01 березня 2022 року має вирішальне значення для правильного вирішення спору в цій справі.
Розмір стягнутої судом моральної шкоди в сумі 1 500 грн не є належною сатисфакцією понесених позивачем душевних страждань та не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності.
Суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили їй у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
У серпні 2023 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
В обґрунтування доводів відзиву відповідач вказав, що дата підпису позивача в наказі про ознайомлення з ним 26 серпня 2022 року не має правового значення, так як направлення цього наказу поштовими засобами зв`язку є підставою для висновку, що позивач була ознайомлена із наказом. Позивач фактично підтвердила, що була ознайомлена із наказом про її поновлення на роботі 09 березня 2022 року, про що свідчить додатний нею до апеляційної скарги скріншот із месенджера Viber. З огляду на встановлені судами обставини справи, а також перебування позивача у період відсторонення від роботи закордоном, вимоги останньої про стягнення на її користь моральної шкоди є безпідставними. На підтвердження своїх доводів про понесені витрати на професійну правничу допомогу позивач не надала належних та допустимих доказів, зокрема і договору про надання цієї допомоги.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 01 серпня 1999 року ОСОБА_1 працює на посаді лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації № 2 КП "Пологовий будинок".
14 січня 2022 року КП "Пологовий будинок" було винесено наказ № 25 про попередження працівників про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19.
20 січня 2022 року роботодавець вручив ОСОБА_1 повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 № 01-06/86, у якому, вказував, що якщо до 26 січня 2022 року нею не буде надано одного із документів, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційний хвороб".
У своїй письмовій відповіді на це повідомлення ОСОБА_1 вказала, що на даний час вона не має наміру проводити профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Відповідно до наказу КП "Пологовий будинок" № 17 від 31 січня 2022 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 31 січня 2022 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до профілактичних щеплень проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
На підставі наказу КП "Пологовий будинок" № 65/1 від 01 березня 2022 року "Про допуск до роботи у зв`язку з припиненням відсторонення від роботи ОСОБА_1" позивача допущено до роботи з 01 березня 2022 року.
Позивач фактично приступила до роботи 29 серпня 2022 року. Середньоденна заробітна плата позивача становить 355,99 грн.
У період з 31 травня 2022 року до 29 серпня 2022 року КП "Пологовий будинок" було призупинено дію трудових договорів із працівниками підприємства у звʼязку з військовою агресією проти України.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
В межах справи, що переглядається, жодна із сторін не оспорює висновки судів попередніх інстанцій щодо незаконного відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Касаційна скарга містить доводи щодо визначення судами періоду часу вимушеного прогулу, за який проводиться розрахунок середнього заробітку, розміру моральної шкоди, що підлягає компенсації, витрат на правничу допомогу.
Отже, відповідно до вимог статті 400 ЦПК України законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень переглядається лише у цій частині та не переглядається в частині законності чи незаконності відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилаючись на норми статті 235 КЗпП України, вказувала, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути розраховано з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи. Таким днем позивач вказала 29 серпня 2022 року.
Заперечуючи цей факт, відповідач вказував, що позивач була ознайомлена із наказом про її допуск до роботи 09 березня 2022 року, про що свідчить додатний нею до апеляційної скарги скріншот із месенджера Viber, а тому висновки судів про необхідність нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31 січня 2022 року до 28 лютого 2022 року відповідають вимогам закону та встановленим судами обставинам справи.
Колегія суддів вважає цей висновок судів обґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.
Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.
Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови.