Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 466/9045/20
провадження № 61-8597св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова у складі судді Луців-Шумської Н. Л. від 23 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Приколоти Т. І.,
Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., від 04 травня 2023 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У листопаді 2020 року Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, ОСОБА_2, про демонтаж самочинно встановлених об`єктів будівництва, звільнення об`єкта благоустрою від будівельних матеріалів та відходів.
2. Свої вимоги Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради мотивувала тим, що житловий будинок
АДРЕСА_1 знаходився у приватній власності ОСОБА_3, яка померла у лютому 2020 року . Відповідач ОСОБА_1 (син ОСОБА_3 ) проживає у зазначеному будинку без реєстрації. У зв`язку із зверненням ОСОБА_2 - мешканця будинку АДРЕСА_6 від 25 червня 2020 року № 3-Б-20707-24 з приводу самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 в межах червоних ліній та на виконання наказу департаменту містобудування проведено обстеження земельних ділянок комунальної власності на цій вулиці. При обстеженні встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0474 га зайнята металевим приміщенням. На земельній ділянці знаходяться будівельні матеріали, дошки, залишки металевих конструкцій, будівельне сміття. Ділянка загороджена глухим парканом з бетонних блоків. Висота паркану становить від 2,40 м до 3,30 м. Доступ до земель комунальної власності обмежений. Паркан встановлено на землях загального користування в межах червоних ліній на вулиці Молодіжній . Відповідач ОСОБА_1 самовільно зайняв та фактично використовує земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0474 га та № 3 орієнтовною площею 0,0160 га (в тому числі в межах червоних ліній 0,0135 га) на АДРЕСА_1 за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради про їх передачу у власність або надання у постійне користування (оренду).
3. Зі слів ОСОБА_2 паркан споруджено особисто ОСОБА_1 та його сином п`ять років тому шляхом самовільного захоплення частини вулиці Молодіжної у м. Львові, чим створено незручності для мешканців цієї вулиці. За результатами обстеження відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради складено акт обстеження земельних ділянок від 12 серпня 2020 року № 76.
4. Позивач зазначав, що вимогою відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради від 25 серпня 2020 року № 76 відповідача зобов`язано до 10 вересня 2020 року повернути у попередній стан земельні ділянки комунальної власності № НОМЕР_1 площею 0,0474га та № 3 орієнтованою площею 0,0160 га (в тому числі в межах червоних ліній
0,0135 га) на АДРЕСА_1 та усунути перешкоди для використання земельних ділянок її власником шляхом демонтажу паркану з бетонних блоків і металевих воріт зі сторони вулиці Молодіжної, а також до вивезення будівельних матеріалів, дошок, залишків металевих конструкцій, будівельного сміття тощо. Цю вимогу відповідач не виконав, про що
29 жовтня 2020 року комісією Львівського комунального підприємства "Варшавське-407" складено акт. Документів на право користування самочинно огородженими земельними ділянками відповідач не надав.
5. Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, зобов`язати відповідача ОСОБА_1 демонтувати самовільно встановлені об`єкти будівництва, а саме: металеві ворота і паркан з бетонних блоків довжиною 30 м (зі сторони вул. Молодіжної в м. Львові ) та 40 м (зі сторони залізничної колії), самочинно встановлені на земельній ділянці № НОМЕР_1 площею 0,0474 га на АДРЕСА_1 та на земельній ділянці № НОМЕР_2 орієнтовною площею 0,0160 га на АДРЕСА_1, та вивезти з цих ділянок будівельні матеріали, дошки, залишки будівельних конструкцій, будівельне сміття.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 травня
2022 року позовні вимоги Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено.
7. Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати металеві ворота і паркан з бетонних блоків довжиною 30 м (зі сторони вулиці Молодіжної у м. Львові) та 40 м (зі сторони залізничної колії), самочинно встановлені на земельній ділянці № НОМЕР_1 площею 0,0474 га на АДРЕСА_1 та на земельній ділянці № НОМЕР_2 орієнтовною площею 0,0160 га на АДРЕСА_1, вивезти з цих ділянок будівельні матеріали, дошки, залишки будівельних конструкцій, будівельне сміття. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії відповідача свідчать про порушення правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21 квітня 2011 року № 376. Зведений
ОСОБА_1 паркан з бетонних блоків довжиною 70 м та металевих воріт зі сторони вул. Молодіжної-Поштової є самочинно встановленим у розумінні статті 376 ЦК України. Відповідач не звертався до Шевченківської районної адміністрації для отримання дозволу на встановлення огорожі. Жодних документів на право користування самочинно огородженими земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на АДРЕСА_1, які перебувають у комунальній власності, відповідач не надав.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова
від 23 травня 2022 року - без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскількивідповідач ОСОБА_1 самовільно зайняв земельні ділянки № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 площею 0,0474 га і площею 0,0160 га за відсутності права землекористування такими. На зазначених земельних ділянках відповідачем споруджено паркан і ворота без дотримання порядку влаштування огорож у місті Львові. Спір виник відносно використання земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, які самовільно зайняті ОСОБА_1 . Таким чином, спір має приватноправовий характер.
11. Посилання ОСОБА_4 на те, що за договором дарування
від 18 лютого 2022 року вона є власником будинку
АДРЕСА_1 і суд вирішив питання про її права визнані такими, що не підтверджені жодними доказами, оскільки такий договір у матеріалах справи відсутній. Суд не вирішував питання щодо будинку, а також щодо прав ОСОБА_4 . Спірні правовідносини виникли до 18 лютого 2022 року (позов подано до суду 18 листопада 2020 року).
Узагальнені доводи касаційної скарги
12. 08 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради в повному обсязі.
13. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 914/1092/18 та у постановах Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.002437, від 19 квітня 2022 року у справі № 360/3289/21, від 01 вересня 2022 року у справі
№ 640/3165/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Заявник стверджує, що позов був поданий до нього безпідставно, оскільки на момент складання позивачем вимоги від 25 серпня 2020 року, так і на час подання позовної заяви, він не був власником ні житлового будинку, ні земельної ділянки для його обслуговування. В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують зведення саме ним спірного паркану та металевих воріт, що є визначальним в силу положень частини четвертої статті 376 ЦК України при вирішенні питання щодо зобов`язання його знести огорожу. Також вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що бетонний паркан та металеві ворота є самочинними. Спірний паркан та металеві ворота були зведені ще до 2011 року на земельній ділянці, яка перебувала у власності його матері, жодних дозволів на будівництво не було потрібно. Заявник вказує, що органом місцевого самоврядування не було дотримано правил благоустрою м. Львова при вирішенні питання про притягнення винної особи до відповідальності.
15. Також заявник зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме ним було побудовано бетонну огорожу. Доказів того, що металевий паркан розміщений на межі червоних ліній позивачем не надано.
16. Касаційна скарга містить доводи про те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Застосування такої крайньої міри за обставин цієї справи вважає непропорційним.
17. Також заявник звертає увагу на те, що спри щодо виконання суб`єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою (зокрема, відновлення благоустрою шляхом демонтажу елементів благоустрою) є публічно-правовими й мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 466/9045/20.
19. Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзиви на касаційну скаргу не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. Житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка НОМЕР_5 для його обслуговування площею 0,0364 га перебували у приватній власності ОСОБА_3, яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
21. ОСОБА_3 14 лютого 2020 року склала заповіт, яким все своє майно заповіла синові - ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_1 06 червня 2021 року прийняв спадщину.
22. Згідно з копією свідоцтва № НОМЕР_3 про право на спадщину за заповітом
від 06 квітня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бігальською М.-М. Ю., ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 став власником житлового будинку АДРЕСА_1, з господарськими будівлями і спорудами, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,0364 га.
23. Згідно з копією свідоцтва № НОМЕР_4 про право на спадщину за заповітом
від 06 квітня 2021 року ОСОБА_1 також став власником земельної ділянки площею 0,0364 га, розташованої за цією ж адресою, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 4610137500:07:002:0068.
24. ОСОБА_1 проживає за адресою знаходження успадкованого ним майна, що підтверджено актом комісії Львівського комунального підприємства "Варшавське-407" від 29 жовтня 2020 року.
25. ОСОБА_3 ухвалою Львівської міської ради № 3593
від 16 березня 2006 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0364 га. Крім того, цією ж ухвалою ОСОБА_3 було надано земельну ділянку площею 0,0474 га в оренду строком на 5 років.
26. Згідно з висновком про наявність містобудівних обмежень щодо користування земельною ділянкою № 3-Є-737/20 від 26 січня 2001 року Управління архітектури і містобудування погодило надання в приватну власність земельної ділянки площею 0,0364 га та земельної ділянки площею 0,0474 га в тимчасове користування на умовах оренди терміном
на 5 років. Встановлено містобудівельні обмеження в користуванні земельною ділянкою, а саме обмеження щодо червоних ліній вулиці - частина земельної ділянки площею 0,0474 га, розміщеної в межах червоних ліній проектованої автомагістралі: на ній не дозволяється спорудження капітальних споруд та посадка багаторічних дерев.
27. Строк оренди земельної ділянки завершився у 2011 році. Докази, які підтверджують продовження строку оренди цієї земельної ділянки площею
0,0474 га, надання її у користування/власність як ОСОБА_3, так і ОСОБА_1 відсутні. Відтак, правові підстави володіння відповідачем земельною ділянкою площею 0, 0474 га відсутні.
28. Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради складено акт обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_1 від 12 серпня 2020 року № 76, яким встановлено: 1) земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0474 га зайнята металевим приміщенням. На земельній ділянці знаходяться будівельні матеріали, дошки, залишки металевих конструкцій, будівельне сміття. Ділянка загороджена глухим парканом з бетонних блоків. Висота паркану становить від 2,40 м до 3,30 м. Доступ до земель комунальної власності обмежений; 2) на земельній ділянці № НОМЕР_2 орієнтовною площею 0,0160 га (в тому числі в межах червоних ліній 0,0135 га) на АДРЕСА_1 знаходяться металеві ворота та глухий паркан з бетонних блоків. Висота паркану становить
від 2,40 м до 3,30 м. Ділянка загороджена, доступ до земель комунальної власності є обмежений. Паркан встановлено на землях загального користування в межах червоних ліній вулиці Молодіжна у м. Львові;
3) ОСОБА_1 самовільно зайняв та фактично використовує земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0474 га та № 3 орієнтовною площею 0,0160 га (в тому числі в межах червоних ліній 0,0135 га) на АДРЕСА_1 за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради про їх передачу у власність або надання у постійне користування (оренду); 4) зі слів
ОСОБА_2 паркан споруджено особисто ОСОБА_1 та його сином п`ять років тому шляхом самовільного захоплення частини
вулиці Молодіжна у м. Львові, чим створено незручності для мешканців вулиці.
29. Вимогою відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради від 25 серпня 2020 року № 76 відповідача зобов`язано до
10 вересня 2020 року повернути у попередній стан земельні ділянки комунальної власності № НОМЕР_1 площею 0, 0474 га та НОМЕР_2 орієнтованою площею 0,0160 га (в тому числі в межах червоних ліній 0,0135 га) на
АДРЕСА_1 та усунути перешкоди для використання земельних ділянок їх власником шляхом демонтажу паркану з бетонних блоків і металевих воріт зі сторони вулиці Молодіжної, а також до вивезення будівельних матеріалів, дошок, залишків металевих конструкцій, будівельного сміття тощо.
30. 29 жовтня 2020 року комісією Львівського комунального підприємства "Варшавське-407" складено акт, яким зафіксовано невиконання вимоги щодо демонтажу паркану з бетонних блоків довжиною 70 м та металевих воріт зі сторони вулиці Молодіжної-Поштової.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
31. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
32. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
33. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
34. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
35. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
36. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.