Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 363/4264/17
провадження № 61-6244св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таболіна Олексія Сергійовича на постанову Київського апеляційного суду
від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів та стягнення коштів.
Позов мотивовано тим, що 23 вересня 2013 року між ним та відповідачем укладено у Кримському відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" договір банківського вкладу (депозиту) № SАМDN01000737911694 за програмою "Стандарт на 6 місяців". Сума вкладу становила 111 286,42 грн, яка у подальшому тричі поповнювалась на 177,78 грн, на 51 000,00 грн та на 47 878,80 грн. Загальна суму внесених коштів склала 210 343,00 грн. Впродовж шестимісячного строку дії вкладу до 23 березня 2014 року нараховані відсотки у розмірі 17 615,25 грн за процентною ставкою 17 % на рік.
Відповідно до пункту 3 договору вкладу вклад продовжено на новий шестимісячний строк, а загальна сума коштів на ньому після 23 березня
2014 року склала 227 958,25 грн.
14 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про припинення дії договору та необхідності повернення грошових коштів. Однак листом від 27 січня 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомив позивача, що прийняв до уваги вимоги про припинення дії договору і перерахування коштів за договором вкладу та вказав про відсутність можливості для їх задоволення у зв`язку із тим, що банк у своїй діяльності керується законодавством України.
Попереднім рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року у цій справі позов задоволено частково. Розірвано договір банківського вкладу (депозиту) за програмою "Стандарт на 6 місяців" від 23 вересня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", оформлений на підставі заяви № SAMDN01000737911694, яку викладено на бланку банку № 1004150200407953191; стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь позивача за указаним договором банківського вкладу (депозиту) суму вкладу у розмірі 227 958,25 грн, проценти за користування грошовими коштами у розмірі 135 900,59 грн, 3 % річних на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 18 342,83 грн, 3 % річних на суму прострочених до виплати процентів у розмірі 8 363,83 грн, інфляційні витрати на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 164 458,50 грн, інфляційні витрати на суму прострочених процентів у розмірі 19 647,96 грн; а всього на суму 574 671,97 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір у розмірі 10 220,08 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в частині розірвання договору банківського вкладу, стягнення відсотків, 3% річних, інфляційних та судового збору скасовано і направлено справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з банку на користь позивача за указаним договором банківського вкладу (депозиту) суми вкладу у розмірі 227 958,25 грн залишено без змін.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що встановивши факт укладення між сторонами договору банківського вкладу і внесення позивачем грошових коштів у заявленому розмірі, суди зробили висновок про наявність правових підстав до розірвання договору й стягнення відсотків за договором банківського вкладу та штрафних санкцій, про те не звернули увагу на те, що у січні 2015 позивач звертався до банку із вимогою про розірвання договору банківського вкладу та повернення йому коштів разом з відсотками, а отже, момент припинення договору є визначальним для установлення розміру процентів, які підлягають до нарахування після припинення дії договору.
Окрім цього, стягуючи з відповідача 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати суди не перевірили правильність їх нарахування позивачем, не врахували, що 3% річних нараховуються на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування коштами.
Під час нового судового розгляду 10 червня 2021 року позивачем було подано заяву про зміну розміру та уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив:
- розірвати договір банківського вкладу (депозиту) за програмою "Стандарт на 6 місяців" від 23 вересня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", оформлений на підставі заяви
№ SAMDN01000737911694, яку викладено на бланку банку
№ 1004150200407953191, у зв`язку із істотним порушенням Закону України "Про захист прав споживачів";
- стягнути з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) за програмою "Стандарт на 6 місяців"
від 23 вересня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", оформлений на підставі заяви № SAMDN01000737911694, яку викладено на бланку банку № 1004150200407953191:
- суму процентів за користування грошовими коштами у розмірі
213 443,87 грн;
- суму трьох процентів річних на суму прострочення виплати вкладу в порядку статті 625 ЦК Україниу розмірі 34 306,16 грн;
- суму трьох процентів річних на суму прострочених до виплати процентів у розмірі 14 882,36 грн;
- суму інфляційних витрат на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 234 318,29 грн;
- суму інфляційних витрат на суму прострочених процентів у розмірі
51 870,24 грн, а всього 548 820,92 грн.
- зарахувати сплачену АТ КБ "Приватбанк" 23 січня 2020 року на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 346 713,71 грн (за виключенням суми вкладу) та остаточно стягнути з АТ КБ "Приватбанк" на користь
ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) суму у загальному розмірі 202 107,21 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
При новому розгляді справи рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 13 липня 2022 року у складі судді Котлярової І. Ю. позовні вимоги задоволено.
Розірвано договір банківського вкладу (депозиту) за програмою "Стандарт на 6 місяців" від 23 вересня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", оформлений на підставі заяви
№ SAMDN01000737911694, яку викладено на бланку банку
№ 1004150200407953191, у зв`язку із істотним порушенням Закону України "Про захист прав споживачів".
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) за програмою "Стандарт на 6 місяців"
від 23 вересня 2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", оформленим на підставі заяви № SAMDN01000737911694, яку викладено на бланку банку № 1004150200407953191: суму процентів за користування грошовими коштами у розмірі 213 443,87 грн; суму трьох процентів річних на суму прострочення виплати вкладу в порядку статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 34 306,16 грн; суму трьох процентів річних на суму прострочених до виплати процентів у розмірі 14 882,36 грн; суму інфляційних витрат на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 234 318,29 грн; суму інфляційних витрат на суму прострочених процентів у розмірі 51 870,24 грн, а всього 548 820,92 грн.
Зараховано сплачену АТ КБ "ПриватБанк" 23 січня 2020 року на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 346 713,71 грн та остаточно стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) за програмою "Стандарт на 6 місяців" від 23 вересня
2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", оформленим на підставі заяви № SAMDN01000737911694, яку викладено на бланку банку № 1004150200407953191 - суму процентів за користування грошовими коштами, суму трьох процентів річних на суму прострочення виплати вкладу в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, суму трьох процентів річних на суму прострочених до виплати процентів, суму інфляційних витрат на суму прострочення виплати вкладу, суму інфляційних витрат на суму прострочених процентів у розмірі в загальному розмірі 202 107,21 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи заявлений по справі позов з урахуванням уточнень та доповнень до нього після часткового скасування ухвалених по справі судових рішень, суд першої інстанції виходив з його доведеності та, встановивши, що позивач звертався до банку з листом про розірвання договору та повернення вкладу, який отримано останнім 16 січня 2015 року, вважав, що датою розірвання договору є 23 січня 2020 року, тобто дата повернення коштів.
З огляду на вказане вважав здійснений позивачем розрахунок заборгованості за визначені ним періоди вірним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) за програмою "Стандарт на 6 місяців"
від 23 вересня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", оформлений на підставі заяви № SAMDN01000737911694, яку викладено на бланку банку № 1004150200407953191: суму трьох процентів річних на суму прострочення виплати вкладу - 34 287,42 грн, суму інфляційних витрат на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 234 318,29 грн, а всього 268 605,71 грн.
Зараховано сплачену АТ КБ "Приватбанк" 23 січня 2020 року на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 346 713,71 грн та застосовано поворот виконання рішення і стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 78 099,35 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що матеріалами справи доведено, що депозитний договір розірвано 18 січня 2015 року, а тому починаючи з наступного дня - 19 січня 2015 року права і інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, у зв`язку із чим нарахування та заявлення до стягнення позивачем процентів за умовами договору на суму вкладу до 23 січня 2020 року, тобто після розірвання договору банківського вкладу, є безпідставним та необґрунтованим.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум та встановивши, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розміру 350 442,89 грн, апеляційний суд також врахував, що у зв`язку з виконанням банком у примусовому порядку раніше ухваленого по справі судового рішення про стягнення з відповідача на користь
ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 574 671,77 грн, яке виконано у примусовому порядку 23 січня 2020 року, проте у подальшому було скасовано й включає 227 958,25 грн повернутого вкладу, у зв`язку із чим дійшов висновку про застосування по справі повороту виконання рішення й стягнення з позивача на користь банку 78 099,35 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Таболіна О. С. на постанову Київського апеляційного суду від 14 березня
2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Таболін О. С., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає необхідність відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду
від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19, від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що звернення є наміром (офетрою) позивача, яка обов`язково потребує погодження (акцепту) на розірвання. Тому за відсутності такого акцепту у розірванні договору банківського кладу, слід врахувати, що така вимога заявлена у позовній заяві з відповідними наслідками. Тобто момент розірвання договору мав настати у день набрання чинності рішенням суду про розірвання договору, а не зі спливом дводенного строку після звернення особи до банку, оскільки банк не підтвердив розірвання і не вчинив дії, спрямовані на виконання розірвання.
Вважає, що лист банку від 27 січня 2015 року № 20.1.0.0.0/7-20150116/907 не засвідчує прийняття пропозиції на розірвання договору, за наслідком не відбулось перерахування коштів на рахунок позивача, а тому по суті лист засвідчує відмову у розірванні договору.
Також зазначає, що стаття 1061 ЦК України встановлює, що проценти за банківським вкладом є обов`язковими для сплати як за договором, так і у випадку порушення договору. У відносинах за договором банківського вкладу (стаття 1058 ЦК України) зобов`язання боржника має дві складові - повернути суму вкладу і сплатити суму процентів за користування вкладом в залежності від строку, протягом якого цими коштами користувались.
Враховуючи вказане, висновок суду про те, що після звернення до банку із заявою про сплату і наміром розірвати договір, зобов`язання зі сплати процентів припинились і трансформувались у охоронні відповідно до статті 625 ЦК України, а банк набув права користуватися коштами вкладу без сплати за них процентів, не відповідає меті і природі зобов`язань банківського вкладу, порушує баланс та інтереси сторін, ставить сторону фізичної особи вкладника у залежність від дій, які вчиняє банк на власний розсуд.
Вважає, що зобов`язання зі сплати вкладу і сплати відсотків залишилось чинним, як передбачено договором, а у кредитора банку виникло право на застосування до боржника спеціальної міри відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, визначеного статтею 625 ЦК України додатково до умов договору, який залишився обов`язковим до виконання.
Отже, питання про припинення договору шляхом подачі заяви без зустрічного виконання дій з боку іншої сторони договору, а також застосування норм права за аналогією, які не стосуються правовідносин банківського вкладу, свідчать про необхідність відступити від позиції, зазначеної у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі №321/1260/19 та
від 23 лютого 2022 року у справі №363/3965/15.
Також не погоджується із застосуванням апеляційним судом процесуального механізму повороту виконання рішення, оскільки таке може бути застосовано судом лише при наявності відповідної заяви, якої у матеріалах справи немає, а тому наявне грубе порушення норм процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 вересня 2013 року ОСОБА_1 в Кримському відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено депозитний договір №SAMDN01000737911694 за програмою "Стандарт на 6 місяців" до 23 березня 2014 року включно, з нарахуванням 17 % річних та з правом пролонгації договору. Сума вкладу позивача становила
111 286,42 грн.
На виконання умов договору 23 вересня 2013 року позивач вніс на рахунок в банку № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 111 286,42 грн, 177,78 грн, 47 878,80 грн та 51 000,00 грн й їх загальна сума склала 210 343,00 грн.
Відповідно до пункту 3 договору банківського вкладу, вклад продовжено на новий шестимісячний строк, а загальна сума коштів на ньому склала 227 958,25 грн.
За умовами пункту 5 договору у сторін є право достроково розірвати договір, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дня до дати розірвання договору.
Установлено, що 14 січня 2015 року ОСОБА_1 звертався у відділення АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розірвання договору банківського вкладу та повернення відповідних грошових коштів з нарахованими відсотками.
Проте грошові кошти позивачу банком сплачено не було. Матеріали справи свідчать, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року по даній справі стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу на загальну суму 574 671,97 грн й у період чинності рішення районного суду його було виконано у примусовому порядку у повному обсязі, позивачу грошові кошти сплачені 23 січня 2020 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.