Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 362/536/22
провадження № 61-4839св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Український гідрометеорологічний центр Державної служби України з надзвичайних ситуацій,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2022 року у складі судді Ковбеля М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 рокуу складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - УкрГМЦ) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що вона працює на посаді завідувача сектору обробки метеорологічної інформації відділу обробки режимної інформації ГЦТІ (Головного Центру Телекомунікацій та Інформації) в Українському гідрометеорологічному центрі ДСНС з 02 серпня 1999 року по теперішній час згідно наказу відповідача від 04 серпня 1999 року за № 713/K.
Наказом УкрГМЦ від 08 грудня 2021 року за № 505/К "Про відсторонення ОСОБА_1" її з 09 грудня 2021 року фактично відсторонено від роботи з підстав ненадання медичної документації на підтвердження щеплення від COVID-19, спричиненої вірусом SARS-CoV-2 та/або нещеплення. Вважає, що вищезазначеним наказом грубо порушено частину першу статті 49-2 КЗпП України щодо попередження працівника не пізніше ніж за два місяці щодо істотної зміни умов праці працівника, та відповідач порушив гарантоване право та законний інтерес на працю, що включає можливість заробляти собі на життя.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 19 травня 2022 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ від 08 грудня 2021 року № 505/К "Про відсторонення ОСОБА_1" з причин відсутності профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Зобов`язано УкрГМЦ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 09 грудня
2021 року по 28 лютого 2022 включно, виходячи з її середньоденної заробітної плати.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з оскаржуваного наказу не вбачається, що діяльність відповідача та відповідно позивачки відноситься до діяльності, яка може призвести до зараження інших осіб, та наказ МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 не встановлює та не передбачає, що діяльність осіб, що перелічені в наказі може призвести до їх зараження та/або поширенню ними інфекційних хвороб. Крім цього під час винесення оскаржуваного наказу відповідачем порушена процедура відсторонення позивачки від роботи, оскільки у даному випадку відсторонення позивачки від роботи, за наказом роботодавця, мало б бути оформлено на підставі подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про таке усунення (відсторонення), однак, відповідачем такий документ не надано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року апеляційну скаргу УкрГМЦ задоволено частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 19 травня 2022 року змінено, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що така підстава для відсторонення від роботи, як відмова/ухилення від проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, що зазначена в оспорюваному наказі, є неспроможною, оскільки не передбачена нормативно-правовим актом, який регулює такі правовідносини (ГРВІ COVID-19 не внесена в Календар щеплень, як хвороба проти якої обов`язково слід робити щеплення).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що з оскаржуваного наказу не вбачається, що діяльність позивачки може призвести до зараження інших осіб.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга УкрГМЦ на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі УкрГМЦ, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, провадження № 14-82цс22 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент видання оскаржуваного наказу, УкрГМЦкерувалось роз`ясненнями уповноважених органів, а саме: листом Міністерства економіки України від 03 листопада 2021 року
№4706-06/52950-03 "Щодо алгоритму дій роботодавця відносно осіб, які не дотримуються вимог про обов`язкову вакцинацію проти COVID-19", а також роз`ясненнями Державної служби України з питань праці №7366/1/4/1-21 від 28 жовтня 2021 року, Головного управління Держпраці у Київській області від 03 листопада 2021 року, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 20 листопада 2021 року, Управління Держпраці у Житомирській області від 12 листопада 2021 року.
Вказує, що відповідно до штатного розпису УКРГМЦ, який діяв на момент видання наказу №505/к від 08 грудня 2021 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1" штатна чисельність працівників УкрГМЦ складала 434 штатних одиниці, а отже існувала реальна загроза соціального контакту з багатьма іншими працівниками.
Крім того, згідно з роз`ясненнями Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 20 листопада 2021 року. працювати невакцинованому працівнику дистанційно неможливо.
Таким чином, нормативно-правові акти, які діяли на момент відсторонення позивача, були чинними, не були скасовані та призупинені, як за рішенням суду, так і уповноваженими органами, а отже мали виконуватися.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в яких вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді завідувача сектору обробки метеорологічної інформації відділу обробки режимної інформації ГЦТІ (Головного Центру Телекомунікацій та Інформації) в Українському гідрометеорологічному центрі ДСНС з 02 серпня 1999 року по теперішній час згідно наказу відповідача від 04 серпня 1999 року за №713/K.
Окремим дорученням УкрГМЦ від 22 листопада 2021 року № 55 "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19" доручено керівникам структурних підрозділів УкрГМЦ забезпечити доведення цього доручення до відома всіх працівників підпорядкованих підрозділів у термін
до 25 листопада 2021 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 грудня 2021 відповідач повідомив позивачку про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, з яким вона ознайомлена цього ж дня, про що свідчить її особистий підпис, в якому зазначав, що у разі не надання нею документа, який підтверджуватиме наявність такого профілактичного щеплення, або медичного висновку про абсолютні протипоказання до проведення щеплень, з 09 грудня 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" до усунення причин, що зумовили відсторонення.
Цього ж дня позивачка подала директору УкрГМЦ заяву, у якій зазначала, що не відмовляється та не ухиляється від щеплення, але на даний час утримується від даної процедури до моменту, поки державою офіційно не буде гарантовано безпеку життя та здоров`я після проходження даної медичної процедури.
06 грудня 2021 року позивачка подала відповідачу заперечення щодо незаконності відсторонення.
Наказом УкрГМЦ від 08 грудня 2021 року за № 505/К "Про відсторонення ОСОБА_1" з 09 грудня 2021 року її відсторонено від роботи з підстав ненадання медичної документації на підтвердження щеплення від COVID-19, спричиненої вірусом SARS-CoV-2 та/або нещеплення.
На підставі наказу МОЗ від 25 лютого 2022 року № 380 УкрГМЦ своїм наказом від 02 березня 2022 року № 76/к відповідач допустив позивачку до роботи, до завершення воєнного стану.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Частиною шостою статті 12 Закону № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див.: пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону № 2801-XII громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 "Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;