ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 14/161-09
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 (суддя - Панна С. П.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 (суддя: Вечірко І. О. - головуючий, Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А.) у справі
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
про покладення на Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судових витрат на професійну правничу допомогу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до фізичної особи - підприємця Приймака Олександра Анатолійовича
про стягнення 45 427,67 грн.
Обставини, що передували прийняттю оскаржуваних рішень
1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2009 позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача 44644,56 грн - основного боргу, 783,11 грн - відсотків за користування товарним кредитом, 454,28 грн - витрат на держмито, 118,00 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що 16.06.2009 Господарським судом Дніпропетровської області видано відповідний наказ № 14/161-09 (далі - наказ № 14/161-09).
2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2013 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - Товариство), замінено позивача у справі № 14/161-09 (стягувача у виконавчому провадженні за наказом № 14/161-09, виданим 16.06.2009 Господарським судом Дніпропетровської області) Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" на його правонаступника - Товариство.
3. 01.08.2022 до суду від Товариства надійшла скарга на дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управлення юстиції у Дніпропетровській області (далі - ВДВС), в якій Товариство просило суд:
- визнати неправомірними дії ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу № 14/161-09, а саме винесенні постанови від 14.07.2022 про повернення наказу № 14/161-09 без виконання стягувачеві на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";
- скасувати постанову ВДВС від 14.07.2022 про повернення наказу № 14/161-09 без виконання стягувачеві на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 залучено до участі у справі правонаступника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); скаргу задоволено частково: визнано неправомірними дії ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09, а саме винесенні постанови ВДВС від 14.07.2022 про повернення наказу № 14/161-09 без виконання стягувачеві на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"; у решті вимог за скаргою провадження закрито.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
5. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023, заяву Товариства про розподіл судових витрат від 28.01.2023 задоволено частково: стягнуто з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн; у решті стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
6. Задовольняючи частково заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та доводів сторін. Відображені в акті здачі-приймання виконаних робіт (послуг) такі послуги як проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору у справі № 14/161-09 безпосередньо скарги від 25.07.2022 вих. № 25-3/07 Товариства на дії ВДВС у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу (дублікату) № 14/161-09, та доданих до неї документів входять до складу підготовки щодо подання до Господарського суду Дніпропетровської області зазначеної скарги (від 25.07.2022 вих. № 25-3/07). Технічне копіювання документів у вигляді поліграфічних послуг, їх завіряння, направлення документів поштою не є різновидом правничої допомоги та не вимагає застосування професійних знань адвоката, тому такі дії не можуть бути віднесені до витрат на правничу допомогу. Позивачем не надано належних і допустимих в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказів на підтвердження необхідності понесення ним додаткових витрат у вигляді "гонорару успіху", оскільки не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд також звернув увагу на те, що позивачем систематично подаються скарги на дії ВДВС, а тому не потребується від адвоката значного часу для її підготовки. Необхідний обсяг послуг адвоката зводиться до підготовки скарги на дії ВДВС та участі у двох судових засіданнях.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 14/161-09 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства про розподіл судових витрат від 28.01.2023 відмовити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що надані Товариством докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому, скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновік щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема:
- у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 914/2405/21,
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18,
- у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19,
- у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19,
- у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18,
- у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19,
- у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20,
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18,
- у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
9. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення у повному обсязі з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, вважає, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають не лише нормам чинного законодавства України, а й сталій судовій практиці у вирішенні аналогічного роду спорів.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 14/161-09 та призначено здійснювати перегляд оскаржуваних судових рішень у порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
11. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке.
12. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України зазначеного Кодексу ).
13. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 зазначеного Кодексу суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Із аналізу змісту статті 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта (ухвали, рішення, постанови), є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.
14. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
15. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
16. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
17. Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
18. У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
19. Тобто, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від цього загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (аналогічні правові висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
20. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.