ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
у справі № 686/1699/20 (провадження № 13-67кс23) щодо наявності підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) кримінального провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240250000733, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2021 року, залишеним без змін 03 серпня 2021 року Хмельницьким апеляційним судом, ОСОБА_5 було засуджено за ч. 1 ст. 286 КК (у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI) до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Суд також вирішив цивільний позов потерпілого ОСОБА_6, питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Задовольнивши частково касаційну скаргу сторони захисту, колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - колегія суддів, Касаційний кримінальний суд) 21 вересня 2022 року скасувала ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції. За наслідками такого розгляду апеляційний суд 15 листопада 2022 року скасував вирок від 17 лютого 2021 року і на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрив відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Ухвалою від 28 листопада 2022 року Хмельницький апеляційний суд задовольнив заяву ОСОБА_6 і стягнув з ОСОБА_5 на користь потерпілого понесені ним процесуальні витрати: на правову допомогу - 34 378,80 грн; пов?язані з прибуттям до місця судового провадження - 8 404,90 грн, а всього - 42 783,70 грн.
Указана ухвала суду апеляційної інстанції оскаржена в касаційному порядку.
Ухвалою від 29 серпня 2023 року Касаційний кримінальний суд передав кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 на розгляд Великої Палати, вважаючи, що справа містить виключну правову проблему, вирішення якої матиме значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
При цьому колегія суддів вказала про можливість вирішення цієї правової проблеми шляхом перегляду попередніх правових висновків Великої Палати, викладених у постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20), або шляхом їх уточнення в частині належного суб`єкта відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат на користь потерпілого у випадку закриття кримінального провадження зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
27 вересня 2023 року Велика Палата постановила ухвалу у цій справі, якою повернула провадження на розгляд колегії суддів (далі - ухвала про повернення), вказавши на відсутність достатніх підстав для передачі справи на її розгляд.
Обґрунтовуючи своє рішення, Велика Палата зазначила що, передаючи провадження на її розгляд, Касаційний кримінальний суд не продемонстрував різних підходів до правозастосування з посиланням на суперечливу судову практику, а незгода колегії суддів зі сформованою в постанові Великої Палати від 17 червня 2020 року позицією щодо тлумачення певних норм права не свідчить про наявність виключної правової проблеми і не може слугувати підставою для передачі провадження на розгляд Великої Палати.
На думку Великої Палати, не є коректним та не суперечить її позиції юридичний підхід об?єднаної палати Касаційного кримінального суду, викладений у постанові від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21), оскільки стосується окремого виду процесуальних витрат, зокрема, понесених органом досудового розслідування, які було вирішено віднести на рахунок держави у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Разом з тим, у постанові Великої Палати від 17 червня 2020 року не йдеться про коло осіб, з яких стягуються процесуальні витрати, а визначено обов`язковість їх розподілу під час прийняття остаточного судового рішення в кримінальному провадженні.
Крім того, як зазначає Велика Палата, прохання Касаційного кримінального суду про уточнення висновку, викладеного в раніше прийнятому рішенні Великої Палати, не корелюється з положеннями ч. 4 ст. 434-1 КПК.
Із зазначеним висновком не погоджуємось з огляду на таке.
Велика Палата правильно вказала про те, що виключну правову проблему належить оцінювати з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Разом з тим про наявність якісного критерію виключності правової проблеми можуть свідчити не лише недостатня законодавча урегульованість певних питань, наявність колізій, існування різного застосування одних і тих самих положень закону в судовій практиці, а й неефективність/суперечливість правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні, у тому числі під час правозастосовного тлумачення окремих норм судом. Про наявність кількісного критерію може свідчити той факт, що проблема наявна не в одному конкретному провадженні, але й існує в інших, або вона може виникнути з урахуванням позиції, щодо якої постає питання юридичної невизначеності.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати, Касаційний кримінальний суд, виклавши в ухвалі про передачу детальний аналіз положень ст. 62 Конституції України, ч. 5 ст. 17, ст. 124 КПК, зазначив, що, з огляду на зміст аналізованих норм права та висновок Великої Палати, викладений у постанові від 17 червня 2020 року, виникає питання про те, з кого саме мають бути стягнуті документально підтверджені процесуальні витрати на користь потерпілого у випадку закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як правильно відзначає колегія суддів, КПК ні у ст. 124, ні в інших нормах не дає прямої відповіді на це питання, а покладення такого обов`язку на особу, щодо якої ухвалено рішення про звільнення від кримінальної відповідальності, на думку колегії суддів, суперечитиме приписам ст. 62 Конституції України та ч. 5 ст. 17 КПК. А тому висновок про застосування норми права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року, зокрема про те, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, не узгоджується із засадничими положеннями презумпції невинуватості, приписами ст. 124 КПК і є таким, що створює неоднозначну ситуацію у правозастосуванні судами першої та апеляційної інстанцій у порядку кримінального провадження.