ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 357/14380/21
провадження № 51-2323км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111030002710, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Згідно з вироком суду, 3 листопада 2021 року приблизно о 17:40 ОСОБА_7, керуючи технічно-справним автобусом "Mercedes-Benz 312d (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та рухаючись по вул. Незалежності зі сторони вул. Поповича у напрямку до вул. Заводська в м. Узин Білоцерківського району Київської області, на нерегульованому перехресті вул. Незалежності та вул. Авіаторів, в порушення вимог пунктів 2.3 (б), 10.1, 16.13, 16.6 Правил дорожнього руху, не вірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність, перед виконанням маневру повороту ліворуч не надав дорогу та допустив зіткнення з моторолером марки "Хонда Діо" без державних номерних знаків, під керуванням неповнолітнього ОСОБА_9, який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку, прямо через вказане перехрестя доріг, у напрямку до вул. Поповича в м. Узин та мав перевагу в русі.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій моторолера ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу захисника, вирок змінено в частині призначеного покарання та на підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки. В решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що апеляційним судом не надано належну оцінку обставинам вчинення злочину, наслідкам, що настали, а також безпідставно визнано щире каяття обставиною, що пом`якшує покарання, оскільки вказана обставина не підтверджується матеріалами кримінального провадження. Зазначає, що визнання вини засудженим, його пенсійний вік, позитивна характеристика були враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання у мінімальному розмірі, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, проте не зменшують в достатній мірі суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення та не дають підстави для застосування до останнього положень ст. 75 КК.
Представник потерпілого направив на адресу Верховного Суду заяву, в якій підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити.
В запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор та представник потерпілого підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Засуджений та його захисник заперечували проти її задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 286 КК прокурором не оспорюється. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються.
Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Разом із цим, дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.