ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 442/3551/21
провадження № 51-187км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
законного
представника
засудженого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
(в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 та законного представника засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 вересня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, до якого ухвалами суду тричі застосовувались примусові заходи виховного характеру, раніше судимого за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 січня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі статей 75, 104 КК звільненого від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 (за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК) та ОСОБА_12 (за частинами 2, 3 ст. 185 КК), рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно з вироком суду 23 лютого 2021 року приблизно о 20:30 ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_12, перебуваючи на території храму "Успення Пресвятої Богородиці" (вул. Володимира Великого, 1 у м. Стебник Львівської області), шляхом пошкодження ривками металопластикових вхідних дверей, відкрили їх і проникли в середину приміщення храму.
Однак, після того, як спрацювала звукова сигналізація, останні втекли до магазину навпроти, де почекали приблизно 20 хвилин і переконавшись, що на сигналізацію ніхто не відреагував, приблизно о 20:50 повернулись та через попередньо виламані двері увійшли в середину приміщення. Далі, ОСОБА_12 перекинув та розбив ногою одну скриню, а ОСОБА_6 розбив ногою іншу скриню для пожертв, з яких останні, діючи умисно, повторно, таємно викрали грошові кошти на загальну суму 934 грн та з місця вчинення злочину втекли.
Крім того, 4 квітня 2021 року приблизно о 16:15 ОСОБА_6, за попередньою змовою з ОСОБА_7, зайшли через задній вхід на територію храму " ІНФОРМАЦІЯ_2" (вул. Стрийська, 1 у м. Дрогобич Львівської області), де ОСОБА_7, застосовуючи фізичну силу, відчинив металопластикове вікно і вони проникли до захристії храму. Далі, перебуваючи в приміщенні, ОСОБА_6 розбив ногою дерев`яну скриньку для пожертв, а ОСОБА_7 діючи умисно, повторно, таємно викрав з неї 1 310 грн, та вони з місця події втекли.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, в порядку ст. 408 КПК змінив вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_6, пом`якшивши останньому за ч. 3 ст. 185 КК покарання до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до цього покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком та визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяці. В решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник та законний представник засудженого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження через відсутність в діянні засудженого складу кримінального правопорушення. На думку скаржників, судом було неправильно оцінено докази та безпідставно не визнано їх недопустимими. Крім того, наявні в матеріалах кримінального провадження докази не доводять поза розумним сумнівом винуватість засудженого у вчиненні крадіжок, а протилежні висновки судів ґрунтуються лише на припущеннях. Суд апеляційної інстанції обмежився поверхневою перевіркою законності вироку суду та, залишивши апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення, не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою. Відтак судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК і підлягають скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6, захисник ОСОБА_9, законний представник ОСОБА_8, засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не заперечували проти задоволення цієї скарги. Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно зі ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.
Як визначено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження, сам засуджений ОСОБА_6 винуватість у вчиненні злочинів не визнав та пояснив, що на час вчинення крадіжки у храмі в м. Дрогобич його на місці події не було, він сидів вдома з сестрою, оскільки мама не дозволяє йому так пізно гуляти. Його велосипед опинився на місці події тому, що цього дня він дав велосипед ОСОБА_7 . При цьому, звідки на розбитій скриньці для пожертв залишився слід його взуття не знає, напевно працівники поліції так зробили під час слідчого експерименту, який його змусили показувати. На слідчому експерименті він все показував під тиском працівників поліції, котрі його залякали. Однак їх дії він не оскаржував, заяви в прокуратуру не надавав, оскільки боявся.
Щодо епізоду викрадення грошових коштів з храму в м. Стебнику засуджений пояснив, що він крадіжки також не вчиняв, а сліди його пальців рук там залишились тому, що він ходив туди з бабусею. На вибитому віконці в кіоску релігійної літератури залишився його відбиток, оскільки він купував там собі книжечки.
Разом з тим, твердження засудженого ОСОБА_6 про не причетність до вчинення злочинів не знайшли свого підтвердження в ході дослідження доказів судом першої інстанції.
Так, будучи допитаним у суді свідок ОСОБА_13 пояснив, що 4 квітня 2021 року приблизно о 15:00 по вул. Бориславській у м. Дрогобич він випадково зустрів знайомих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Проходячи біля церкви, що по вул. Стрийській, ОСОБА_6 запропонував вчинити крадіжку з церкви. Тоді, ОСОБА_6 залишив велосипед на території церкви біля воріт справа та вони зайшли через центральні двері до приміщення церкви, однак там були люди і вони вийшли. Потім обійшли церкву ззаду, він залишився стояти біля воріт, а ОСОБА_7 підійшов до металопластикового вікна, надавив на нього рукою і через ущелину у вікні заліз у приміщення церкви. За ним заліз і ОСОБА_6, а свідок відмовився йти з ними і вийшов за ворота. Приблизно через хвилин шість вибігли ОСОБА_6 і ОСОБА_7, вони тримали в руках гроші і розпихали їх по кишенях. Далі вони разом пішли на закинуту будівлю дитячого садочку, де ОСОБА_6 дав йому 500 грн, які він в подальшому видав працівникам поліції. Свідок зазначив, що коли після крадіжки вони вибігли з церкви, ОСОБА_6 забув свій велосипед на території церкви і згадав про нього вже на закинутій будівлі.
З дослідженого судом першої інстанції протоколу слідчого експерименту за участю засудженого від 6 квітня 2021 року та відеозапису до нього вбачається, що вказану слідчу дію було проведено за участі ОСОБА_6, в присутності його законного представника - ОСОБА_8, захисника ОСОБА_14 та понятих ОСОБА_15 і ОСОБА_16 . Під час даної слідчої дії ОСОБА_6 добровільно і послідовно відтворив обставини проникнення ним до храму у м. Дрогобич через вікно. Показав у дії, як перевернув та розбив ногою скриньку для пожертв, з якою він і ОСОБА_7 вийняли грошові кошти. Також вказав і відтворив механізм залишення ним місця події через вікно, показав на місце, де на них чекав ОСОБА_13 і напрямок в якому вони втрьох пішли з місця події.