Постанова
Іменем України
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 198/219/22
провадження № 61-11013св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на постанову Волинського апеляційного суду від 15 червня 2023 року в складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я. у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності договору,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності договору.
В обґрунтуванням своїх вимог зазначало, що 06 липня 1995 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", було укладено договір про поточний депозитний вклад № 1005682105, відповідно до умов якого ОСОБА_1 вносить до каси банку кошти у розмірі 900 000 000,00 карб. на строк до 4 років із щомісячними нарахуваннями по річній відсотковій ставці 220 %.
18 грудня 2016 року Правлінням Національного банку України було прийнято рішення про віднесення АТ КБ "ПриватБанк" до категорії неплатоспроможних. 18 грудня 2016 року Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення № 560/2016 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки України в економічній сфері та захисту інтересів вкладників", яке введене в дію Указом Президента України від 18 грудня 2016 року, яким було запропоновано Кабінету Міністрів України розглянути питання щодо капіталізації АТ КБ "ПриватБанк" за участю держави.
У результаті процедури виведення неплатоспроможного АТ КБ "ПриватБанк" з ринку за участі держави 21 грудня 2016 року Держава Україна набула права власності на акції АТ КБ "ПриватБанк" відповідно до статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Зобов`язання АТ КБ "ПриватБанк" перед ОСОБА_1 за договором про поточний депозитний вклад від 06 липня 1995 року № 1005682105 не обліковувалися на балансовому та позабалансовому рахунках банку станом на дату набуття державою права власності на акції АТ КБ "ПриватБанк" (21 грудня 2016 року) внаслідок чого, договір про поточний депозитний вклад № 1005682105 є нікчемним в силу приписів пункту 16 статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 215 ЦК України, а зобов`язання за цим договором є такими, що не підлягають виконанню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалою від 27 березня 2023 року провадження в цій справі закрив.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, виходив з того, що є таке, що набрало законної сили рішення суду в справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому подання позову АТ КБ "ПриватБанк" призведе до повторного розгляду справи та винесення нового рішення у справі, ідентичного за змістом постанові Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в справі № 757/55832/21, однак, ухваленого на користь АТ КБ "ПриватБанк".
Волинський апеляційний суд постановою від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задовольнив.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2023 року скасував, а справу направив до Луцького міськрайонного суду Волинської області для продовження розгляду.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що у цій справі АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності договору, в той час як у справі № 757/55832/21 позивачем був Кабінет Міністрів України, який звертався з позовом до ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" про застосування наслідків недійсності договору, визнання відсутнім прав та обов`язків за договором. Тобто, справа № 198/219/22 та справа № 757/55832/21 різняться складом учасників. У справі № 757/55832/21 АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 не є сторонами один по відношенню до одного, а одночасно є відповідачами, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
24 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 15 червня 2023 року та залишити в силі ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2023 року.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, викладеного в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року в справі № 630/487/16, відповідно до якого: "позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору". Заявник вважає, що такі висновки не відповідають нормі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв`язку з чим їх потрібно конкретизувати та уточнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 29 березня 2012 року в справі № 2-737/12, яке набрало законної сили, зобов`язано банк повернути ОСОБА_1 суму вкладу за договором банківського вкладу від 06 липня 1995 року № 1005682105 із нарахованими відсотками з часу його укладання до 06 липня 2003 року. 07 березня 2013 року було відкрито виконавче провадження № 37184920 щодо виконання виконавчого листа від 15 лютого 2013 року № 2-727/12. Однак після відкриття виконавчого провадження банк вчиняє дії та ухиляється від виконання рішення суду, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Районного Суду м. Нікосія та до Земельного суду м. Франкфурт з клопотаннями про визнання та виконання на територіях Республіки Кіпр та Німеччини рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 29 березня 2012 року в справі № 2-737/2012 (справи № 391/2018 та № 2-03 О 498/18). Розгляд клопотань триває.
Також зазначає, що 11 жовтня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" надіслав лист до Кабінету Міністрів України, в якому просив з метою захисту його прав ініціювати спір.
Так, Кабінет Міністрів України як зацікавлена особа звернувся з відповідним позовом до АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 (справа № 757/55832/21), за результатом розгляду якого, Київський апеляційний суд постановою від 24 січня 2023 року скасував рішення Печерського районного суд м. Києва від 30 червня 2021 року та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову Кабінету Міністрів України. Вказана постанова набрала законної сили.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, а висновки суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції є помилковими, оскільки суд розглянув справу формально, не застосував принцип res judicata, а також залишив поза увагою, що в цьому випадку має значення саме існування спору між сторонами, а не те, що сторони технічно діють в процесуальному статусі позивача або відповідача (співвідповідача).
Вказує на те, що суди першої і апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що справа № 198/219/22 та справа № 757/55832/21 стосуються спору щодо тих самих підстав, однак у них існує розбіжність в оцінці того, чи є склад учасників вказаних справ тотожним, оскільки у справі № 757/55832/21 позивачем є Кабінет Міністрів України, а відповідачами - АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, а у справі № 198/219/22 АТ КБ "ПриватБанк" має інший процесуальний статус та виступає позивачем, а ОСОБА_1 виступає відповідачем. За висновком апеляційного суду ця відмінність призвела до того, що пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України не може бути застосовано.
Скаржник вважає, що при прийнятті постанови у цій справі апеляційний суд порушив норми процесуального права, що в свою чергу призвело до порушення права на справедливий суд.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції - законними та обґрунтованими. Тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Справа надійшла до Верховного Суду в серпні 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року в справі № 757/55832/21 позов Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1, АТ КБ "ПриватБанк" про застосування наслідків недійсності договору, визнання відсутнім прав та обов`язків за договором задоволено.
Застосовано наслідки недійсності договору про поточний депозитний вклад від 06 липня 1995 року № 1005682105, укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, шляхом визнання такими, що не підлягають виконанню, всіх зобов`язань АТ КБ "ПриватБанк" за договором про поточний депозитний вклад від 06 липня 1995 року № 1005682105.
Визнано відсутнім у ОСОБА_1 право вимагати від АТ КБ "ПриватБанк" виконання всіх зобов`язань за договором про поточний депозитний вклад від 06 липня 1995 року № 1005682105.
Визнано відсутнім в АТ КБ "ПриватБанк" обов`язку виконувати зобов`язання за договором про поточний депозитний вклад від 06 липня 1995 року № 1005682105.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Волкова В. М. задоволено.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову Кабінету Міністрів України відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року набрала законної сили.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.