Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 932/10763/20
провадження № 61-3729св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2021 року у складі судді Цитульського В. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року у складі колегії суддів Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє також як законний представник ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, про припинення дій, які порушують право сторони договору, позбавлення права на користування житлом.
Позов обґрунтований тим, що між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 укладено договір кредиту, згідно з яким позичальник отримав грошові кошти в сумі 60 184 долари США строком до 05 жовтня 2026 року.
У забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_5 надав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Договором іпотеки передбачено право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання письмової згоди від іпотекодержателя. Проте такий обов`язок відповідач порушив та зареєстрував у квартирі інших осіб.
У зв`язку з цим АТ КБ "ПриватБанк" просило суд припинити дії, які порушують право сторони договору, шляхом визнання дій ОСОБА_5 щодо реєстрації в предметі іпотеки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 неправомірними та позбавити права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2, неправомірно зареєстрованих осіб.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року, відмовлено у позові.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надав доказів надання кредиту відповідачу, а також доказів державної реєстрації іпотеки. Суд визнав такими, що недоведені факти надання позивачем кредиту та виникнення взаємних прав і обов`язків іпотекодавця та іпотекодержателя між сторонами.
Позивач не вказав на створення йому будь-яких перешкод у реалізації його прав іпотекодержателя фактом реєстрації у житлі відповідачів.
У підставахпозову відсутнє посиланняна порушення відповідачем договору кредиту чи звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки суд позбавлений можливості виходити за межі вимог (в тому числі й підстав позову), вказані обставини суд не досліджував.
На переконання суду факт реєстрації місця проживання відповідачів уквартирі не позбавляє та не обмежує прав іпотекодержателя, зокрема щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з вимогами закону факт звернення стягнення на предмет іпотеки буде підставою для виселення усіх зареєстрованих у квартирі осіб на вимогу іпотекодержателя або нового власника, а у випадку невиконання відповідної вимоги - в судовому порядку.
Виселення відповідачів не буде відповідати критерію "згідно із законом", не матиме "легітимної мети" та не буде "необхідним у демократичному суспільстві". Задоволення позову у цій справі не матиме наслідком ефективного захисту прав позивача.
Також суд звернув увагу, що позивач не надав доказів звернення до відповідачів із вимогою про добровільне зняття їх виселення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" направило поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року, просило скасувати судові рішення та задовольнити позов.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивувана тим, що у кредитному та іпотечному договорах чітко вказані номер і дата їх укладення, відповідач не заперечував факт отримання кредитних коштів.
У справі № 200/17969/14-ц за позовом банку із ОСОБА_6 стягнено заборгованість за спірним кредитним договором, тобто факт надання кредиту підтверджується рішенням суду в іншій справі.
У договорі іпотеки передбачений обов`язок іпотекодавця не реєструвати в іпотечній квартирі будь-яких осіб без згоди іпотекодержателя, якого відповідач не дотримався. ОСОБА_7 належить на праві власності інше житло, вона протиправно зареєстрована в іпотечній квартирі.
Наявність зареєстрованих за адресою предмета іпотеки осіб перешкоджатиме реалізації квартири та негативно впливатиме на ціну.
Ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.
Суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 570/3689/16-ц.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Встановлені судами обставини
Між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 укладено договір кредиту, згідно з Особливими умовами якого позивач зобов`язався надати позичальнику грошові кошти через касу банку на строк з 05 жовтня 2007 року по 05 жовтня 2026 року в сумі 60 184 доларів США, 50 тис. доларів США на будівництво та 10 184 доларів США на сплату страхових платежів.
Позичальникзобов`язався повернути позику у погоджені строки, сплатити відсотки та інші передбачені договором платежі.
Між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки від 05 жовтня 2007 року №DNU0GA00000252, згідно з яким ОСОБА_5 назабезпечення своїх кредитних зобов`язань передав в іпотеку позивачу належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
Пунктом 18.12 договору іпотеки визначено, що іпотекодавець зобов`язується не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без письмової згоди на це іпотекодержателя
Із матеріалів справи випливає, що у квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 належить право власності на іншу квартиру, а саме АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12листопада 2010 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм дає підстави для висновку, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.