Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 569/24207/21
провадження № 61-7505 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державний кадастровий реєстратор відділу у м. Рівному міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Каленюк Оксана Олександрівна, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
на стороні відповідача, - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги державного кадастрового реєстратора відділу у м. Рівному міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Каленюк Оксани Олександрівни
та ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В.,
Вейтас І. В., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до державного кадастрового реєстратора відділу у м. Рівному міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Каленюк О. О. (далі - державний кадастровий реєстратор), Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області)
про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що постановою Рівненського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року, з урахуванням додаткової постанови Рівненського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року
про ухвалення додаткового рішення, за результатами розгляду справи
№ 569/4599/18 за його позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_8,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання права власності на частину земельної ділянки, виділення земельної ділянки в натурі, припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, було виділено йому у власність, як власнику квартири АДРЕСА_1, у натурі п`ять частин земельної ділянки (кадастровий номер 5610100000:01:039:0317, площею 2 030 кв. м), згідно
з варіантом розподілу № 2, визначеному у висновку експерта
від 14 листопада 2018 року № ЕУ-25/18: перша розташована під гаражем
і має площу 20 кв. м; друга має прямокутну форму, площею 51 кв. м; третя має прямокутну форму, площею 25 кв. м; четверта площею 125 кв. м;- п`ята має площу 150 кв. м. Загальна площа ділянок становить 371 кв. м. Частину земельної ділянки (по периметру гаражів) і площею 22,0 кв. м виділено
в спільне користування власників квартир АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 . Частину земельної ділянки площею 260 кв. м запропоновано виділити в спільне користування власників всіх квартир будинку. Загальна площа земельної ділянки,
що виділена йому у власність, як власнику квартири АДРЕСА_2, з урахуванням ділянок спільного користування становить 447 кв. м. Припинено його право спільної сумісної власності на земельну ділянку, з кадастровим номером 5610100000:01:039:0317, площею 2 030 кв. м по
АДРЕСА_4 .
У 2020 році, на його замовлення, фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_9 розробив технічну документацію із землеустрою
щодо поділу та об`єднання земельної ділянки приватної власності
для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01) у
АДРЕСА_4 . Унаслідок поділу сформовано 13 окремих земельних ділянок.
14 червня 2021 року він звернувся до державного кадастрового реєстратора із заявами про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, а саме із 13 заявами про державну реєстрацію сформованих унаслідок поділу земельних ділянок. Проте, державний кадастровий реєстратор Каленюк О. О. 23 червня 2021 року прийняла рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, за номерами: РВ-5600848482021, РВ-5600848512021, РВ-5600848492021, РВ-5600848502021, РВ-5600848522021,
РВ-5600848542021, РВ-5600848532021, РВ-5600848562021,
РВ-5600848572021, РВ-5600848582021, РВ-5600848442021,
РВ-5600848462021, РВ-5600848472021.
Підставами відмови в усіх рішеннях державним кадастровим реєстратором зазначено, у тому числі, невідповідність поданих документів законодавству, а саме: ЗК України, законам України: "Про Держаний земельний кадастр", "Про землеустрій", постанові Кабінету Міністрів України від 17 жовтня
2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру".
Позивач уважав вказані рішення державного кадастрового реєстратора незаконними, такими, що порушують його права та законні інтереси, направлені на перешкоджання виконання судового рішення, яке набрало законної сили, тому просив їх скасувати.
Посилаючись на відповідні норми ЗК України, ЦК України, Закону України
"Про Державний земельний кадастр", Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок ведення Державного земельного кадастру), позивач зазначав, що між ним та іншими співвласниками спірної земельної ділянки (користувачами земельних ділянок) з кадастровим номером 5610100000:01:039:0317 постійно виникали суперечки щодо порядку користування спірною земельною ділянкою та визначення її розміру, який мав би належати кожному із них. Указане й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом для вирішення наявного між ними спору, який остаточно був вирішений постановою Рівненського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року
у справі № 569/4599/18. Цим судовим рішенням було припинено право спільної сумісної власності на земельну ділянку, з кадастровим номером 5610100000:01:039:0317, площею 2 030 кв. м, визначено, які саме земельні ділянки є його приватною власністю (п`ять земельних ділянок).
Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання спірної земельної ділянки розроблена ФОП ОСОБА_11 на 13 земельних ділянок, оскільки виділені йому рішенням суду п`ять земельних ділянок фактично ділять решту земельної ділянки ще на вісім окремих ділянок. Присвоєння цим восьми земельним ділянкам кадастрових номерів відповідає вимогам закону, жодним чином не порушує права інших співвласників спірної земельної ділянки, яка залишилася у їх спільному сумісному користуванні.
На думку позивача, рішення суду звільняє його від обов`язку отримувати згоду суміжних землекористувачів на розроблення технічної документації щодо поділу земельних ділянок, відсутність якої була однією із підстав для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.
Вказував, що місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення
або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проєктування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок. Такі відомості можуть відображатися у довільній формі,
що ідентифікує місцезнаходження межових знаків та містить їх опис.
У поданій технічній документації описано існуючі межі, їх точки. Тому
у державного кадастрового реєстратора не було підстав для відмови
у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.
Також позивач уважав, що державний кадастровий реєстратор вийшов
за межі наданих йому повноважень, вказавши підставою для винесення оскаржуваних рішень неможливість оформлення ОСОБА_7 спадщини у зв`язку із припиненням існування об`єкта цивільних прав - земельної ділянки, з кадастровим номером 5610100000:01:039:0317.
Зазначав, що він звертався до адміністративного суду з аналогічним позовом (справа № 460/10560/21), проте ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року йому було відмовлено
у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Крім того, позивач зазначав, що орієнтовний розмір судових витрат, які він планує понести в результаті розгляду справи, становить 10 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Каленюк О. О. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 23 червня 2021 року за номерами: РВ-5600848482021, РВ-5600848512021, РВ-5600848492021,
РВ-5600848502021, РВ-5600848522021, РВ-5600848542021,
РВ-5600848532021, РВ-5600848562021, РВ-5600848572021,
РВ-5600848582021, РВ-5600848442021, РВ-5600848462021,
РВ-5600848472021;
- зобов`язати державного кадастрового реєстратора Каленюк О. О. прийняти його заяви від 14 червня 2021 року та зареєструвати
в Державному земельному кадастрі земельні ділянки щодо яких розроблений проєкт землеустрою, який був поданий разом із цими заявами шляхом присвоєння нових кадастрових номерів;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру
у Рівненській області на його користь судові витрати на правову допомогу
в розмірі 10 500,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2021 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2021 року скасовано,
а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня
2023 року у складі судді Галінської В. В. у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, надавши оцінку, як поданим сторонами,
так і витребуваним судом, доказам, застосувавши відповідні норми
ЗК України, законів України: "Про Державний земельний кадастр",
"Про землеустрій", положення Порядку ведення Державного земельного кадастру, виходив із того, що надана позивачем технічна документація
із землеустрою за своїм змістом не відповідала вимогам земельного законодавства.
Після смерті ОСОБА_12 не оформлено спадщину щодо
спірної земельної ділянки, тоді як при її поділі та реєстрації, відповідно
до частини тринадцятої статті 791 ЗК України, земельна ділянка припиняє своє існування як об`єкт цивільних прав, що, у свою чергу, призведе
до неможливості оформлення спадщини після смерті померлої.
Крім цього, районним судом установлено, що замовником технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок був лише ОСОБА_1 . Інші співвласники спірної земельної ділянки
не уповноважували його бути замовником даної документації. Більше того, вони (треті особи) не погоджуються із запропонованим варіантом поділу
у виготовленій технічній документації із землеустрою, про що вказано
у їх відзиві на позовну заяву. Заяви про реєстрацію 13 земельних ділянок також подані лише позивачем.
Суд першої інстанції уважав, що ГУ Держгеокадастру у Рівненській області
є неналежним відповідачем у даному спорі, оскільки прийняття або відмова у державній реєстрації земельних ділянок належить виключно
до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру
та його територіальних органів.
Суд зазначив, що між співвласниками спірної земельної ділянки існує спір щодо порядку користування землею. Незважаючи на виділ в натурі позивачу земельних ділянок на підставі рішення суду, останній не наділений правом на звернення від імені інших співвласників із заявами про внесення відомостей до Державного земельного кадастру про поділ спірної земельної ділянки.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня
2023 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1
про визнання протиправними та скасування рішень державного кадастрового реєстратора Каленюк О. О. про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 23 червня 2021 року:
№ РВ-5600848462021, № РВ-5600848492021, № РВ-5600848482021,
№ РВ-5600848512021, № РВ-5600848522021, № РВ-5600848472021,
№ РВ-5600848562021 скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову в цій частині.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного кадастрового реєстратора Каленюк О. О. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:
- рішення № РВ-5600848462021 від 23 червня 2021 року;
- рішення № РВ-5600848492021 від 23 червня 2021 року;
- рішення № РВ-5600848482021 від 23 червня 2021 року;
- рішення № РВ-5600848512021 від 23 червня 2021 року;
- рішення № РВ-5600848522021 від 23 червня 2021 року;
- рішення № РВ-5600848472021 від 23 червня 2021 року;
- рішення № РВ-5600848562021 від 23 червня 2021 року.
Зобов`язано державного кадастрового реєстратора Каленюк О. О.
на підставі поданих ОСОБА_1 заяв від 14 червня 2021 року: реєстраційний номер ЗВ-9707592932021, реєстраційний номер
ЗВ-9707592962021, реєстраційний номер ЗВ-9707592952021, реєстраційний номер ЗВ-9707592982021, реєстраційний номер ЗВ-9707592992021, реєстраційний номер ЗВ-9707592942021, реєстраційний номер
ЗВ-9707593022021 зареєструвати в Державному земельному кадастрі вказані 7 (сім) земельних ділянок щодо яких розроблений проєкт землеустрою, який поданий разом із зазначеними заявами ОСОБА_1 від 14 червня 2021 року вказаному державному кадастровому реєстратору Каленюк О. О. шляхом присвоєння нових кадастрових номерів.
В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.
Стягнуто з державного кадастрового реєстратора Каленюк О. О. на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5 250,00 грн.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те,
що ГУ Держгеокадастру у Рівненській області є неналежним відповідачем
у даному спорі, оскільки до його повноважень не відноситься прийняття відповідних рішень про державну реєстрацію земельних ділянок/відмову
у їх реєстрації.
Суд апеляційної інстанції вважав, що районний суд правильно зазначив,
що позивач не наділений правом на звернення від імені інших співвласників спірної земельної ділянки із заявами про внесення відомостей
до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки,
яка залишилась у спільному користуванні власників усіх квартир будинку, крім власника квартири АДРЕСА_2 ( ОСОБА_1 ). Апеляційний суд урахував, що рішенням суду припинено право спільної сумісної власності
ОСОБА_1 на земельну ділянку, з кадастровим номером 5610100000:01:039:0317, площею 2 030 кв. м, а тому він вже не має жодного відношення до земельної ділянки, що залишилася після виділу.
Районний суд не врахував відповідні положення ЦК України, а також обов`язку державного кадастрового реєстратора здійснити державну реєстрацію виділених позивачу рішенням суду, яке набрало законної сили, земельних ділянок із земельної ділянки, площею, 0,2030 га, з кадастровим номером 5610100000:01:039:0317. Позивач не може нести відповідальність за наявні деякі недоліки у технічній документації із землеустрою, які, тим
не менше, не впливають на наявність у нього права зареєструвати своє право власності на виділену йому судовим рішенням земельну ділянку (земельні ділянки).
Після виділення позивачу земельної ділянки (земельних ділянок) державна реєстрація земельної ділянки, з кадастровим номером 5610100000:01:039:0317 не скасовується, змінюється лише її розмір. Отже, висновок суду першої інстанції про неможливість оформлення спадщини після смерті ОСОБА_12 є помилковим і не може бути підставою
для незахисту прав позивача. Питання про можливість чи неможливість оформлення спадщини не входить до компетенції державного кадастрового реєстратора.
Апеляційний суд урахував, що з семи земельних ділянок, виділених позивачу, п`ять з них виділені у власність в натурі йому одному, як власнику квартири АДРЕСА_1,
що саме по собі не потребує згоди або відповідних рішень чи дій інших співвласників, як зазначив суд першої інстанції. Щодо інших двох земельних ділянок, які виділені ОСОБА_1 у спільне користування з третіми особами, апеляційний суд зазначив, що одна з них (по периметру гаражів) площею 22,0 кв. м виділена в спільне користування власників квартири АДРЕСА_2 ( ОСОБА_1 ) та квартири АДРЕСА_3 ( ОСОБА_6 і ОСОБА_3 ),
а друга земельна ділянка, площею 260 кв. м виділена в спільне користування власників усіх квартир будинку. При цьому судом ураховано пояснення учасників справи, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_5, які в цілому не заперечували проти позову ОСОБА_1 .
За наведених обставин, апеляційний суд уважав за необхідне позов позивача у відповідних частинах задовольнити, визнати протиправними
та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Каленюк О. О. про відмову в внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 23 червня 2021 року за відповідними номерами щодо: земельної ділянки, площею 20 кв. м, яка розташована під гаражем; земельної ділянки, площею 51 кв. м, яка має прямокутну форму; земельної ділянки, площею 25 кв. м, яка має прямокутну форму; земельної ділянки, площею 125 кв. м; земельної ділянки, площею 150 кв. м; частини земельної ділянки (по периметру гаражів) площею 22,0 кв. м, яка виділена в спільне користування власників квартири АДРЕСА_2 і квартири АДРЕСА_3 ; частини земельної ділянки, площею 260 кв. м, яка виділена в спільне користування власників всіх квартир будинку. Зобов`язати державного кадастрового реєстратора Каленюк О. О. на підставі поданих позивачем заяв зареєструвати вказані сім земельних ділянок.
Посилаючись на положення статті 141 ЦПК України, апеляційний суд здійснив розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2023 року
в роз`ясненні державному кадастровому реєстратору Каленюк О. О. постанови Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року відмовлено.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 01 червня 2023 року
в роз`ясненні ГУ Держгеокадастру у Рівненській області постанови Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року до Верховного Суду, державний кадастровий реєстратор Каленюк О. О., посилаючись
на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2023 року.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду державний кадастровий реєстратор Каленюк О. О. посилається на те, що: апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; судом належним чином
не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389
ЦПК України).
У травні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2023 року.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 посилається на те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду,
а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2023 року, після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі від 29 травня 2023 року, відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою державного кадастрового реєстратора Каленюк О. О. Витребувано цивільну справу № 569/24207/21 із Рівненського міського суду Рівненської області. Задоволено клопотання заявника про зупинення виконання судового рішення. Зупинено виконання постанови Рівненського апеляційного суду
від 18 квітня 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу
та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року, після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі від 29 травня 2023 року,
відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 . Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга державного кадастрового реєстратора Каленюк О. О. мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції
є необґрунтованою та незаконною, й такою, яку неможливо виконати. Апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам та її доводам.
Заявник зазначає, що державний кадастровий реєстратор не здійснює державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, а лише вносить відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Тому безпідставними є посилання апеляційного суду на статтю 182 ЦК України, яка, на думку суду, встановлює обов`язок кадастрового реєстратора
на державну реєстрацію права власності позивача на виділену йому землю.
Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ
у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу. Суд не врахував, що позивачу неможливо виділити сім земельних ділянок, дві з яких виділено у спільне користування, без розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Крім цього, як неодноразово вказувалося під час розгляду справи, у разі поділу або об`єднання земельної ділянки запис про реєстрацію земельної ділянки та її кадастровий номер скасовується. Заявник уважає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статті 370
ЦК України у подібних правовідносинах.
Позивач подав 13 заяв про реєстрацію 13 земельних ділянок,
які відповідно до технічної документації із землеустрою утворилися внаслідок поділу земельної ділянки, площею 0,2030 га, з кадастровим номером 5610100000:01:039:0317, яка на праві спільної сумісної власності належить вісьмом особам. Державним кадастровим реєстратором
на підставі вказаних заяв було прийнято 13 рішень про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Як рішення, так і заяви повторному перегляду не підлягають, у зв`язку з відсутністю такої можливості у функціоналі Державного земельного кадастру. Указане підтверджується листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якому зазначено, що нормами Закону України "Про Державний земельний кадастр", Порядку ведення Державного земельного кадастру, і відповідно програмним забезпеченням Державного земельного кадастру не передбачено повторного перегляду однієї і тієї самої заяви, яка вже була опрацьована державним кадастровим реєстратором. Аналогічну відповідь надано й державним підприємством "Центр державного земельного кадастру", які вказали про те,
що переведення в програмному забезпеченні Державного земельного кадастру на етап опрацювання завершених заяв або їх повторне опрацювання технічно неможливо.
Крім цього, визначення державного кадастрового реєстратора, відповідно до положень Порядку ведення Державного земельного кадастру
та частини шістнадцятої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр", здійснюється в день подання заяви за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості. Отже, повторний розгляд документів та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру буде здійснено іншим кадастровим реєстратором.
Вказує на законність та обґрунтованість рішення районного суду. Суд першої інстанції правильно встановив, що надана позивачем технічна документація із землеустрою не відповідала вимогам земельного законодавства, а тому державним кадастровим реєстратором були прийняті законні рішення про відмову у внесенні відомостей. Позивач без відома інших співвласників, не маючи на це відповідних повноважень, звернувся до ФОП ОСОБА_9 для розроблення технічної документації
із землеустрою, а згодом і з заявами про реєстрацію земельних ділянок. Водночас, судовим рішенням у справі № 569/4599/18 право спільної сумісної власності інших співвласників на спірну земельну ділянку
не припинено.
Також зазначає, що у даному спорі вона не може бути відповідачем, оскільки існує спір про право між позивачем та іншими співвласниками спірної земельної ділянки. Вона може бути відповідачем у справі щодо оскарження її дій та рішень в порядку КАС України.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що внаслідок поділу земельної ділянки, з кадастровим номером 5610100000:01:039:0317, площею 2 030 кв. м по АДРЕСА_4, сформовано
13 окремих земельних ділянок. Рішенням суду у справі № 569/4599/18 позивачу виділено сім земельних ділянок, дві з яких у спільне користування з іншими співвласниками. Земельні ділянки, що залишаються у спільній сумісній власності інших співвласників не мають спільних меж, а тому неможливо сформувати єдині зовнішні межі таких ділянок для збереження за ними попереднього кадастрового номера. Позивач ні до нього,
ані до інших співвласників спірної земельної ділянки, з метою подання спільної заяви до державного кадастрового реєстратора не звертався.
Скасування державної реєстрації земельної ділянки та її кадастрового номера призведе до унеможливлення розпоряджатися своїм майном,
а отже, є незаконним порушенням права власності.
Судом не ураховано, що одна з тих частин земельної ділянки, яка виділена
у спільне користування, виділена в спільне користування власників усіх квартир будинку. Відтак, відповідну заяву про реєстрацію цієї земельної ділянки мали б подавати всі співвласники.
Доводи інших учасників справи
У липні 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли відзиви
на відповідні касаційні скарги від ОСОБА_1, проте вони не надіслані всім учасникам справи, а відтак указані відзиви до розгляду
не приймаються та не розглядаються (частина четверта статті 395
ЦПК України) (див.: подібний висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 757/43793/18-ц, провадження № 14-311цс19, пункти 44-46).
У липні 2023 року від ГУ Держгеокадастру у Рівненській області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому заявник просить касаційну скаргу задовольнити у повному обсязі. Постанову Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року скасувати, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2023 року залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2023 року відзив
ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, який за змістом є касаційною скаргою, залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків, повідомлено про наслідки невиконання.
У серпні 2023 року на виконання вимог ухвали суду від 17 липня 2023 року про залишення відзиву без руху ГУ Держгеокадастру у Рівненській області надіслало відзив на касаційну скаргу, проте його не надіслано іншим учасникам справи, а тому він до розгляду не приймається
та не розглядається (частина четверта статті 395 ЦПК України)
(див.: подібний висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 07 серпня 2019 року у справі № 757/43793/18-ц, провадження
№ 14-311цс19, пункти 44-46).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 березня 2019 року у справі № 569/4599/18 (а. с. 25-31, т. 1) позовну заяву
ОСОБА_1 задоволено частково. Виділено ОСОБА_1,
як власнику квартири
АДРЕСА_1 в натурі п`ять частин земельної ділянки згідно з варіантом
№ 4 висновку експерта від 14 листопада 2018 року № ЕУ-25/18, зокрема:
- перша розташована під гаражем розмірами 3,19х6,28 і має площу 20 кв. м;
- друга має прямокутну форму з розмірами 4,84х10,59 і площу 51 кв. м;
- третя має прямокутну форму з розмірами 4,84х5,25 і площу 25 кв. м;
- четверта має розміри по периметру (в метрах): 4,35 - 4,79 - 1,85 - 17,50 - 5,76 - 22,06 і площу 125 кв. м;
- п`ята має розміри по периметру (в метрах): 15,65 - 6,72 - 9,40 - 8,58 - 6,22 - 14,30 і площу 150 кв. м.
Загальна площа п`яти ділянок становить 371 кв. м.
Частину земельної ділянки (рис. 4 - рожевий колір) з розмірами
по периметру (в метрах): 8,24 - 7,25 - 8,19 - 7,20 (за винятком 2-х гаражів)
і площею 22,0 кв. м виділити в спільне користування власників квартир АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 .
Частину земельної ділянки (рис. 4 - блакитний колір) з розмірами
по периметру (в метрах): 20,37 - 1,41 - 22,66 - 16,09 - 28,26 - 11,36 - 10,62 - 4,09 - 5,09 - 8,87 (за винятком площі прямокутника 10,38х25,75)
і площею 260 кв. м виділити в спільне користування власників всіх квартир будинку.
Загальна площа земельної ділянки, що виділяється у власність
ОСОБА_1, як власнику квартири
АДРЕСА_1 з урахуванням ділянок спільного користування становить: 371+11+65=447 кв. м припинивши його право спільної сумісної власності на земельну ділянку.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року
у справі № 569/4599/18 (а. с. 32-38, т. 1) апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області
від 18 березня 2019 року в частині визначення варіанту розподілу земельної ділянки змінено. Виділено ОСОБА_1, як власнику квартири
АДРЕСА_1, в натурі п`ять частин земельної ділянки, згідно з варіантом розподілу № 2, визначеному
у висновку експерта від 14 листопада 2018 року № ЕУ-25/18:
- перша розташована під гаражем з розмірами 3,19?6,28 і має площу
20 кв. м;
- друга має прямокутну форму з розмірами 4,84?10,59 і площу 51 кв. м;
- третя має прямокутну форму з розмірами 4,84?5,25 і площу 25 кв. м;
- четверта має розміри по периметру (в метрах): 4,35-4,79-1,85-17,50-5,76-22,06 і площу 125 кв. м;
- п`ята має розміри по периметру (в метрах): 10,46-14,70-10,34-14,02-2
і площу 150 кв. м. Загальна площа ділянок становить 371 кв. м.
Частину земельної ділянки з розмірами по периметру (в метрах): 8,24-7,25-8,19-7,20 (за винятком 2-х гаражів) і площею 22,0 кв. м запропоновано виділити в спільне користування власників квартир АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 .
Частину земельної ділянки з розмірами по периметру (в метрах): 20,37-1,41-22,66-16,09-28,26-11,36-10,62-4,09-5,09-8,87 (за винятком площі прямокутника 10,38?25,75) і площею 260 кв. м запропоновано виділити в спільне користування власників всіх квартир будинку.
Загальна площа земельної ділянки, що пропонується до виділу власнику квартири АДРЕСА_2 з урахуванням ділянок спільного користування становить: 371+11+65=447 кв. м.
У решті рішення районного суду залишено без змін.
Додатковою постановою Рівненського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 569/4599/18 (а. с. 39-42, т. 1) задоволено частково заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Викладено абзац четвертий резолютивної частини постанови Рівненського апеляційного суду Рівненської області від 08 серпня 2019 року у такій редакції: "Виділити у власність ОСОБА_1, як власнику квартири
АДРЕСА_1 в натурі п`ять частин земельної ділянки, згідно з варіантом розподілу № 2, визначеному
у висновку експерта № ЕУ-25/18 від 14 листопада 2018 року: перша розташована під гаражем і має площу 20 кв. м; друга має прямокутну форму, площею 51 кв. м; третя має прямокутну форму, площею 25 кв. м; четверта, площею 125 кв. м; п`ята має площу 150 кв. м. Загальна площа ділянок становить 371 кв. м. Частину земельної ділянки (по периметру гаражів) площею 22,0 кв. м виділити в спільне користування власників квартир АДРЕСА_2
і АДРЕСА_3 . Частину земельної ділянки, площею 260 кв. м виділити в спільне користування власників всіх квартир будинку. Загальна площа земельної ділянки, що виділяється у власність ОСОБА_1, як власнику квартири АДРЕСА_2 з урахуванням ділянок спільного користування становить 447 кв. м.".
Доповнено резолютивну частину абзацом такого змісту: "Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку,
площею 2030 кв. м по АДРЕСА_4 .".
Зазначеними судовими рішеннями у справі № 569/4599/18 встановлені такі обставини:
- на земельній ділянці, площею 2 030 кв. м, знаходиться чотирьохквартирний будинок АДРЕСА_4 . Рішенням Рівненської міської ради від 27 жовтня 2005 року № 1692 указана ділянка передана у спільну сумісну власність співвласникам квартир цього будинку для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд.
- квартира АДРЕСА_5 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5
- квартира АДРЕСА_3 належить на праві часткової власності ОСОБА_6
та ОСОБА_3
- ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_6 належить ОСОБА_5 .
Сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_9
на замовлення ОСОБА_1, розроблено технічну документацію
із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки приватної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01)
в АДРЕСА_4 (а. с.49-257, т. 1).
План поділу земельної ділянки, загальною площею 0,2030 га, з кадастровим номером 5610100000:01:039:0317, розроблений ФОП ОСОБА_9, містить в собі п`ять земельних ділянок, які переходять у власність ОСОБА_1, одну земельну ділянку спільного користування власників квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 ( ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 ), одну земельну ділянку спільного користування всіх власників квартир будинку
та шість земельних ділянок спільної сумісної власності решти власників квартир будинку за виключенням ОСОБА_1, як власника квартири
АДРЕСА_2 (а. с.174, т. 2).
Згідно з вказаним планом поділу земельної ділянки 13 сформованих земельних ділянок становлять собою окремі земельні ділянки.
14 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відділу у м. Рівному міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із заявами про державну реєстрацію вказаних вище земельних ділянок.
Державним кадастровим реєстратором Каленюк О. О. на підставі вказаних заяв, сформовано 13 рішень про відмову у внесенні відомостей (змін
до них) до Державного земельного кадастру, а саме (а. с. 175-187, т. 2):
1. Рішення № РВ-5600848462021 від 23 червня 2021 року щодо земельної ділянки площею 20 кв. м, яка розташована під гаражем, прийняте
на підставі заяви ОСОБА_1 від 14 червня 2021 року, реєстраційний номер ЗВ-9707592932021;
2. Рішення № РВ-5600848492021 від 23 червня 2021 року щодо земельної ділянки площею 51 кв. м, яка має прямокутну форму, прийняте на підставі заяви ОСОБА_1 від 14 червня 2021 року, реєстраційний номер