Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 296/13/22
провадження № 61-10893 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача -ОСОБА_2,
відповідач - Житомирський медичний інститут Житомирської обласної ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради на рішення Корольовського районного суду м. Житомира у складі судді Маслак В. П.
від 16 серпня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду
у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.
від 26 червня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд: визнати незаконним та скасувати накази Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради від 08 листопада 2021 року № 221/к/тр, від 02 грудня 2021 року
№252/к/тр про відсторонення її від роботи на час відсутності щеплень проти COVID-19 без збереження заробітної плати; стягнути з відповідача середній заробіток плату за час вимушеного прогулу з 08листопада 2021 року
по 28лютого 2022 року (дата відновлення на посаді)в сумі 46 643,22грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що оскаржуваними наказами її, асистента кафедри природничих та соціально-гуманітарних дисциплін Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради, було двічі відсторонено від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
Позивач вважала, що її відсторонення є незаконним, оскільки воно допускається у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, в інших випадках, передбачених законодавством.
Вказувала, що відповідачем її було повідомлено про обов`язкові профілактичні щеплення проти COVID-19 письмовими повідомленнями від 03 листопада
2021 року № 499/01.00 та від 02 грудня 2021 року № 548/05.03, де містяться посилання на наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 (далі - Наказ МОЗ України № 2153), яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, серед яких і працівники закладів освіти (далі - Перелік).
Наказ МОЗ України № 2153 вона вважала незаконним і таким, що не підлягає виконанню підприємствами, установами, організаціями та їх службовими особами, оскільки він суперечить Конституції та законам України. При цьому, вказувала, що частинами першою та другою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що є обов`язковими і включаються до календаря щеплень профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Право та повноваження затверджувати Перелік надано МОЗ України постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 23 квітня 2001 року
№ 375 "Про делегування Міністерству охорони здоров`я повноважень на затвердження нормативно-правового акта". Однак, відповідно до вказаної постанови, Перелік може бути затверджено лише за погодженням з Міністерством фінансів. Вказаної вимоги Постанови КМУ виконано не було.
Також, всупереч вказаної постанови КМУ профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом
SARS-CoV-2, до календаря профілактичних щеплень не внесено, а отже, не можуть бути обов`язковими.
Відмова працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбуватись саме у такому порядку, який встановлений законом. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Позивач зазначала, що сімейний лікар (терапевт) не надав їй доступну інформацію щодо щеплень і вакцин, не видав також письмове підтвердження з мотивами її відмови від щеплення.
Крім того, вона має право на захист своїх цивільних прав згідно зі
статтею 19 ЦК України, тобто відмовитися від обов`язкового щеплення вакцинами, які не пройшли всі стадії клінічних випробувань та через відсутність науково підтвердженої об`єктивної інформації про щеплення і можливі поствакцинальні ускладнення.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 серпня
2022 рокупозов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради №221/к/тр від 08 листопада 2021 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1".
Визнано незаконним та скасовано наказ Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради №252/к/тр від 02 грудня 2021 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1".
Стягнуто з Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року у розмірі
46 643,22 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність в оспорюваних наказах посилань, як на підставу їх винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи, свідчить про те, що відсторонення ОСОБА_1 від роботи є незаконним. При цьому, суд вказав, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем був дотриманий порядок, який передбачав відсторонення позивача від роботи.
Крім того, вимога відповідача надати позивачем докази проведення щеплень є незаконною, так як суперечить законодавству.
Визначаючи розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд прийняв до уваги наданий позивачем розрахунок за період відсторонення
з 08листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року й керувався постановою
КМУ від 08 січня 1995 року № 100, а заперечення щодо вказаного розрахунку від відповідача до суду не надходили.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 червня 2023 року апеляційну скаргу Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради задоволено частково.
Змінено рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 серпня 2022 року, викладено його мотивувальну частину в редакції вказаної постанови.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що застосування до позивача передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" заходів відбулося без жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Відповідач не довів нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи, не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що, в період відсторонення навчальний заклад працював в звичайному режимі, навчальний процес відбувався в очній формі та що обіймаючи посаду асистента кафедри природничих та соціально-гуманітарних дисциплін, ОСОБА_1 могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників, інших громадян, тому позивачку відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала на підприємстві, всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.
Апеляційний суд зазначив, що право позивачки на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного наказу про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, тому в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права є стягнення із відповідача невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи.
Суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок, викладений
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження 14-82 цс 22) у подібних правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2023 року Житомирський медичний інститут Житомирської обласної ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 серпня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 296/13/22 із Корольовського районного суду м. Житомира та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
01 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, викладені у відповідних постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 09грудня 2020 року
№ 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" керівник закладу освіти зобов`язаний відсторонити працівника від роботи, якщо у нього відсутнє щеплення проти COVID-19 або відсутні абсолютні протипоказання. Строк відсторонення триватиме до усунення причин, що його зумовили, тобто на період дії карантину або до отримання щеплення проти COVID-19. Наказ МОЗ України №2153 пройшов необхідну процедуру по введенню його в дію. Відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництва та організації, для яких таке щеплення є обов`язковим, є підставою для відсторонення працівника.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування.
Зазначає, що відповідач, видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідно до вимог пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 (в оновленій редакції).
Вказує, що суди не врахували характер роботи позивача, що передбачає регулярний безпосередній контакт із здобувачами освіти, працівниками закладу освіти, які також контактують із здобувачами освіти, що, вочевидь, створює реальну загрозу інфікування здобувачів освіти у першу чергу,
і працівників закладу. При цьому, період відсторонення позивача припадав на завершення І семестру 2021/2022 навчального року. Позивач, виконуючи посадові обов`язки, повинна була внести всі оцінки до журналів академічних груп, до екзаменаційних відомостей, до залікових книжок, індивідуальних планів, навчальних карток, все це зумовлювало величезну кількість соціальних контактів та було загрозою поширення коронавірусної інфекції серед працівників інституту та здобувачів освіти. Тому, суди не взяли до уваги докази, які підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що заклад освіти працював в звичайному режимі, усі працівники були присутні на робочих місцях.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що у закладі освіти лише позивач була відсторонена від роботи через відсутність щеплення проти СОVID-19, два працівники надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, решта працівників - вакциновані.
Окрім того, переведення одного викладача в дистанційний режим, зумовлює дискримінацію прав інших співробітників, адже всі знаходилися в однакових умовах, всі працівники мають рівні права та обов`язки"
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу та відповідь на відзив
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі
№ 130/3548/21 (провадження 14-82 цс 22) у подібних правовідносинах.
Також зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні її від посади, тому дії відповідача були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 від Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради, в якому вказується, що доводи відзиву на касаційну скаргу є безпідставними, так як її правова позиція заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства. При цьому, вказує, що позивач неодноразово була повідомлена про необхідність проведення вакцинації або надання медичної довідки про абсолютні протипоказання, проте вона не відреагувала на повідомлення, тому відповідно до законодавства була законно відсторонена від роботи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 листопада 2021 року асистента кафедри природничих та соціально-гуманітарних дисциплін Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради ОСОБА_1. письмово повідомлено про те, що
з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників закладу освіти. У разі, якщо до 09.00 год. 08 листопада 2021 року вона не надасть документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення або довідку про абсолютні протипоказання до профілактичних щеплень 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України
та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"
(т. 1, а. с. 24).
Наказом від 08 листопада 2021 року № 221/к/тр ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплень проти COVID-19 без збереження заробітної плати (т. 1, а. с. 25).
Наказом від 15 листопада 2021 року № 233/к/тр асистента кафедри природничих та соціально-гуманітарних дисциплін Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради ОСОБА_1 з 01 грудня 2021 року звільнено із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту
(т. 1., а. с. 26).
Наказом від 17 листопада 2021 року № 244/к/тр ОСОБА_1 з 02 грудня 2021 по 01 грудня 2023 року призначено на посаду асистента кафедри природничих та соціально-гуманітарних дисциплін Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради (т.1, а. с. 27).
Повідомленням Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради від 02 грудня 2021 року № 548/05.03 ОСОБА_1 вдруге було повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 та необхідність надати до 09.00 год. 02 грудня 2021 року документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення або довідку про абсолютні протипоказання до профілактичних щеплень (т. 1, а. с. 28).
Наказом від 02 грудня 2021 року № 252/к/тр ОСОБА_1 з 02 грудня
2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 повторно відсторонено від роботи (т. 1., а. с. 29).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) Застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вимогам закону не відповідають.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Термін "законодавство" широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 розділу XV Перехідних положень Конституції України). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (Рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін "законодавство". Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 4 ЦК України, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.