Постанова
Іменем України
25 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 127/34076/21
провадження № 61-2743св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницька обласна прокуратура,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року у складі судді Вохмінової О. С. та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Сопруна В. В., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування з держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Вінницької обласної прокуратури моральної шкоди.
На обґрунтування позову посилався на те, що 28 вересня 2011 року стосовно нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2014 року його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід змінено на тримання під вартою.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 квітня 2015 року вирок суду першої інстанції скасовано, запобіжний захід щодо нього змінено на підписку про невиїзд, справа направлена на новий судовий розгляд.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2020 року його було виправдано за частиною третьою статті 368 КК України у зв`язку з недоведеністю винуватості.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2020 року залишено без змін.
Отже, з моменту порушення щодо нього кримінального провадження до дня набрання виправдувальним вироком законної сили, він знаходився під слідством з 28 вересня 2011 року до 26 січня 2021 року, та 7 місяців 21 день перебував під вартою.
Через безпідставне звинувачення у вчиненні злочину він був незаконно засуджений до позбавлення волі, втратив роботу, повагу знайомих, дружина розірвала з ним шлюб, він втратив нормальні життєві зв`язки, що вимагало додаткових зусиль для організації та налагодження його життя. Душевні страждання також викликані тривалим досудовим розслідуванням, судовим розглядом справи, під час якого він був вимушений доводити свою невинуватість, вислуховувати представника обвинувачення, який, незважаючи на очевидність безпідставного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, намагався довести його вину і вимагав призначення покарання. З огляду на зазначене йому завдано моральної шкоди.
З урахуванням наведеного просив стягнути на його користь з Державної казначейської служби України: на відшкодування моральної шкоди за час перебування під вартою (7 місяців) - 1 114 344,00 грн; на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним проведенням оперативно-розшукових заходів - 50 000,00 грн; моральну шкоду за час перебування під слідством та судом (105 місяців) - 703 500,00 грн, а всього 1 867 844,00 грн. Також просив стягнути судові витрати: на професійну правничу допомогу - 10 000,00 грн, за оплату вартості судово-психологічної експертизи - 15 101,60 грн.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року позов задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 750 400,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що здійснення провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за частиною третьою статті 368 КК України і виправдання у зв`язку з недоведеністю його винуватості свідчить про незаконні дії посадових осіб прокуратури Вінницької області, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 тривало більше дев`яти років, протягом цього часу проводились оперативно-розшукові заходи, до ОСОБА_1 були застосовані запобіжні заходи, у тому числі тримання під вартою, внаслідок чого він був ізольованим від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу на особу та вплинуло на його життя. Крім того, позивач втратив авторитет серед оточуючих, роботу, сім`ю, нормальні життєві зв`язки, змушений був доводити свою невинуватість, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд врахував висновок експерта, а також конкретні обставини цієї справи, характер незаконних дій працівників органу прокуратури, ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача як факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, так і факту тривалого утримання позивача під вартою, глибину його душевних страждань, неможливість довгий час відновити свої права, тривалість кримінального провадження з 28 вересня 2011 року до 26 січня 2021 року (112 місяців), вимоги розумності, справедливості, а також співмірності, та дійшов висновку, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 750 400,00 грн (112 ? 6 700,00 грн = 750 400,00 грн).
Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у ОСОБА_1 внаслідок його незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і подальшого виправдання у зв`язку з недоведеністю його винуватості виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд першої інстанції, з урахуванням висновку експерта, а також характеру вчинених щодо позивача незаконних дій, ступеню негативного впливу на життя та свідомість позивача як факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, так і факту його тривалого утримання під вартою, глибини душевних страждань позивача, тривалої неможливості відновити свої права, тривалості кримінального провадження, вимог розумності, справедливості та співмірності, дійшов правильного висновку щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, визначивши його у розмірі 750 400,00 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У лютому 2023 року перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили незаконності дій органів досудового розслідування та прокуратури в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом, тому відсутні підстави для висновку суду, що виправдання позивача свідчить про незаконність дій посадових осіб прокуратури та, що наявні підстави для відшкодування шкоди.
Позивач не надав належних доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, не довів наявність жодного з елементів складу цивільно-правової відповідальності щодо завдання моральної шкоди, як і самого факту моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями відповідачів. Суди не врахували поведінки позивача на досудовому розслідуванні та під час судового розгляду, зокрема те, що він спочатку частково визнав свою вину, а в судовому засіданні 26 серпня 2014 року під час дебатів пояснив суду, що вину він не визнає. Така поведінка позивача під час досудового розслідування і судового розгляду кримінальної справи судом першої інстанції вводила орган досудового розслідування в оману та перешкоджала встановленню дійсних обставин справи.
Також просив розгляд справи здійснювати за участю представника прокуратури.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17, у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 761/7165/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 607/8203/18.
У травні 2023 року надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких ОСОБА_1 просить касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
На обґрунтування відзивів посилається на те, що висновок відповідача щодо необґрунтованості підстав для відшкодування шкоди у зв`язку з відсутністю факту незаконності дій державних органів спростовується висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, відповідно до якого закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібного такими визнавати. У цій справі суд виніс виправдувальний вирок, що підтверджує наявність незаконних дій, а тому є підстави для відшкодування моральної шкоди.
Висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними із правовідносинами у цій справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди попередніх інстанцій встановили, що 28 вересня 2011 року на підставі постанови слідчого в органах внутрішніх справ відділу нагляду за виконанням законодавства у сфері запобігання і протидії корупції та досудовим слідством прокуратури Вінницької області стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (у редакції закону від 07 квітня 2011 року), та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією майна, з позбавленням спеціального звання старший лейтенант міліції. Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду після проголошення вироку.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 квітня 2015 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2014 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та окрему постанову від 08 вересня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 змінено на підписку про невиїзд. ОСОБА_1 звільнено
з-під варти в залі суду.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2020 року ОСОБА_1 виправдано за частиною третьою статті 368 КК України у зв`язку з недоведеністю його винуватості у скоєнні злочину.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2020 року щодо ОСОБА_2 за частиною третьою статті 368 КК України та ОСОБА_1 за частиною третьою статті 368 КК України - залишено без змін.
Кримінальне переслідування стосовно ОСОБА_1 тривало з 28 вересня 2011 року (порушення кримінальної справи) до 26 січня 2021 року (набрання виправдувальним вироком законної сили), всього 112 місяців, з яких 7 місяців ОСОБА_1 перебував під вартою.
Відповідно до висновку судової психологічної експертизи від 20 липня 2022 року № 2639/22-21 факт перебування ОСОБА_1 під вартою у період з 02 вересня 2014 року до 23 квітня 2015 року був психотравмуючим для нього. ОСОБА_1 внаслідок перебування під вартою у період з 02 вересня 2014 року до 23 квітня 2015 року завдано страждань (моральної шкоди). Кількісний еквівалент моральної шкоди (моральних страждань), завданої ОСОБА_1 може становити 166,32 мінімальних заробітних плат, розмір яких приймається рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятої на момент винесення рішення судом.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки він тривалий час перебував під слідством та судом за підозрою і звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, що встановлено виправдувальним вироком суду.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Цим законом є Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР).
Відповідно до статті 1 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України № 266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини перша, п`ята, шоста статті 4 Закону № 266/94-ВР).
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.