Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 466/9834/20
провадження № 61-6832св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б.І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Львівська міська рада,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання незаконною та скасування пункту 3 додатку до ухвали Львівської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 10 листопада 2016 року п`ятою сесією 7-го скликання Львівської міської ради прийнято ухвалу № 1257, якою надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для оформлення землекористування на земельні ділянки, які раніше були надані у користування громадянам для обслуговування житлових будинків, гаражів, для ведення садівництва. Пунктом 3 додатку до вказаної ухвали такий дозвіл надано ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (третім особам у справі). Вважала, що додаток до ухвали Львівської міської ради в частині надання дозволу третім особам на виготовлення технічної документації є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Зазначала, що будинок АДРЕСА_1 належить їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 березня 2015 року. Будинок вона успадкувала після смерті свого батька - ОСОБА_5 . На підставі рішення виконавчого комітету Куликівської районної ради депутатів трудящих Львівської області від 03 серпня 1957 року № 291 батькові відведено земельну ділянку під індивідуальне будівництво та передбачено проїзд до земельної ділянки з вул. Волошкової .
20 лютого 1958 року її батькові було погоджено прив`язку проекту житлового будинку, в якій зазначено розміщення будинку на відведеній земельній ділянці. Розміщення входу до її будинку було заплановано зі сторони вказаного проїзду. Земельна ділянка ОСОБА_4 була відведена під будівництво в 1959 році, тобто пізніше. Із часу відведення земельної ділянки під будівництво на АДРЕСА_2 став спільним до будинків
АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . На відведеній земельній ділянці був збудований будинок та облаштована територія з виїздом на вул. Волошкову через спільний проїзд, який веде до будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Вказаний проїзд був зазначений на Генеральному плані міста в 1957 році та на збірному кадастровому плані. Генеральний план м. Львова за 1957 рік, яким було передбачено заїзд до її будинку зі спільного проїзду, був погоджений з головним архітектором міста та на час звернення до суду із цим позовом це є єдиний заїзд до її господарства, як і для заїзду до будинковолодіння третіх осіб.
Рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів згідно із протоколом від 03 лютого 2017 року, яким узгоджено межі між будинками
АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 за зверненням ОСОБА_2 було відмінене узгоджувальною комісією для вирішення земельних спорів протоколом від 29 вересня 2017 року № 48, оскільки комісією на місці, після її звернення до суду з позовом, було встановлено, що проїзд є спільним до двох будинків. За бюджетні кошти міста було проведено капітальний ремонт цього проїзду, як і всіх шести проїздів на вул. Волошковій . Зазначений проїзд є єдиним можливим заїздом до її будинку.
Зазначала, що ОСОБА_2 перетворила проїзд на стоянку для автомобілів. У 2016 році вона подала заяву до Львівської міської ради з метою захопити спільний проїзд як вільну земельну ділянку для обслуговування житлового будинку.
Вважала, що дії міської ради є протиправними, а також незаконним пункт 3 додатку до ухвали Львівської міської ради від 10 листопада 2016 року № 1257, який підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати пункт 3 додатку до ухвали п`ятої сесії 7-го скликання Львівської міської ради від 10 листопада 2016 року № 1257 "Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою", яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для оформлення землекористування на АДРЕСА_2 ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 вересня 2022 року у складі судді Свірідової В. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 3 додатку до ухвали п`ятої сесії 7-го скликання Львівського міської ради від 10 листопада 2016 року № 1257 "Про надання громадянам дозволу на виготовлення документації із землеустрою", яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення землекористування на АДРЕСА_2 ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Львівська міська рада порушила права позивача, оскільки надала дозвіл на виготовлення документів для оформлення землекористування на земельній ділянці третім особам, які раніше цією земельною ділянкою не користувалися.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційні скарги Львівської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуваним рішенням суду вирішені питання про права та обов`язки ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_4, які є третіми особами у справі, а не відповідачами. Апеляційний суд у силу покладених на нього процесуальним законом повноважень позбавлений можливості самостійно визначати суб`єктний склад учасників справи, проте, установивши, що у справі не залучено усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачів, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову із цих підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 вересня
2022 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що з наданням дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення спільного проїзду третім особам у них не виникло прав на нього та про це було надано пояснення суду. Апеляційний суд, в оскаржуваній постанові, дійшов висновку про те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв`язку із порушенням їхніх прав не були залучені до участі у справі відповідачами, що є порушенням процесуальних норм та обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення. Проте, у чому порушуються їхні права і як це вплинуло на законність рішення, апеляційний суд не мотивував. Правовідносини, пов`язані із прийняттям рішення про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою, не породжують особистих немайнових прав та зобов`язань осіб.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вони просили вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Указують, що визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У цій справі суд першої інстанції не визначився із характером спірних правовідносин, не вказав у який саме спосіб було порушено інтереси позивачки внаслідок прийняття оскаржуваного нею додатку до ухвали, або які шкідливі наслідки настали чи могли настати для останньої через прийняття такої ухвали. Спірна земельна ділянка ніколи не перебувала у власності ОСОБА_1, оскільки право на землекористування засвідчується документами виданими з цього приводу компетентними органами, а позивачка не подала до суду жодного документа на підтвердження закріплення за нею права землекористування спірною ділянкою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 є власниками будинку АДРЕСА_2 .
Згідно з договором купівлі-продажу від 07 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу
Пилипенко Х. О., ОСОБА_4 продала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0497 га у рівних частинах кожному для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 .
17 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо погодження місця розташування та відведення земельної ділянки на
АДРЕСА_2 для влаштування заїзду до будинку.
Згідно із ухвалою Львівської міської ради від 10 листопада 2016 року № 1257 надано дозвіл на виготовлення документації для оформлення землекористування на земельні ділянки, які раніше були надані в користування громадянам для обслуговування індивідуальних житлових будинків, гаражів та ведення садівництва.
Відповідно до додатку № 3 до ухвали від 10 листопада 2016 року № 1257 надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.
За змістом довідки № 31-1323-0.2-7496/9-16АП із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, виданої відділом Держгеокадастру у
м. Львові 11 жовтня 2016 року, земельна ділянка на
АДРЕСА_2 (згідно із наданим планом земельної ділянки) площею 0,0060 га ухвалою Львівської міської ради від 03 червня 2004 року № 1323 надана у сервітутне користування на 10 років для проїзду ОСОБА_4 . Договір про встановлення сервітуту ОСОБА_4 не укладався. Заявою від 18 березня 2004 року ОСОБА_4 просила тільки про передачу у приватну власність земельної ділянки для обслуговування її будинку.
Ухвалою Львівської міської ради від 30 грудня 2015 року № 113 ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для передачі у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Така документація була виготовлена відповідно до картографічних даних, плану міста та подана на погодження до Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин. У графічному плані опису меж земельної ділянки, в кадастровому плані земельної ділянки вказано про землі загального користування (проїзд).
Право ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на оформлення документів щодо користування земельною ділянкою площею 0,0497 га на АДРЕСА_2 виникло у 2012 році на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та договору дарування 86/100 частин цього житлового будинку.